Ніщинський Петро Іванович
Ніщинський Петро Іванович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Ім'я при народженні | Ніщинський Петро Іванович | |||
Псевдо | Петро Байда | |||
Народився |
9 вересня (21 вересня) 1832 Неменка, Жаданівська волость, Липовецький повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||
Помер |
4 березня (16 березня) 1896 (63 роки) Ворошилівка, Тиврівська волость, Вінницький повіт, Подільська губернія, Російська імперія | |||
Громадянство | Російська імперія | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | композитор, поет | |||
Alma mater | Київська духовна семінарія | |||
Мова творів | українська | |||
| ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Петро́ Іва́нович Ніщи́нський (псевдонім Петро Байда; нар. 9(21) вересня 1832 — пом. 4(16) березня 1896) — український композитор і поет-перекладач. Дід актора Вадима Левицького.
Життєпис
Народився у селі Неменка (тепер Іллінецького району Вінницької області).
Навчався у Київській духовній семінарії.
В 1856 закінчив Афінський університет (філософський і богословський факультети), пізніше — здобув ступені магістра наук.
Після повернення на батьківщину викладав російську і грецьку мови у навчальних закладах Петербурга (1857-60), Одеси (з 1860), Ананьєва (з 1855, тепер Одеська область), Бердянська (1888-90).
З 1880 жив у Ворошилівці (тепер Тиврівського району Вінницької області).
Помер 4 березня 1896 року у селі Ворошилівка на Вінниччині, де гостював у своєї доньки. Там і похований.
Творчість
Збирав та здійснював обробку українських народних пісень («Байда», «Ой, гук, мати, гук»), писав музичні твори, організовував музичні колективи і керував ними. В 1875 Ніщинський створив музичну картину «Вечорниці», як вставну сцену до вистави Назар Стодоля Т. Шевченка (вперше виконана в цьому ж році артистичним гуртком М. Кропивницького у Єлисаветграді). Широковідомим став чоловічий хор з «Вечорниць» — «Закувала та сива зозуля».
Ніщинський підтримував зв'язки з відомими українськими культурними і громадськими діячами М. Лисенком, М. Кропивницьким, І. Карпенком-Карим, П. Саксаганським, А. Желябовим та ін.
Ніщинський перекладав на українську мову твори античних класиків («Антігону» Софокла, 1883; «Одіссею» Гомера, 1889, 1892; 6 пісень з «Іліади» Гомера, 1902-03), а також переклав на грецьку мову «Слово о полку Ігоревім» (1881).
Автор підручника з грецької граматики та розвідок про грецьку музику.
Пам'ять
- Пам'ятник Ніщинському, Ананьїв (скульптор П. І. Кравченко)
- Пам'ятник Ніщинському на алеї видатних земляків, Вінниця
- У Києві з 1957 року є вулиця Петра Ніщинського.
- У Вінниці вулиця Петра Ніщинського.
- В Іллінці вулиця Ніщинського.
- В Одесі вулиця Композитора Ніщинського.
Посилання
- Ніщинський Петро Іванович // Українська музична енциклопедія. Т. 4: [Н – О] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2016. — С. 281.
- Ніщинський Петро Іванович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 576.
- Відданий меті. До 170-річчя з дня народження
- Ніщинський Петро // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Літери На — Ол. — С. 1146. — 1000 екз.
Джерела та література
- Т. І. Лазанська. Ніщинський Петро Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 422. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Література
- Пархоменко Л. Петро Ніщинський.— К., 1989.
- Народна творчість та етнографія. — 1991. — С.57-61
- Українська музична культура. — Любов Кияновська — 2000. — С.35-40.