Історія Нідерландів

У 50-х роках 1-го ст. до н.е. південь сучасних Нідерландів на південь від р.Рейн завоювала Римська держава.

В результаті розпаду Римської імперії в 5 ст. південні та східні райони сучасних Нідерландів увійшли до складу держави салічних франків, які стали засновниками Франкської держави. Північні та західні райони Нідерландів увійшли в державу фризів Фризія. Наприкінці 7 - початку 8 ст. франки завоювали державу фризів. Серед них почали запровадження християнства. Для цього папа римський створив Утрехтське єпископство. У 9 ст. територія Нідерландів зазнавала постійних нападів данських вікінгів. У 850 р. імператор франків Лотар навіть був змушений віддати їм частину території в обмін на визнання ними себе васалами франків. Вождь вікінгів Рорик заснував своє графство в гирлі Рейну. У 869 р. після смерті короля Лотара II територію сучасних Нідерландів приєднало до себе Східне Франкське королівство (Німеччина). У 885 р. після вбивства останнього норманського володаря Нідерланди звільнились з-під влади вікінгів. На звільнених від норманів землях утворилось графство Західна Фрисландія, яке в 11 ст. перейшло на нову назву - Голландія. У 1024 р. Утрехтський єпископ отримав від імператора Священної Римської імперії права світського володаря в землях Утрехт, Оверейсел та Дренте, створивши фактично власну державу. Наприкінці 11 ст. у південно-східній частині Нідерландів утворилось графство Гельдерн, яке 1339 р. підвищило свій статус до герцогства. Повінь всіх святих 1170 р. та повінь Святої Люсії 1287 р. затопили північні території Нідерландів водами Північного моря, утворивши затоку Зейдерзе.

Велика частина нинішніх Нідерландів і Бельгії була об'єднана герцогом Бургундії в 1433 році. До союзу з Бургундією жителі цих земель визначали себе по місту проживання або своєму графству, або ж ідентифікували себе як підданих Священної Римської імперії. Бургундський період поклав початок формуванню нідерландської нації.

Підкорення графства Голландія бургундським герцогом Філіпом Добрим було дивною подією. Місцева аристократія Голландії запросила герцога підкорити Голландію, хоч у нього і не було історичних прав на цю країну. На думку деяких істориків, це сталося через бажання правлячого класу Голландії об'єднати країну з Фламандською економічною системою і прийняти фламандську систему права. У XIV—XV століттях багато європейських країн були знекровлені війнами, в той час як Фландрія жила в мирі і відносному достатку.

Після декількох років конфлікту бургундські герцоги замінили графиню Голландії як правителі країни. Голландська торгівля стала швидко розвиватися, особливо в області перевезення вантажів і транспорту. Нові правителі захищали голландські торговельні інтереси. Флот Голландії кілька разів перемагав флоти Ганзейського союзу. Амстердам виріс і в XV столітті його порт став основним місцем ввезення в Європу зерна з Балтійського регіону. Амстердам розподіляв зерно в основні міста Фландрії, Північної Франції та Англії. Ця торгівля була важливою для населення Голландії, тому що Голландія вже не могла прогодувати себе власним зерном. Через осушення земель, торф колишніх боліт опустився до такого рівня, що його вже не можна було утримувати сухим.

Герцогство Гелре чинило опір впливу Бургундії. Страждаючи від нестачі коштів в XVI столітті, Гелре не платила своїм солдатам, а змушувала їх грабувати територію сусідніх країн. Ці солдати становили велику небезпеку для бургундських Нідерландів. Серйозною подією було розграбування ними Гааги. Гелре перебувала в союзі з Англією, Францією і Данією, які прагнули покласти край багатства Фландрії і Антверпена і влади Бургундії в Нижніх країнах.

Після загибелі в 1482 році Марії Бургундської, дочки останнього герцога Бургундії Карла Сміливого, велика частина її володінь перейшла до її сина Пилипа I Красивого Габсбурга, одруженого з Хуаною, спадкоємицею іспанських монархів Фердинанда Арагонського та Ізабелли Кастільської. Після смерті Пилипа I його син Карл V не тільки отримав у спадок Нижні Землі, а й домігся від кортесів Арагона і Кастилії визнання себе королем Іспанії.

