Некрасовка (Бахчисарайський район)

Село Некрасовка розташоване в нижній течії Качи, на обох берегах річки, у центрі району, висота центру села над рівнем моря 50 м. Село, як і все в долині, лежить на південній, лівобережної стороні, уздовж старої дороги С-0-10215, вузькою, звивистою, але мальовничою. Нове, рівне шосе Т 2701, лежить за протилежному боці долини. Відстань до Бахчисарая близько 19 кілометрів, там же знаходиться найближча залізнична станція. Центр автономії Сімферополь знаходиться за 45 кілометрах. Від села до морського узбережжя в районі Орлівки 12 кілометрів.

За версією відомого фахівця з кримської ойкономії Валерія Бушакова, назва Голюмбей означає главу племені («бий») «голюм»[2].

Вперше село згадане в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчі-сарайськаго каймакамства Качи Беш Пареси кадилику (судового округу) Гулюмбей [3]. Після анексії Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783 року [4], на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село була приписане до Сімферопольському повіту [5]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[6]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернії [7], Голюмбей був включений до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село залишилася у складі перетвореної Дуванкойської волості.

Станом на 1886 у селі Ґьолюмбей Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 165 осіб, налічувалось 42 дворових господарства, існувала мечеть[8].

За «…Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Голумбей, що входило в Калімтайське сільське співтовариство, значилося 199 жителів в 27 домогосподарствах[9]. Зберігся документ про будівництво в грудні 1914 року в селі нової будівлі медресе (середня мусульманська школа) та гуртожитки при ньому. Отже, медресе існувало і раніше, що говорить про неординарне положення села в той час[10]. У Статистичному довіднику Таврійської губернії 1915 року[11] в Дуванкойській волості Сімферопольського повіту числяться село Голумбей і приписані до нього хутір і близько 10 приватних садів [12].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року[13] була скасована волосна система і село ввійшло до складу Сімферопольського повіту (округу)[14], а в 1922 році повіти отримали назву округів[15]. 11 жовтня 1923, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, у результаті яких був створений Бахчисарайський район[16] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року, Голюмбей був центром Голюмбейської сільради Бахчисарайського району[17].

У 1944 році, після звільнення Криму від німців, згідно Постанови ДКО № 5859 від 11 травня 1944, 18 травня кримські татари були депортовані в Середню Азію[18], а 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», за яким в район з Орловської і Брянської областей РРФСР пререселялісь 6000 колгоспників[19]. 21 серпня 1945, указом Президії Верховної Ради РРФСР, Голюмбей перейменували в Некрасівку, а Голюмбейську сільраду — в Некрасовську[20]. З 25 червня 1946 року в складі Кримської області РРФСР[21], а 26 квітня 1954 Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР [22] . Пізніше, у процесі укрупнення, Некрасовську сільраду ліквідували, приєднавши до Тінистівської.

У Некрасівці 4 вулиці[23], за даними сільради на 2009 рік, до села приписано 567 гектарів угідь, 127 дворів і 346 жителів [24], працює кілька магазинів[25]. Село зв'язане автобусним сполученням з Бахчисараєм, Севастополем і Сімферополем[26].