Населення Чаду

Населення Чаду. Чисельність населення країни 2015 року становила 11,631 млн осіб (77-ме місце у світі)[1]. Чисельність чадців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 36,6 ‰ (16-те місце у світі), смертність — 14,28 ‰ (6-те місце у світі), природний приріст — 1,89 % (58-ме місце у світі) .

Населення Чаду
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 11,631 млн осіб
Густота 11,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції 3,45 
Природний рух
Природний приріст 1,89 %
Народжуваність 36,6 
Фертильність 4,55 дітей на 1 жінку
Смертність 14,28 
Смертність немовлят 88,69 
Вікова структура
  до 14 років 44,2 %
  15–64 років 52,82 %
  старіші за 65 років 2,98 %
Середня тривалість життя 49,81 року
  чоловіків 48,64 року
  жінок 51,03 року
Статева структура
загалом 0,93 чол./жін.
при народженні 1,04 чол./жін.
до 15 років 1,03 чол./жін.
15–64 років 0,87 чол./жін.
після 65 років 0,71 чол./жін.
Етнічні групи
Нація чадці
Мови
Офіційна французька, арабська

Природний рух

Відтворення

Народжуваність у Чаді, станом на 2015 рік, дорівнює 36,6 ‰ (16-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,55 дитини на одну жінку (25-те місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 4,8 % (станом на 2010 рік)[1].

Смертність у Чаді 2015 року становила 14,28 ‰ (6-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 1,89 % (58-ме місце у світі)[1].

Вікова структура

Віково-статева піраміда населення Чаду, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Чаду становить 17,6 року (220-те місце у світі): для чоловіків — 16,6, для жінок — 18,6 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 49,81 року (224-те місце у світі), для чоловіків — 48,64 року, для жінок — 51,03 року[1].

Вікова структура населення Чаду, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 44,2 % (2 607 314 чоловіків, 2 534 163 жінки);
  • молодь віком 15—24 роки — 20,9 % (1 183 962 чоловіка, 1 247 130 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 28,05 % (1 479 285 чоловіків, 1 783 014 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 3,87 % (197 673 чоловіка, 252 379 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,98 % (143 712 чоловіків, 202 824 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність

Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 22,4 року, жінки — 16,0 року, загалом — 19,2 року (дані за 2005 рік)[2].

Розселення

Густота населення країни 2015 року становила 11,1 особи/км² (221-ше місце у світі)[1].

Урбанізація

Чад середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 22,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,42 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Нджамена (столиця) — 1,26 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Міграції

Річний рівень еміграції 2015 року становив 3,45 ‰ (186-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Біженці й вимушені переселенці

Станом на 2016 рік, в країні постійно перебуває 306,7 тис. біженців з Судану, 72,87 тис. Центральноафриканської Республіки, 7,33 тис. з Нігерії[1]. У той самий час у країні, станом на 2016 рік, налічується 58,7 тис. внутрішньо переміщених осіб на сході[1].

Чад є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[3].

Расово-етнічний склад

Етнічний склад (2009 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
сара
 
25.9%
араби
 
12.6%
канембу
 
8.3%
вадаї
 
7%
тубу
 
6.8%
маса
 
4.7%
булала
 
3.6%
бідійо
 
3.6%
марба
 
2.9%
даджо
 
2.5%
мунданг
 
2.5%
габрі
 
2.4%
загава
 
2.3%
фульбе
 
2%
тупурі
 
2%
тама
 
1.6%
багірмі
 
1.3%
каро
 
1.3%
месмеджі
 
1%
інші
 
2.5%
суданці
 
2.5%

Головні етноси країни: сара (нгамбає, маджингає, мбає) — 25,9 %, араби — 12,6 %, канембу (борну, будума) — 8,3 %, вадаї (маба, масаліт, мімі) — 7 %, тубу — 6,8 %, маса (мусей, мусгум) — 4,7 %, булала (медого, кука) — 3,6 %, бідійо (мігама, кенга, дангліт) — 3,6 %, марба (леле, месме) — 2,9 %, даджо (кібет, муро) — 2,5 %, мунданг — 2,5 %, габрі (кабалає, нанчере, сомарай) — 2,4 %, загава (бідеят, кобі) — 2,3 %, фульбе — 2 %, тупурі (кера) — 2 %, тама (ассонгорі, мараріт) — 1,6 %, багірмі (барма) — 1,3 %, каро (зіме, певе) — 1,3 %, месмеджі (масаліт, каджксе) — 1 %, інші — 2,5 %, іноземці (здебільшого суданці) — 2,5 % населення (оціночні дані за 2009 рік)[1].

