Новокрасне (Первомайський район)

Село засноване переселенцями з Полтавщини в кінці 1809 року[1]. Прохачами на переселення були козаки Переяславського повіту. Уповноваженими від громади сс.Мала Березанка,Крупілля Малого,Черевки та м.Березані були Пилип Омелян,пізніше його нащадки стануть Ємельяненки,Василь Величко Степан Тищенко,Андрій Торощик,Василь Ткаченко та Василь Демченко.З ними прибули Ломаки,майбутні Ломакіни,Пруси,ще декілька сімей Омелянів,Величків і ряд других сімей.В 1810 р. сюди прибули переселенці з Курської губернії.

З 1812 році в селі був молитвенний будинок,потім коштом переселенців була побудована Успенська церква.

Спочатку Новокрасне було казенним поселенням Ольвіопольского повіту Херсонської губернії.В 1828 році воно стало військовим поселенням 3 Бугського уланського полку Бугської уланської дивізії,потім 4 Бугського уланського полку,в1835-36 роках в окрузі Ольвіопольского уланського полку,З 1837 до 1842 року село перебувало в 12 окрузі кавалерійських поселень,а з 1843 року до ліквідації поселень в 11 окрузі поселень.

1840 році:

в селі Новокрасному 12 округи кавалерійських поселень мешкали 847 військових поселянина чоловічої статі та 663 жіночої,також було 372 хлопчики.Було в селі господарів 1 розряду 78,2 розряду 95,негосподарів 111,4 інваліда,які служили та 6 не служивших .В цьому селі поселяни мали 341 коней,волів 591,овець 2655 голів, 12 млинів вітрових ..Дворів було 169.Всі поселяни ділились на розряди згідно того,скільки в них було коней,волів, майнового стану.

В 1849 році в с.Новокрасному від голоду померли 427 людей.

1859 року:

• у селі військових поселян, Новокрасне Херсонської губернії, мешкало 1331 особа (670 чоловічої статі та 661 — жіночої), налічувалось 211 дворових господарств, існувала православна церква[2].
• у власницькому селі Катеринівка мешкало 346 осіб (229 чоловічої статі та 167 — жіночої), налічувалось 62 дворових господарства[3].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Катеринівка, Благодатнівської волості мешкало 475 осіб, налічувалось 83 дворових господарства[4].

За даними 1894 року у:

• селі Ново-Красне мешкало 2865 осіб (1413 чоловічої статі та 1452 — жіночої), налічувалось 496 дворових господарств, існували православна церква, земська школа на 125 учнів (113 хлопчики й 12 дівчаток), церковно-парафіяльна школа на 18 учнів (10 хлопчиків й 8 дівчаток), метеорологічна станція, земська поштова станція, 12 лавок, 2 шинка, винний погріб, гуртовий склад вина й спирту, лісовий склад, базари відбувались 50 днів на рік[5].
• селі Катеринівка й економії князя Кантакузена мешкало 655 осіб (335 чоловічої статі та 320 — жіночої), налічувалось 113 дворових господарств, існували 2 лавки[6].

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовиками.

Вилучення овочів у селян із с. Новокрасне, листопад 1932 року.

В 1932–1933 селяни пережили сталінський геноцид.

В німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 970 жителів села, 623 з них було нагороджено радянськими орденами і медалями, 380 загинуло. Уродженцеві Новокрасного командирові мінометної роти старшому лейтенантові В. С. Величко в червні 1944 р. «за мужність і героїзм, проявлені у боях проти німецько-фашистських загарбників», присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В. С. Величко загинув в жовтні 1944 р. в ході захоплення радянськими військами території Чехословаччини.

Трагічна доля під час 2 світової війни спіткала багатьох уродженців Новокрасного.Хтось не доїхав до фронту,німці розбомбили потяг з призваними в перших числах липня 1941 року,ті що вижили, обороняли Одесу, а після того,як війська залишили Одесу,обороняли Севастополь.Після Севастополя,коли більше ніж 100 тис. бійців, були кинуті командуванням в місті,не евакуйованими,всі вони стали полоненими і багато загинули в полоні. Серед них Іван Олександрович Бобраков,1902 р.н.,Андрій Трохимович Головань,1906 р.н.,який починав війну в Одесі в званні ст.лейтенанта,на посаді командира батареї,в Севастополі вже командир дивізіона і майор,ще в 1941 році нагороджений орденом Червоної Прапора.Під час полону декілька разів тікав з різних таборів,але його ловили і в 1943 був переданий до гестапо,подальша доля невідома.

1968 року села Катеринівка й Новокрасне об'єднані під сучасною назвою.

У Новокрасному обробляється^[коли?] 8613 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 7982 га орних земель. Напрям господарства — вирощування зернових культур і м'ясо-молочне тваринництво. Є пилорама.

На території Новокрасного є середня школа (23 учителі і 256, що вчаться), будинок культури із залом на 650 місць, 3 бібліотеки з фондом 18,8 тис. книг, історико-краєзнавчий музей на громадських засадах. Працюють дільнична лікарня на 25 ліжок (12 медпрацівників, у тому числі 3 лікарі), аптеку, дитячий сад на 75 місць; 5 магазинів, будинок побуту, відділення Укрпошти, Ощадбанку України.

У 1975 р. в селі було споруджено меморіальний комплекс на честь місцевих жителів, загиблих в роки німецько-радянської війни.

• Атоян Альберт Юрійович (1984—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017[7].
• Генерал-майор інженерних військ В. Ф. Овчаренко, уродженець села.
• Величко Володимир Сидорович (1922—1944) — Герой Радянського Союзу.
• Марко Кропивницький (1840—1910). В Катеринівці пройшли дитячі роки видатного українського драматурга, основоположника українського професійного реалістичного театру, актора, режисера, композитора. Марко проживав у маєтку князя Кантакузена в селі Катеринівка поблизу села Новокрасне, де його батько Лука Іванович працював управителем.

• Блоґ села Новокрасне
• Історія сіл і міст України