Наваль ес Саадаві

Наваль ес Саадаві (араб. نوال السعداوى‎‎; 27 жовтня 1931 — 21 березня 2021) — єгипетська феміністка, письменниця та психіатр. Авторка багатьох книг про жінок в ісламі, в яких приділяла особливу увагу практиці калічення жіночих геніталій у своїй спільноті. Її називали «Симоною де Бовуар арабського світу»[11].

Наваль ес Саадаві
араб. نوال السعداوي‎
Народилася 27 жовтня 1931(1931-10-27)[1][2][…]
Kafr Tahlad, Королівство Єгипет[3]
Померла 21 березня 2021(2021-03-21)[4][5] (89 років)
Каїр, Єгипет[6]
Країна  Королівство Єгипет
 Республіка Єгипет
 Об'єднана Арабська Республіка
 Єгипет
Місце проживання Каїр[6]
Діяльність психіатр, лікарка-письменниця, гінекологиня, письменниця-романістка, політична діячка
Alma mater Колумбійський університет (1966) і Каїрський університет (1955)
Знання мов арабська[7] і англійська[7]
Заклад Дюкський університет[6]
Magnum opus Woman at Point Zerod[8] і The Fall of the Imamd[9]
Конфесія іслам
У шлюбі з Sherif Hatatad[10][6]
Нагороди

Seán MacBride Peace Prized (2012)

Stig Dagerman Prized (2011)

Премія Північ-Південьd (2004)

100 жінокd (2015)

Міжнародна премія Каталоніїd (2003)

почесний доктор Університету Сент-Ендрюсаd (1997)

honorary doctor of the Université libre de Bruxellesd (2007)

honorary doctor of the University of Tromsød

honorary doctor of the University of Chicagod

Q110908232?

Засновниця і президент Асоціації солідарності арабських жінок[12][13] і співзасновниця Арабської асоціації за права людини[14]. Удостоєна почесних звань на трьох континентах. У 2004 році отримала премію Ради Європи «Північ-Південь». У 2005 році — Міжнародну премію Інани в Бельгії[15], а у 2012 році Міжнародне бюро миру нагородило її Премією миру Шона Макбрайда[16].

Наваль ес Саадаві обіймала посади у Вищій раді з мистецтв та громадських наук Каїру; генерального директора Департаменту санітарного просвітництва Міністерства здоров'я Каїру; генерального секретаря Медичної асоціації Каїру і лікаря Університетської лікарні та Міністерства здоров'я та народонаселення Єгипту. Засновниця Асоціації санітарного просвітництва і Асоціації єгипетських жінок-письменниць; була головним редактором журналу «Здоров'я» в Каїрі та редактором журналу «Медична асоціація»[17][18].

Життєпис

Наваль ес Саадаві, друга з дев'яти дітей, народилася 27 жовтня 1931 року в невеликому селі Кафр-Тахла. Її родина сповідувала і традиційні, і прогресивні погляди. Так, в шість років ес Саадаві зробили жіноче обрізання [19], втім батько наполягав, щоб усі діти отримали освіту[20]. Батько Наваль був чиновником у Міністерстві освіти Єгипту і виступав проти британської окупації Єгипту і Судана під час Єгипетської революції 1919 року. В результаті його було заслано до маленького містечка в дельті Нілу без можливості просування службою протягом 10 років. Він був відносно прогресивним й навчив доньку самоповаги та вміння відстоювати свою думку. Мати і батько ес Саадаві померли молодими[18], залишивши на неї велику родину. Мати і бабуся ес Саадаві з материного боку мали турецьке походження.

1955 року Ес Саадаві отримала диплом лікаря в Каїрському університеті[20]. Того ж року вона одружилася з Ахмедом Хельмі, з яким познайомилася в медичній школі. В цьому шлюбі, що розпався два роки потому, народилася дочка Мона. Її другим чоловіком був колега Рашад Бей, але цей шлюб також завершився розлученням.

