Населення Бельгії

Населення Бельгії. Чисельність населення країни 2015 року становила 11,323 млн осіб (78-ме місце у світі)[1]. Чисельність бельгійців потроху збільшується, народжуваність 2015 року становила 11,41 ‰ (171-ше місце у світі), смертність — 9,63 ‰ (52-ге місце у світі), природний приріст — 0,76 % (143-тє місце у світі) .

Населення Бельгії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 11,323 млн осіб
Густота 373,2 особи/км²
Коефіцієнт міграції 5,87 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0,76 %
Народжуваність 11,41 ‰
Фертильність 1,78 дітей на 1 жінку
Смертність 9,63 ‰
Смертність немовлят 3,41 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 17,08 %
 • 15–64 років 64,69 %
 • старіші за 65 років 18,23 %
Середня тривалість життя 80,88 року
 • чоловіків 78,3 року
 • жінок 83,58 року
Статева структура
загалом 0,97 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,04 чол./жін.
15–64 років 0,98 чол./жін.
після 65 років 0,76 чол./жін.
Етнічні групи
Нація бельгійці
Найбільший етнос фламандці
Нацменшини валлонці, німці
Мови
Офіційна голландська, французька, німецька

Природний рух

Станом на 1 січня 2010 року, населення Бельгії становило 10,8 млн осіб, це на 601 тис. осіб більше у порівнянні з 2000 роком (10,2 млн осіб). Між 1990 (9,9 млн осіб) і 2000 роками приріст склав лише 291 тис. осіб.

Відтворення

Народжуваність у Бельгії, станом на 2015 рік, дорівнює 11,41 ‰ (171-ше місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,78 дитини на одну жінку (157-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 70,4 % (станом на 2010 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,2 року (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність у Бельгії 2015 року становила 9,63 ‰ (52-ге місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,76 % (143-тє місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Бельгії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Бельгії становить 41,4 року (32-ге місце у світі): для чоловіків — 40,2, для жінок — 42,7 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 80,88 року (29-те місце у світі), для чоловіків — 78,3 року, для жінок — 83,58 року[1].

Вікова структура населення Бельгії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 17,08 % (990 272 чоловіка, 943 363 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 11,59 % (669 540 чоловіків, 642 486 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 40,45 % (2 308 285 чоловіків, 2 272 085 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 12,65 % (709 347 чоловіків, 723 696 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,23 % (893 096 чоловіків, 1 171 803 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 4,2; коефіцієнт розлучуваності — 3,0; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 71 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 32 роки, жінки — 29,6 року, загалом — 30,8 року (дані за 2012 рік)[3].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 373,2 особи/км² (36-те місце у світі)[1]. Більшість населення концентрується в північній половині (Фландрії). Населення суб'єктів федерації, станом на 1 січня 2010 року: Фландрія — 6,251 млн осіб (57,7 %), Валлонія — 3,498 млн осіб (32,3 %), Брюссель — 1,089 млн осіб (10,1 %).

Урбанізація

Бельгія надзвичайно урбанізована країна, для країни характерний один з найвищих рівнів урбанізованості на планеті, він становить 97,9 % населення країни (станом на 2015 рік); темпи зростання частки міського населення — 0,48 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Брюссель (столиця) — 2,045 млн осіб, Антверпен — 994,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень імміграції 2015 року становив 5,87 ‰ (21-ше місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Найбільша група іммігрантів і їх нащадків в Бельгії — марокканці, загальна їх кількість становить більш ніж 450 тис. осіб[4] Турки є третьою за величиною групою, та другою найбільшою мусульманською етнічною групою, з загальною кількістю у 220 тис. осіб.[4][5]. На початку 2012 року, особи іноземного походження та їхні нащадки, за оцінками, становлять 25 % загальної чисельності населення[4]. З цих «нових бельгійців», 1 200 000 (49 %) мають європейське походження та 1 350 000 (51 %) є з країн не західної цивілізації[6]. Через послаблення бельгійського закону про громадянство, понад 1,3 млн мігрантів отримали бельгійське громадянство і останнім часом вважаються новими бельгійцями. 89,2 % жителів турецького походження були натуралізовані, як і 88,4 % осіб марокканського походження, 75,4 % італійців, 56,2 % французів і 47,8 % голландців[6].

2007 року налічувалося 1,38 млн осіб іноземного походження в Бельгії, 12,9 % загальної чисельності населення. З них, 685 тис. (6,4 %) народилися за межами ЄС і 695 тис. (6,5 %) народилися в іншій країні ЄС[7].

Біженці й вимушені переселенці

У країні перебуває 5,77 тис. осіб без громадянства[1].

Бельгія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[8].

