Труш Іван Іванович

Народився у селі Висоцько Бродівського повіту (тепер — Львівська область). Навчався в Бродівській гімназії, Краківській Школі образотворчих мистецтв (1891 — 1897, у класі Леона Вичулковського та Яна Станіславського), у Відні (1894) та Мюнхені (1897, в Антона Ажбе); під час студій у Кракові приятелював із Василем Стефаником.

З 1898 року у Львові, де включився в українське мистецьке та громадське життя, зблизився з Іваном Франком і зв'язався з Науковим Товариством ім. Шевченка (НТШ), для якого виконував різні мистецькі роботи (зокрема портрети).

Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації

1900 р. Олена Пчілка запросила Івана Труша на Полтавщину. Тут у родинному маєтку Драгоманових у Гадячі познайомився зі своєю майбутньою дружиною Аріадною Драгомановою, дочкою Михайла Драгоманова. 21 січня 1904 р. Іван та Аріадна обвінчалися у Києві.

З ініціативи НТШ виїжджав на Наддніпрянщину, де встановив контакт з митцями та діячами культури. Труш відбув мистецькі подорожі до Криму (1901 — 1904), Королівства Італія (1902, 1908), Єгипетського хедивату і Османської Палестини (1912). Ініціював і організував перші мистецькі професійні товариства в Галичині: Товариство для розвою руської штуки (1898) та його три виставки, Товариство прихильників української науки, літератури і штуки (1905) і його першу «Виставку українських артистів», в якій взяли участь також київські митці: Михайло Жук, Микола Бурачек, Фотій Красицький. 1905 видавав (з С. Людкевичем) перший український мистецький журнал «Артистичний вісник». Виголошував прилюдні лекції з мистецтва і літератури, виступав як критик і публіцист на сторінках «Будучности», «Літературно-наукового вісника», «Молодої України», «Артистичного вісника», «Діла», «Ukrainische Rundschau» (його статті зібрані в книзі «Труш про мистецтво і літературу». — К., 1958).

Родина Івана й Аріадни Труш мала 4 дітей: Оксану, Аріадну (21 січня 1906, в одруженні Слоневська), Мирона (1908) та Романа (23 серпня 1914).

Помер 22 березня 1941 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 1[5].

Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р: Сидять у першому ряду: Михайло Павлик, Євгенія Ярошинська, Наталія Кобринська, Ольга Кобилянська, Сильвестр Лепкий, Андрій Чайковський, Кость Паньківський (старший). Стоять у другому ряду: Іван Копач, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Михайло Грушевський, Іван Франко, Олександр Колесса, Богдан Лепкий. Стоять у третьому ряду: Іван Петрушевич, Філарет Колесса, Йосип Кишакевич, Іван Труш, Денис Лукіянович, Микола Івасюк.

Львів. Меморіальний музей Івана Труша.

Іван Труш — один з найвизначніших українських митців-імпресіоністів, вельми своєрідний колорист. Своєю творчістю він розпочав відродження галицького малярства. Труш насамперед інтимний маляр-лірик. В численній мистецькій спадщині Труша (понад 6 000) до пейзажних шедеврів належать: «Захід сонця в лісі» (1904), «Самітна сосна», «Полукіпки під лісом» (1919), «В обіймах снігу» (1925), «Копиці сіна», «Місячна ніч над морем» (1925), цикли «Життя пнів» (1929), «Луки і поля», «Квіти», «Сосни», «Хмари», «Дніпро під Києвом» (1910); краєвиди Криму, Венеції, Єгипту, Палестини. Труш малював також пейзажі з архітектурними мотивами («Михайлівський собор», «Андріївська церква» в Києві, «Могила Т. Шевченка», «Єгипетський храм» тощо). Мазок картин Труша соковитий, колорит спершу живий, у пізніших картинах стонований. Труш дав також чимало жанрових картин («Гагілки», «Гуцулка з дитиною», «Трембітарі», «Прачки», «Гуцулки біля церкви», «Араби в дорозі», «Арабські жінки»), які відзначаються лаконізмом мистецької мови і простотою композиції.

Багато подорожував, відвідав Крим, Єгипет, Святу Землю, країни Європи. Звичайно, це не могло не відбитися на його картинах. У Єгипті біля сфінкса була зроблена фотографія, за якою пізніше виготовили пам'ятник І. Трушеві у Львові.

Крізь усю творчість митця пройшов мотив самотньої сосни посеред степу (створив декілька цих однойменних пейзажів), широкої, розлогої, обшарпаної вітрами, паленої сонцем, проте усе ж таки вільної і прекрасної… Цей образ вважають символом самого автора.

Труш створив галерею психологічних, академічних за типом, портретів (Аріадни з Драгоманових, дружини митця, кардинала Сильвестра Сембратовича, Івана Франка, Василя Стефаника, Лесі Українки, П. Житецького, М. Драгоманова, Миколи Лисенка, автопортрет та ін.).

