Неоліт на території України
Неоліт (новокам'яна доба; «неос» — новий, «літос» — камінь) — епоха зародження і поширення відтворювального господарства (землеробство, скотарство), археологічним критерієм якої є найдавніший глиняний посуд[1]. Знаряддя праці епохи неоліту являють собою завершальну стадію розвитку кам'яних знарядь, у тому числі виготовлених за допомогою техніки пиляння, свердління й шліфування. Відтворювальне господарство зародилося близько 10 000 років тому на Близькому Сході.
Історія України |
---|
|
|
|
|
Хронологія • Битви • Історія культури Категорія • Портал • Інші країни |
Неолітизація України відбулася з Балкан через Подунав'я. Сталося це у VII–V тис. до н. е. внаслідок чотирьох потужних хвиль мігрантів — протонеолітичної гребениківської, людності неолітичних культур Криш (буго-дністровська культура з кінця VII тис. до н. е.), лінійно-стрічкової кераміки, що прийшла в обхід Карпат, та Кукутені[1].
На півдні України неолітична доба закінчилася в V тис. до н. е. з поширенням виробів із міді в трипільській та маріупольській спільнотах, на півночі неолітичні племена (культура ямково-гребінцевої кераміки) мешкали ще в ІІІ тис. до н. е.[1]
Духовна сфера
У мистецтві зникають притаманні палеоліту реалістичні зображення, воно набуває рис схематизму та геометризму.
Неолітичні археологічні культури на території України
Див. також
Примітки
- Залізняк Л. Л. Археологія України. Навч. посібник. — К.: Либідь, 2005. — с. 90-101.
Джерела
Залізняк Л. Л. Первісна історія України. — К.: Вища школа, 1999. — с. 88-94
Посилання
- Толочко П. П., Крижицький С. Д., Мурзін В. Ю. та ін. Давня історія України. К.: Либідь. — т.1, — 240 с.
- Винокур І. С., Телегін Д. Я. Археологія України. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 480 с.
- Манько В. О. Проблеми вивчення неоліту України. // Кам'яна доба України. — Вип. 13. — Київ: Шлях, 2010. — С. 229–253.
- Відеоекскурсія «Кам'яна доба на території України» від Національного музею історії України
- Сапожников И.В., Сапожникова Г. В. Каменный век Северо-Западного Причерноморья // Stratum plus. — 2011. — № 1. — С. 8, 15-149, 321–331.