Населення Гренландії

Населення Ґренландії. Чисельність населення країни 2015 року становила 57,7 тис. осіб (206-те місце у світі)[1]. Чисельність ґренландців залишається відносно стабільною, народжуваність 2015 року становила 14,48 ‰ (135-те місце у світі), смертність — 8,49 ‰ (77-ме місце у світі), природний приріст — 0 % (196-те місце у світі) .

Населення Ґренландії
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 57,7 тис. осіб
Густота 0,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції 5,98 ‰
Природний рух
Природний приріст ▲0 %
Народжуваність 14,48 ‰
Фертильність 2,03 дітей на 1 жінку
Смертність 8,49 ‰
Смертність немовлят 9,23 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 21,35 %
 • 15–64 років 70,1 %
 • старіші за 65 років 8,55 %
Середня тривалість життя 72,1 року
 • чоловіків 69,41 року
 • жінок 74,92 року
Статева структура
загалом 1,1 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,03 чол./жін.
15–64 років 1,29 чол./жін.
після 65 років 1,15 чол./жін.
Етнічні групи
Нація ґренландці
Найбільший етнос інуїти
Нацменшини данці
Мови
Офіційна ґренландська, данська
Також у побуті англійська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Ґренландії, станом на 2015 рік, дорівнює 14,48 ‰ (135-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,03 дитини на одну жінку (118-те місце у світі)[1].

Смертність у Ґренландії 2015 року становила 8,49 ‰ (77-ме місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0 % (196-те місце у світі)[1].

Вікова структура
Віково-статева піраміда населення Ґренландії, 2016 рік (англ.)

Середній вік населення Ґренландії становить 33,8 року (85-те місце у світі): для чоловіків — 35, для жінок — 32,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 72,1 року (144-те місце у світі), для чоловіків — 69,41 року, для жінок — 74,92 року[1].

Вікова структура населення Ґренландії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 21,35 % (6 263 чоловіка, 6 064 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 16,2 % (4 736 чоловіків, 4 615 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 42,03 % (12 751 чоловік, 11 516 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 11,87 % (3 858 чоловіків, 2 996 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 8,55 % (2 640 чоловіків, 2 294 жінки)[1].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 0,1 особи/км² (242-ге місце у світі)[1]. Поселення концентруються на морському південно-західному узбережжі; внутрішні території вкриті покровним льодовиком безлюдні.

Урбанізація

Ґренландія надзвичайно урбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 86,4 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,74 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста країни: Нуук (столиця) — 17,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 5,98 ‰ (198-ме місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Расово-етнічний склад
Етнічний склад (2010 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
інуїти
  
 88%
данці й інші
  
 12%

Головні етноси країни: інуїти — 88 %, данці та інші — 12 % населення (оціночні дані за 2010 рік)[1].

Українська діаспора

Мови
Мови Ґренландії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
ґренландська
  
 90%
данська
  
 12%
англійська
  
 5%

Офіційна мова — ґренландська (східноінуїтська). Інші поширені мови: данська, англійська.

У Гренландії з 1 липня 2009 року єдиною офіційною мовою є гренландська (одна з ескімоських мов). Раніше другою офіційною мовою була данська. Багато мешканців Гренландії володіють англійською мовою як третьою. Основна релігія — християнство (лютеранство).

І гренландська (ескімосько-алеутська мова), і данська мови були державними з моменту встановлення самостійного правління в 1979 році; більшість населення може говорити обома мовами. Гренландська мова стала єдиною офіційною мовою країни в червні 2009 року. На практиці данська мова, як і раніше, широко використовується в адміністрації та вищій освіті, а також залишається першою чи єдиною мовою для деяких данських іммігрантів у Нууці та інших великих містах. Дискусія про роль гренландської та данської мов в майбутньому країни триває. Орфографія гренландської мови була створена в 1851 році та переглянута в 1973 році. Країна має 100 % рівень грамотності.

Kalaallisut — це гренландський діалект Західної Гренландії, яким говорить найгустонаселеніший район острова. Це призвело до фактичного статусу діалекту як офіційної «гренландської» мови, хоча на північному діалекті Inuktun, як і раніше, говорить приблизно 1000 мешканців Каанааку, а на східному діалекті Tunumiit — близько 3000. Кожен із цих діалектів майже незрозумілий для інших і розглядається деякими лінгвістами як окремі мови. Звіт ЮНЕСКО назвав інші діалекти, які перебувають під загрозою зникнення, і нині вживаються заходи для захисту східно-гренландських діалектів.

Англійська мова є ще однією важливою мовою для Гренландії. Її викладають у школах із першого класу.

Релігії
Релігії в Ґренландії (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
лютерани
  
 90%
традиційні вірування
  
 10%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: лютеранство, традиційні вірування інуїтів[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок.

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 1,67 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 5,8 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2009 рік)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 9,23 ‰ (143-тє місце у світі); хлопчиків — 10,54 ‰, дівчаток — 7,85 ‰[1].

Захворювання

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 100 %, в сільській місцевості — 100 %, загалом по країні — 100 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення

За межею бідності 2007 року перебувало 9,2 % населення країни[1]. Дані про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 39 тис. унікальних інтернет-користувачів (192-ге місце у світі), що становило 67,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2012 року становили 26,99 тис. осіб (207-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 13,9 %; промисловість і будівництво — 19,2 %; сфера послуг — 67 % (станом на 2012 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 9,4 %, 2010 року — 4,2 % (111-те місце у світі)[1].

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,11 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 1,29 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 1,15 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 1,1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження
Населення Ґренландії
Рік Населення Зміна
1950 23 000 —
1955 27 000 +17.4%
1960 33 000 +22.2%
1965 39 000 +18.2%
1970 46 000 +17.9%
1975 50 000 +8.7%
1980 50 000 +0.0%
1985 53 000 +6.0%
1990 56 000 +5.7%
1995 56 000 +0.0%
2000 56 000 +0.0%
2005 57 000 +1.8%
2010 57 000 +0.0%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[2].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ Данії:

  • .

Див. також

Примітки
  1. Greenland : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.

Література

Українською
  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Кузик С. П., Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн Америки : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 1999. — 299 с. — ISBN 966-613-026-2.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.