Народження згори

Поняття «народження згори» походить від слів Ісуса Христа в розмові з юдейським рабином Никодимом, згідно з якими народження згори — обов'язкова умова для входження людини в Царство Боже.

У відповідь Ісус сказав йому: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства! А Никодим Йому каже: Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти в утробу своєї матері й народитися? Ісус відповів: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може увійти до Божого Царства! [1] (Івана 3:3-5)

В історичних церквах, а також у більшості лютеранських і англіканських конфесій, традиційно вважається, що «народження згори», «народження від води й Духа» відбувається в таїнстві хрещення.

Наприклад, візантійський богослов Феофілакт Охридський у коментарі на уривок з Євангелії, що передає розмову Ісуса з Никодимом, писав: «Вода, що приймається видимо, діє к очищенню тіла, а Дух, що з'єднується невидимо, — ік відродженню невидимої душі. Коли ти питаєш, як вода може вродити, то і я спитаю, як сі́м'я, що саме́ подібне до води, може статися людиною? Отже, як над сім'ям тілесним усе чинить благодать Божа, так і при хрещенні має бути вода, але все чинить Дух і молитовне призивання, а особливо Божа присутність».[2]

У богослів'ї менонітських, реформатських, баптистських, методистських, п'ятдесятницьких та ін. євангельських церков народження згори та водне хрещення — події зовсім різні. Євангельські християни вважають, що народження згори відбувається одночасно з покаянням і наверненням до Бога, а не під час занурення у воду при хрещенні.[3]

Серед євангельських теологів поширене трактування «води» з Івана 3:5 як алегорії на Слово Боже чи перше, тілесне народження людини.