Несиметричний диметилгідразин

НДМГ — безбарвна або трохи жовтувата прозора рідина з різким неприємним запахом, характерним для амінів. Температура кипіння +63 °C, температура кристалізації −57 °C, густина 790 кг/м³. Добре змішується з водою, етанолом, більшістю нафтопродуктів і багатьма органічними розчинниками. Гігроскопічний (поглинає вологу з повітря). Насичення водою знижує питомий імпульс тяги на 100 Н∙с/кг на кожні 0,5 % води.

Самозаймається при контакті з окисниками на основі азотної кислоти і азотного тетроксиду, що спрощує конструкцію ракетних двигунів, забепечує їх легкий запуск та можливість багаторазового вмикання.

НДМГ і його водні розчини бурхливо взаємодіють з азотною кислотою. Загорання відбувається до 50%-ї концентрації водного розчину. Розчини меншої концентрації реагують з утворенням солей азотної кислоти і продуктів розкладу. НДМГ термічно стабільний до 350° С. В інтервалі 350—1000° C продуктами розкладу є аміак, аміни, синильна кислота, водень, азот, метан, етан, смолисті речовини тощо.

Надзвичайно токсичний і мутагенний (вчетверо токсичніший синильної кислоти). Дія на організм людини: подразнення слизових оболонок очей, дихальних шляхів і легень; сильне збудження центральної нервової системи; розлад шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання), у великих концентраціях можлива втрата свідомості.

НДМГ широко використовують в ракетній техніці як паливо у гіперголічній парі з окислювачем азотним тетраоксидом й рідше з червоною димною азотною кислотою або рідким киснем. НДМГ є похідною гідразину й інколи його так помилково називають. В американських військах описаний в стандарті MIL-PRF-25604[4]. У Радянському Союзі мав неформальну назву «гептил»[5].

Попри порівняно вищу вартість, НДМГ привабливий як ракетне паливо через придатність до тривалого зберігання в паливних баках ракет та самозаймання з азотним тетраксидом при змішуванні. В деяких випадках, наприклад, в системі орбітального маневрування Спейс Шаттл був використаний метилгідразін через дещо вищий питомий імпульс.

В деяких ракетах на гасі НДМГ служить як запальник для початку роботи та прогріву двигуна перед подачею основного пального. НДМГ стабільніший за гідразин, особливо за вищих температурах і може бути з ним змішаний або навіть повністю замінити.

НДМГ використаний як паливо в багатьох моделях ракет-носів. Зокрема: у російській ракеті-носії (РН) «Протон», російсько-українських РН «Дніпро», «Космос», українських РН родини «Циклон»; американських РН родини «Титан»; французьких РН родини «Аріан»; китайських РН Чанчжен-2F; у рушійних установках пілотованих кораблів, супутників, орбітальних і міжпланетних станцій.

В ракетах-носіях сімейств Титан та Дельта НДМГ використаний в суміші 50 % з гідразином та має назву Аерозин 50 в різних ступенях[6].

Існують підстави вважати, що дане паливо використане в деяких балістичних ракетах розробки КНДР[7].

Переваги пари НДМГ+АТ:

• переважає пари «кисень+гас» та «кисень+водень» за густиною (1170 кг/м³ проти 1070 та 285 відповідно)
• більша вибухобезпечність порівняно з парою «водень+кисень»
• самозаймається при контакті паливних компонентів
• можливість тривалого зберігання після заправлення при нормальних температурах

Недоліки НДМГ+АТ:

• токсичність
• канцерогенність
• вірогідність вибуху НДМГ в присутності окисника
• менший питомий імпульс, ніж у киснево-гасової пари
• НДМГ значно дорожчий порівняно з гасом, що суттєво для великих ракет[3]

Легкозаймиста рідина. Температура займання −15 °С; температура самозаймання 249 °С; концентраційні межі поширення полум'я 2 — 95 % об.

НДМГ отримують з диметиламіну, крупнотоннажного продукту органічного синтезу, в два етапи через N-нітрозодиметиламін:

${\displaystyle \mathrm {HN(CH_{3})_{2}+HNO_{2}\rightarrow ONN(CH_{3})_{2}+H_{2}O}$ ;}

${\displaystyle \mathrm {ONN(CH_{3})_{2}+2H_{2}\rightarrow H_{2}NN(CH_{3})_{2}+H_{2}O} .}$

N-нітрозодиметиламін ${\displaystyle \mathrm {ONN(CH_{3})_{2}} }$ також є високотоксичною і канцерогенною речовиною.

Гідразинні палива мають низьку хімічну стабільність в контакті з атмосферою, однак практично не викликають корозії конструкційних матеріалів у паровій і рідкій фазах. Для зберігання НДМГ використовують резервуари з маловуглецевих сталей, встановлені наземно або заглиблено. Подібно до азотного тетроксиду, НДМГ зберігають під тиском азоту в насиченому стані.

Транспортують НДМГ переважно в залізничних і автомобільних цистернах об'ємом 40—60 м³, виготовлених з маловуглецевих сталей. Для запобігання контакту пального з атмосферою в залізничних і автомобільних цистернах підтримується підвищений тиск азоту 100—150 кПа.

Нейтралізують розливи гідразинного пального переважно хімічним способом за допомогою хлорних солей кальцію і хлорного вапна.

Бетон, ґрунт, різні поверхні обробляються пастою з води і хлорної солі, взятих в пропорції один до одного, і змиваються водою. Витрата пасти — 4 л на квадратний метр. Пасту на місці розливу витримують близько 2 годин. Змивні води знешкоджують хімічним способом також хлорними солями, яких беруть з надлишком в 15 разів.

• N2O4/UDMH
• НДМГ в ракетній техніці
• Are pesticides posing intolerable risks?
• ВЗГЛЯД: Почему упал «Днепр» (статья от 10 августа 2006 г.)
• Названа причина падения Протона-М