У своїй медичній практиці ес Саадаві спостерігала фізичні і психологічні проблеми жінок і пов'язала їх із репресивними культурними практиками, патріархальними, класовим та імперіалістичним пригнобленням. Після спроби захисту однієї зі своїх пацієнток від домашнього насильства ес Саадаві було відізвано назад до Каїру. Згодом вона стала директоркою Міністерства здоров'я і познайомилася зі своїм третім чоловіком, Шарифом Хататою. Хатата, який також був лікарем і письменником, був ще й комуністичним активістом та політичним в'язнем протягом 13 років. Вони одружилися у 1964 році, в них народився син[21]. Ес Саадаві і Хатата прожили разом 43 роки і розлучилися 2010 року.

У 1972 році вона опублікувала книгу «Жінка і секс» (араб. المرأة والجنس‎), в якій розглядає та критикує різноманітні практики, які вчиняються проти жіночого тіла, зокрема калічення жіночих геніталій. Книга стала основоположним текстом другої хвилі фемінізму. Після публікації книги та в результаті політичної діяльності ес Саадаві звільнили з посади в Міністерстві здоров'я[20]. Вона також втратила посаду головного редактора медичного журналу та помічника генерального секретаря Медичної асоціації Єгипту. У 1973—1976 роках ес Саадаві працювала над дослідженням неврозів у жінок на медичному факультеті Університету Айн-Шамс (Каїр). У 1979—1980 роках вона була спеціальним радником Організації Об'єднаних Націй з програми для жінок в Африці та на Близькому Сході[22].

Наваль ес Саадаві померла 21 березня 2021 року в госпіталі у Каїрі в віці 89 років[23].

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  3. The International Who's Who of Women 2006 — Routledge, 2005. — ISBN 978-1-85743-325-8
  4. https://www.almasryalyoum.com/news/details/2293225
  5. https://www.lemonde.fr/culture/article/2021/03/21/l-ecrivaine-egyptienne-feministe-nawal-el-saadawi-est-morte_6073950_3246.html
  6. https://www.nytimes.com/2021/03/21/obituaries/nawal-el-saadawi-dead.html
  7. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. https://openlibrary.org/works/OL8303563W/Woman_at_Point_Zero
  9. https://openlibrary.org/works/OL1602174W/The_fall_of_the_Imam
  10. Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 340.
  11. Nawal El Saadawi | Egyptian physician, psychiatrist, author and feminist. Encyclopedia Britannica (англ.). Процитовано 22 жовтня 2020.
  12. Nawal El Saadawi. Women Inspiring Change (амер.). 2 березня 2015. Процитовано 22 жовтня 2020.
  13. Peter Hitchcock, Nawal el Saadawi, Sherif Hetata. Living the Struggle // Transition. — 1993. — Вип. 61. — С. 170. — ISSN 0041-1191. — DOI:10.2307/2935230.
  14. Nawal El Saadawi. Presentation by Nawal El Saadawi: President's Forum, M/MLA Annual Convention, November 4, 1999 // The Journal of the Midwest Modern Language Association. — 2000. — Т. 33/34. — С. 34–39. — ISSN 0742-5562. — DOI:10.2307/1315340.
  15. Nawal el Saadawi, Jo Beall. Nawal El Saadawi // Agenda. — 1989. — Вип. 5. — С. 33. — ISSN 1013-0950. — DOI:10.2307/4065647.
  16. International Peace Bureau. web.archive.org. 25 вересня 2015. Процитовано 22 жовтня 2020.
  17. Nawal El Saadawi. Wonder Women (амер.). Процитовано 22 жовтня 2020.
  18. Nawal El Saadawi. faculty.webster.edu. Процитовано 22 жовтня 2020.
  19. Nawal El Saadawi: Egypt's radical feminist. the Guardian (англ.). 15 квітня 2010. Процитовано 22 жовтня 2020.
  20. Ніч на Венері, 2020, с. 340.
  21. Nawal El Saadawi and Sherif Hetata's site. web.archive.org. 27 жовтня 2009. Процитовано 22 жовтня 2020.
  22. Saadawi, Nawal el – Postcolonial Studies (амер.). Процитовано 22 жовтня 2020.
  23. https://egyptianstreets.com/2021/03/21/pioneering-egyptian-feminist-nawal-el-saadawi-dies-aged-89/

Джерела
  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.