Сукупні володіння Карла V були настільки величезні, що усвідомлюючи скрутність управління ними, він в 1522 році відписав спадкові (австрійські) землі Габсбургів своєму молодшому братові Фердинанду I, залишивши за собою все інше. Ці володіння, разом з іспанською короною, в 1558 році в порядку спадкування перейшли від Карла V до його сина Пилипа II. Таким чином, Нідерланди стали частиною володінь старшої — іспанської — гілки Габсбургського будинку.

Схід Нідерландів був приєднаний до володінь Габсбургського будинку всього за кілька десятиліть до початку боротьби за незалежність. Однак, в 1548 році, за 8 років до свого зречення від трону, імператор дарував сімнадцяти провінціям Нідерландів статус, незалежний і від імперії, і від Франції. Це ще не була незалежність, всього лише значна автономія.  Кожна провінція мала свій власний уряд і суд, контрольовані місцевою знаттю, а також свої власні традиції і права. Точно так же численні міста мали свої законні права та місцеві органи влади, що, як правило, знаходились під контролем торговців.

Тим часом, після відкриття Америки торговельні шляхи перемістилися з Середземного моря в Атлантичний океан. При цьому, в силу свого вигідного, з точки зору торгівлі, географічного положення Нідерланди, а не власне Іспанія були морськими воротами Габсбургів, і саме нідерландські купці накопичували в своїх руках основні доходи від трансатлантичної торгівлі. Нідерланди стали стрімко багатіти. Вулицями Антверпена щодня проїжджали тисячі фургонів. У гавані приходили сотні кораблів. У цьому місті мали свої представництва португальські, іспанські, італійські і навіть турецькі торгові компанії.

Основна стаття: Нідерландська революція

Голландська боротьба за незалежність від Іспанії призвела до Вісімдесятирічної війни (1568—1648 роки). Для наведення порядку Філіп призначив намісником Нідерландів герцога Альбу, який почав виключно жорсткі репресії, заснувавши так звану «Криваву раду». Однак репресії Альби лише викликали ще більшу жорстокість населення, і вже через кілька років Альба був змушений покинути Нідерланди, не досягнувши успіху.

Сім бунтівних провінцій утворили в Утрехті в 1579 році Республіку Семи Об'єднаних Провінцій, також відому як «Об'єднані Провінції». Вільгельм I Оранський, аристократ, нащадками якого були всі наступні нідерландські монархи, очолив перший період війни. Кілька перших років були успішними для іспанських військ. Однак потім перевага поступово перейшла до нідерландських військ, які успішно витримували облогу іспанців. Одним з переломних моментів у війні було захоплення Антверпена бунтівними іспанськими солдатами, які вбили 10 тисяч мирних жителів. Це призвело до втечі на північ багатьох жителів фламандських міст (наприклад, з Антверпена, Брюгге і Гента) і посилення опору проти іспанської окупації. Після цього військові дії періодично поновлювалися протягом ще 60 років, але результат війни був уже вирішений. Вестфальський мир, укладений 30 січня 1648 року підтвердив незалежність Об'єднаних Провінцій від Іспанії і Німеччини. Нідерландці не вважали себе німцями вже з XV століття. Вестфальський мир юридично оформив їх незалежність від Німеччини і послужив подальшому формуванню національної ідентичності. Проте, спроби затвердити німецьку мову як державну мову Нідерландів робилися аж до середини XIX століття. Проблемі становлення нідерландської етнічної ідентичності та відділення їх від німців присвятив ряд своїх ранніх робіт Карл Маркс.

У період Вісімдесятирічної війни Нідерланди замінили Фландрію як основний торговий центр Північної Європи. Нідерландці торгували спеціями в Індії та Індонезії і заснували колонії в Бразилії, Північній Америці, Південній Африці та Карибському регіоні. Нова нація переживала економічний і культурний розквіт. Спекуляція тюльпанами призвела до обвалу на біржі в 1637 році, але економічна криза була незабаром подолана. Завдяки всім цим досягненням XVII століття називають золотим століттям Нідерландів. Оскільки Нідерланди були республікою, нею керував не король, а аристократія міських торговців, які називаються регентами. Кожне місто і провінція володіли власними законами і значним ступенем автономії. Губернаторів окремих провінцій називали штатгальтерами. Зазвичай одна людина займала посаду штатгальтера відразу кількох провінцій.