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
фламандці
  
 58%
валлонці
  
 31%
інші
  
 11%

Головні етноси країни: фламандці — 58 %, валлонці — 31 %, мішаного походження або інші — 11 % населення[1]. Етнічну більшість складають фламандці — 6 млн осіб, що говорять нідерландською. Другою за величиною етнічною групою є валлони — 3,4 млн осіб, що говорять французькою мовою, і близько 73 тис. німецькомовних осіб, що живуть у Валлонії, недалеко від німецького кордону. Проте, Девід Левінсон говорить, що «фламандці та валлони описуються експертами як громади, а не як етнічні групи, і окремі особи можуть легко переміщатися з однієї громади до іншої, навчившись говорити іншою мовою»[9].

Українська діаспора

Мови
Мови Бельгії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
голландська
  
 60%
французька
  
 40%
німецька
  
 1%

Офіційні мови[10]: голландська — розмовляє 60 % населення країни, французька — 40 %, німецька — менше 1 %. Точне число франкофонів у Брюсселі важко визначити, але, за оцінками 77 % людей, що живуть в Брюсселі послуговуються французькою та 16 % нідерландською мовами вдома, як єдиною мовою або другою мовою. Бельгія, як член Ради Європи, не підписала Європейську хартію регіональних мов[11].

Релігії
Релігії в Бельгії (2015 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
 75%
протестанти
  
 25%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: римо-католицтво — 75 %, протестантизм — 25 % (станом на 2015 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 6,4 % ВВП країни, станом на 2011 рік (30-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 20 років, для хлопців — до 19 років, для дівчат — до 21 років (станом на 2014 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,78 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,5 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 10,6 % ВВП країни (16-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,41 ‰ (209-те місце у світі); хлопчиків — 3,81 ‰, дівчаток — 3 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 7 випадків на 100 тис. народжень (156-те місце у світі)[1].

Бельгія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 22,1 % (83-тє місце у світі)[1].

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,5 %, в сільській місцевості — 99,4 %, загалом по країні — 99,5 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2007 рік, дорівнює 6,22 км³ на рік, або 589,8 тонни на одного мешканця на рік: з яких 12 % припадає на побутові, 88 % — на промислові, 1 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне становище

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 54,2 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 26,1 %; частка осіб похилого віку — 28,1 %, або 3,6 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2013 року перебувало 15,1 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні виглядає таким чином: нижній дециль — 3,4 %, верхній дециль — 28,4 % (станом на 2006 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 9,631 млн унікальних інтернет-користувачів (46-те місце у світі), що становило 85 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,279 млн осіб (75-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 1,3 %; промисловість і будівництво — 18,6 %; сфера послуг — 80,1 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 8,6 % працездатного населення, 2014 року — 8,5 % (99-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 23,2 %, серед юнаків — 24 %, серед дівчат — 22,3 % (55-те місце у світі)[1].

Кримінал

Наркотики
Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Спостерігається зростання виробництва синтетичних наркотичних засобів; транзитна країна для наркотрафіку екстазі до США; виробництво перкурсорів для південноамериканського кокаїну; перевалочний пункт для кокаїну, героїну, гашишу, марихуани на шляху до Західної Європи; внутрішнє споживання екстазі. Не зважаючи на посилення законодавства, країна уразлива до відмивання грошей[1].

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Бельгії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[12][13].

  • Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
  • Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,76 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,97 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Belgium : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  3. Mean age at first marriage by sex : [англ.] // United Nations Economic Commission for Europe. — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — вік першого шлюбу за країною, за статтю.
  4. (нід.) Beste wensen, inbegrepen aan de 2.738.486 inwoners van vreemde afkomst in België op 01/01/2012/ BuG 155 — Bericht uit het Gewisse — 01 januari 2012.
  5. (біл.) Voor het eerst meer Marokkaanse dan Italiaanse migranten — hbvl.be, 21 травня 2007 року.
  6. (нід.) 1,3 miljoen allochtonen hebben stemplicht in oktober 2012, 16,7 % stemplichtigen zijn van vreemde afkomst in België, slechts 203.867 vreemdelingen zullen zich inschrijven, 576.051 nog te overtuigen hun stemrecht te gebruiken. BuG 159 — Bericht uit het Gewisse — 7 mei 2012.
  7. (біл.) L'immigration en Belgique. Effectifs, mouvements. Et marche du travail. Rapport 2009. Direction générale Emploi et marché du travai.
  8. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  9. (англ.) Levinson, David (1998). Ethnic Groups Worldwide: A Ready Reference Handbook. Phoenix, AZ: Oryx Press. с. 14. ISBN 1-57356-019-7.
  10. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  11. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  12. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  13. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.