Українська діаспора

Мови

Мови Чаду (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
 
%
арабська
 
%
сара
 
%
інші
 
%

Офіційні мови[4]: французька, арабська. Інші поширені мови: нгамбай, сар (переважно на півдні) та ще 120 інших мов і діалектів.

Релігії

Релігії в Чаді (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
мусульмани
 
58.4%
католики
 
18.5%
протестанти
 
16.1%
анімісти
 
4%
інші
 
0.5%
атеїсти
 
2.4%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: іслам — 58,4 %, католицтво — 18,5 %, протестантизм — 16,1 %, анімізм — 4 %, інші — 0,5 %, не сповідують жодної — 2,4 % (станом на 2009 рік)[1].

Освіта

Рівень письменності 2015 року становив 40,2 % дорослого населення (віком від 15 років, що могли писати французькою або арабською): 48,5 % — серед чоловіків, 31,9 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 2,9 % ВВП країни, станом на 2013 рік (160-те місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 7 років, для хлопців — до 9 років, для дівчат — до 6 років (станом на 2011 рік).

Охорона здоров'я

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 0,04 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2006 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,6 % ВВП країни (174-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 88,69 ‰ (6-те місце у світі); хлопчиків — 94,23 ‰, дівчаток — 82,93 [1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 856 випадків на 100 тис. народжень (2-ге місце у світі)[1].

Чад входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А і Е, черевний тиф, малярія, гарячка денге, шистосомози, менінгококовий менінгіт, сказ (станом на 2016 рік)[1].

2014 року було зареєстровано 215,0 тис. хворих на СНІД (25-те місце в світі), це 2,53 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (24-те місце у світі)[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 11,7 тис. осіб (21-ше місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 6,6 % (177-ме місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 28,8 % (оцінка на 2015 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 71,8 % населення в містах і 44,8 % в сільській місцевості; загалом 50,8 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 31,4 %, в сільській місцевості — 6,5 %, загалом по країні — 12,1 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,88 км³ на рік, або 84,81 тонни на одного мешканця на рік: з яких 12 % припадає на побутові, 12 % — на промислові, 76 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 100,7 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 95,8 %; частка осіб похилого віку — 4,9 %, або 20,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2011 року перебувало 46,7 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні має такий вигляд: нижній дециль — 2,6 %, верхній дециль — 30,8 % (станом на 2003 рік)[1].

Станом на 2013 рік, в країні 10,477 млн осіб не має доступу до електромереж; 4 % населення має доступ, в містах цей показник дорівнює 14 %, у сільській місцевості — 1 %[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 314 тис. унікальних інтернет-користувачів (148-ме місце у світі), що становило 2,7 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 5,268 млн осіб (76-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 80 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 20 % (станом на 2006 рік)[1]. 1,475 млн дітей у віці від 5 до 14 років (48 % загальної кількості) 2010 року були залучені до дитячої праці[1]. Дані про рівень безробіття серед працездатного населення країни, станом на 2015 рік, відсутні.

Кримінал

Торгівля людьми

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Чаду докладає значних зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, але не в повній мірі, країна знаходиться у списку спостереження другого рівня[5][6].

Гендерний стан

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 0,95 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,83 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,78 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,71 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження

Населення Чаду[7]
Рік Населення Зміна
1950 2 429 000
1960 2 954 000 +21.6%
1970 3 656 000 +23.8%
1980 4 554 000 +24.6%
1990 6 011 000 +32.0%
2000 8 222 000 +36.8%
2010 11 227 000 +36.5%

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Див. також

Примітки

  1. Chad : [англ.] // The World Factbook. Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. ISSN 1553-8133.
  2. Demographic Yearbook Special Census Topics Volume 1 Basic population characteristics : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // United Nations Statistical Division.  2004. — 14 February. — Дата звернення: 29 січня 2018 року.
  3. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  4. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  5. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  6. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC.  . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  7. World Population Prospects: The 2012 Revision : [англ.] : [арх. 30 січня 2018 року] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat.  . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література

Українською

  • Атлас. 10-11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
  • Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
  • Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
  • Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
  • Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
  • Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
  • Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
  • Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
  • Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
  • Масляк П. О. Країнознавство. К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
  • Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

Російською

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.