У 1650 році штатгальтер Вільгельм II, принц Оранський, раптово помер; його син, майбутній штатгальтер Вільгельм III, що став також королем Англії, народився через вісім днів. В результаті країна на 22 роки залишилася без правителя. Основним політиком і дипломатом в цей час був видатний діяч Ян де Вітте. В даний період йшла активна боротьба між «регентами» і «оранжистами», тобто прихильниками Будинку Оранських. Регентів в основному підтримувала буржуазія, а оранжистів — прості громадяни. Принци Оранські знову стали спадковими правителями в 1672, а потім в 1748 році. Таким чином, Нідерланди були справжньою республікою тільки в періоди 1650—1672 і 1702—1748 років. Ці періоди називаються Першою та Другою Епохами без штатгальтера.

У 1651 році Англія ввела в дію Акт про Навігацію, який серйозно пошкодив голландській торгівлі, перешкоджаючи перевезення вантажів по Європі голландськими кораблями. Цей акт призвів до Першої Англо-Голландської Війни (1652—1654). Війна була закінчена мирною угодою в Вестмінстері (1654), що залишила в силі «Акт про Навігацію».

Багатство Нідерландів збільшувалося за допомогою работоргівлі. В 1619 голландці почали перевезення рабів між Африкою та Америкою, ставши до 1650 року головною работоргуючою країною в Європі (близько 1700 це звання перейшло до Британії). Порт Амстердама став європейською столицею работоргівлі. Порт використовували до 10 тисяч кораблів, які перевозили рабів і для багатьох сусідніх європейських країн.

1672 рік відомий в Нідерландах як «Рік лих» («Rampjaar»). Англія оголосила країні війну, до якої приєдналися Франція, Мюнстер і Кельн. Сталося вторгнення військ Франції, Мюнстера і Кельна. «Козлами відпущення» в даній ситуації були зроблені досвідчені дипломати Ян де Вітт і його брат Корнель, які намагалися запобігти війні. Вони були страчені, а штатгальтером призначений принц Оранський Вільгельм III. Англо-французька спроба висадитися з моря на голландське узбережжя була відображена в трьох запеклих морських битвах, якими керував видатний адмірал Михайло де Рюйтер. Просування французьких військ з півдня вдалося зупинити тільки руйнуванням річкових дамб, що викликало затоплення власних земель. За допомогою дружніх німецьких принців нідерландці відбили атаку Мюнстера і Кельна, і з цими двома державами було укладено мир, в результаті якого назавжди були втрачені деякі землі на сході. За цим послідували мирні угоди з Англією в 1674 році і з Францією в 1678 році.

У 1688 році, після того, як три англо-голландські війни не виявили переможця, у відносинах з Англією знову виникла криза. Штатгальтер Вільгельм III зробив превентивне вторгнення в Англію, яке несподівано призвело до повного успіху. В Англії сталася «Славна Революція», в результаті якої король Яків II був скинутий. На престол зійшла його дочка Марія II, дружина Вільгельма III, який став її співправителем. Після смерті дружини він став одноосібним монархом і правив до своєї смерті в 1702 році. Цей період був вершиною міжнародної і морської могутності Нідерландів.

Голландські юристи славилися знаннями в галузі міжнародного морського права та комерційного права. Гуго Гроцій (1583—1645) грав провідну роль у створенні міжнародного права. Через голландський клімат толерантності, книговидавці процвітали. Багато релігійних, філософських та наукових книг, які могли б вважатися спірними за кордоном, були надруковані в Нідерландах і таємно експортувалися в інші країни.

Християн Гюйгенс (1629—1695) був відомим астрономом, фізиком і математиком. Він винайшов маятниковий годинник, що можна вважати важливим кроком вперед в напрямку точного хронометражу. Він зробив внесок в області оптики. Найвідоміший голландський вчений в області оптики, звичайно, Левенгук, який винайшов або значно поліпшив мікроскоп (думки розходяться) і був першим вченим, що методично вивчав мікроскопічне життя, тим самим закладаючи основи мікробіології.