Портрет Лесі Українки, створений 1900 року, виконаний в стриманій кольоровій гамі. Молода і досить просто вдягнена жінка з простими рисами обличчя, швидше приємними ніж красивими. Глядач одразу помічає проникливий погляд великих, переповнених мудрістю і стражданням очей. Це очі Лесі, пристрасної, войовничої, непереможної, як сама правда і беззахисно-втомленої. Цей портрет показав усю силу таланту І. Труша.

Особливістю творів Труша на побутові теми є те, що він не розповідає про побут, не розписує деталі, а зводить сюжетну основу картини до мінімуму. Вражають монументальність постатей гуцулів у картині «Трембітарі», органічно злитих з гірським краєвидом, декоративність вирішення полотна «Гуцулка з дитиною» (1912), у якій персонажі подані на тлі соковитої зелені та синяви пригасаючого дня. Художник не лише передає красу людей і гуцульських костюмів, а й будує свої твори у злагоді з декоративними прийомами народних майстрів.

Перша виставка Труша відбулася у Львові 1899 р. Відтоді часто виступав з індивідуальними виставками та брав участь в збірних виставках українських і польських митців у Львові, Києві, Полтаві, Кракові, Познані, Варшаві, а також Лондоні, Відні, Софії. Велика ретроспективна виставка його творів відбулася посмертно у Львові 1941 року. Найбільші колекції творів Труша зберігаються у Львівському музеї українського мистецтва та його дочки Ади Труш у будинку, де жив мистець.

Наприкінці 1930-х рр. картину Івана Труша «Пейзаж із околиць Неаполя» було подаровано Національному музею у Кракові. Під час Другої світової війни з музею безслідно зникло понад 120 картин, у тому числі й цей твір І. Труша. Ці полотна були включені до бази даних військових втрат Міністерства культури та національної спадщини Польщі. У березні 2018 р. цю картину та ще дві роботи польських майстрів з'явилися у переліку лотів одного з варшавських аукціонів[6]. Ця знахідка свідчить про те, що викрадені німцями картини імовірно ніколи не вивозилися за межі країни, а стали об'єктами мародерства та крадіжок у повоєнній Польщі[7].

Дружина — Аріадна (Рада) Драгоманова, донька Михайла Драгоманова, кузина Лесі Українки.[8] Діти:

• Мирон — спортсмен: стрільба з лука, чемпіон світу в складі збірної Польщі; хокей; репресований совітами (10 років), виїхав до Польщі, де помер 1978 року.
• Роман — спортсмен, тренер (стрільба з лука).[9]
• Аріадна — мистецтвознавиця.

Ювілейна монета НБУ присвячена Івану Трушу

• Львівський державний коледж декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша
• Художньо-меморіальний музей у Львові, в колишньому будинку художника (№ 28 на вулиці його імені)
• Пам'ятник Іванові Трушу (автори — скульптор Сергій Олешко, архітектор Михайло Ягольник), встановлений 1996 року на вулиці Франка у Львові[10].
• Бродівська гімназія ім. Івана Труша, на подвір'ї якої 1986 року встановлено пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії (автор — скульптор Богдан Романець), серед яких згадано й І. Труша, що навчався тут у 1881—1889 роках[11], у 2009 році на фасаді гімназії на його честь встановлена меморіальна таблиця[12].
• Вулиця в Івано-Франківську.

• 
  Пам'ятник видатним учням і викладачам Бродівської гімназії
• 
  Меморіальна таблиця І. Трушу на фасаді Бродівської гімназії
• 
  Пам'ятник у селі Висоцько

• Галайчак Т. Труш Іван Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 171. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Гординський С. Труш Іван // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Горняткевич Д. Іван Труш // Краківські Вісті. — Краків, 1943. — № 59, 60.
• Жадько В. Український некрополь. — К., 2005. — С. 311.
• Каталог посмертної виставки (з ст. В. Ласовського). — Л., 1941.
• Костюк С. Іван Іванович Труш. Бібліографічний показчик. — Л., 1969.
• Мочульський М. Іван Труш. Артистичний Вісник, ч. 3. — Л. 1905.
• Нановський Я. Іван Труш. — К., 1967.
• Островський Г. І. І. Труш. Нарис про життя і творчість. — К., 1955.
• Франко І. Малюнки І. Труша. — Л. : ЛНВ, 1900. — т. 9.
• Хмурий В. Іван Труш. — X., 1931.

• Труш Іван Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 6: Т—Я : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 321-322.
• Труш Іван // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1938. — 1000 екз.
• Іван Труш / Програма «Велич особистости» // 2019 / Відео
• Марко Роберт Стех. «Очима культури» № 45. Про малярів-імпресіоністів Івана Труша та Миколу Бурачека
• Роботи Івана Труша
• ІВАН ТРУШ — Художник СОНЦЯ / «Дзеркало Тижня» № 13 (488) 3 — 9 квітня 2004
• Івана Труша з майбутньою дружиною познайомила Леся Українка gazeta.ua
• Дві долі: Іван Труш і Леся Українка
• Родина Івана Труша. Світлина
• Іван Труш. Комплект листівок. — К.: Мистецтво, 1979.