Художнє мистецтво було домінуючою формою мистецтва в 17 столітті в Голландії. Золотий вік голландського живопису був лідером в розробці предметів натюрморту, пейзажу і жанрового живопису. Також був поширений портретний живопис. Сьогодні найвідомішими художниками голландського Золотого століття є: найбільш домінуюча персона даного періоду — Рембрандт, майстер побутового живопису Ян Вермер, інноваційний пейзажист Якоб ван Рейсдал і Франс Галс, який вдихнув нове життя в портретний живопис.

Завдяки бурхливому зростанню економіки, міста значно розширилися. Були побудовані нові міські зали і склади. Навколо багатьох міст були вириті канали для оборонних і транспортних цілей. У сільській місцевості було побудовано багато нових замків і величних будинків. Більшість з них не збереглися. Найвідомішими голландськими архітекторами 17-го століття були Якоб ван Кампен, Пітер Пост, Лівен де Кей, Гендрік де Кейзер. В цілому, голландська архітектура, що, як правило, є поєднанням традиційних архітектурних стилів з деякими іноземними елементами, не розвинулася до рівня живопису.

Золотий вік був також важливим часом для розвитку літератури. Деякими з основних фігур цього період були Гербранд Андріас Бредеро, Якоб Катс, Пітер Хофт і Вондел. Так як латина була універсальною мовою освіти, відносно небагато людей могли говорити, писати і читати голландською.

Музика не розвивалася в Нідерландах, так як кальвіністи вважали її занадто екстравагантною. Органна музика була заборонена на реформатських богослужіннях.

У XVII і XVIII століттях в міста Голландії приїжджало багато іммігрантів, особливо з протестантських областей Німеччини. В Амстердамі в XVII і XVIII століттях близько 50 % населення були іммігрантами першого покоління, що народилися поза Нідерландами. З урахуванням іммігрантів другого і третього поколінь, а також мігрантів з сільської місцевості, можна сказати, що в той період населення Амстердама в основному складалося з іммігрантів. Амстердам був відносно багатий в порівнянні з рештою Європи, і в ньому було легко знайти роботу. До мігрантів ставилися терпимо, тому що вони були потрібні для розвитку економіки, і поліція їх не турбувала. Нідерланди також взяли багато біженців, включаючи фламандських протестантів, португальських і німецьких євреїв, а також французьких протестантів (гугенотів). Декарт був біженцем, але все ж провів основний період життя в Нідерландах, тому що його приваблювала терпимість в інтелектуальних питаннях.

В економіці все XVIII століття спостерігалася стагнація. Позиція Нідерландів як торгового центру північної Європи була ослаблена. Амстердам був найбільшим фінансовим центром Європи, але поступово ця роль перейшла до Лондону.

Після набуття незалежності в 1648 році, Нідерланди намагалися зменшити вплив Франції, яка замінила Іспанію в ролі наймогутнішої країни Європи. Кінець Війни за іспанську спадщину (1713) призвів до втрати Нідерландами статусу наддержави. У XVIII столітті вона лише намагалася зберегти свою незалежність, спираючись на політику нейтралітету. Французькі вторгнення в 1672, 1701 і 1748 році призводили до заміни уряду.

У 1848 р. Нідерланди перейшли до парламентської форми правління в конституційній монархії. В результаті компромісу з Британією у 1871 Нідерландам вдалося зберегти свої колоніяльні володіння - Індонезію, Суринам та Антіли, віддавши володіння в Гані. Під час 1-ї світової війни країна оголосила нейтралітет. Під час 2-ї світової Нідерланди зазнали нападу нацистської Німеччини та були нею окуповані (1940-1945). Уряд та королівський двір втекли до В.Британії, продовживши боротьбу в складі антигітлерівської коаліції. У 1944-1945 рр. країна була звільнена військами В.Британії і Канади. 1957 країна була однією з держав-засновниць ЄС.

1949 Нідерланди погодились з незалежністю Індонезії, 1975 - з незалежністю Суринаму.

• І.І.Дахно. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. «МАПА». 2004. - 608с. с.351-352.
• М. Г. Капітоненко. Англійсько-голландські війни XVII ст. // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760 с. ISBN 966-316-039-X