Обозівка

село Обозівка
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район/міськрада	Погребищенський район
Рада	Збаржівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA05020210310015567
Основні дані
Населення	94
Площа	0,076 км²
Густота населення	1236,84 осіб/км²
Поштовий індекс	22232
Телефонний код	+380 4346
Географічні дані
Географічні координати	49°27′35″ пн. ш. 29°28′36″ сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	199 м
Місцева влада
Адреса ради	22235, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Збаржівка, вул. Шкільна, 2
Карта
	Обозівка
	Обозівка
Мапа

Обо́зівка — село в Україні, у Погребищенському районі Вінницької області. Населення становить 94 особи (2001).[1]

Географія

Село Обозівка розташоване у лісостеповій зоні центральної частини північної області Придніпровської височини у північно-східній частині Вінницької області. Село лежить на правому березі річки Рось. На півдні й півночі від села розташовані ліси. Ліс на півночі має назву Липник. Крім того, на захід від села, на кордоні з селом Дзюньковом, розташований невеличкий Пововий ліс, що входить до меж Дзюнькова.

На заході Обозівка межує з селом Дзюньковом, на схід від неї розташовані села Збаржівка і Травневе.

Історія

Село Обозівка описується у спогадах араба Булос Ібн аз-Заїма аль-Халебі (Павла Халебського) під час подорожі у 1654 р. патріарха Макарія III^{[джерело?]}.

У 19 столітті Обозівка входила до складу містечка Дзюнькова, будучи одним з шести його кутків, себто частин.[2][3] Однак, наприкінці 19 століття Обозівка виділилася в окремий населений пункт і з того часу іменувалася як село Обозівка[4][5].

У 1900 році в селі було 94 подвір'я, мешканців налічувалося 734 особи, з яких чоловіків — 362 особи, жінок — 372 особи. Головним зайняттям населення було хліборобство. У селі лічилося землі — 605 десятин, з яких належало поміщикам 365 десятин, селянам — 240 десятин. Село відносилося до категорії власницьких сіл й належало дворянину М. О. Шубовичу, будучи в оренді у Ю. Ф. Крачкевича. Система господарювання в Крачкевича й в селян — трипільна. У селі були початкова школа, водяний млин з чотирма поставами, що належав Шубовичу й був у оренді в такого собі М. Я. Спектора. На млину працювало троє чоловіків з місцевих селян. У селі також була цегельня, що також належала Шубовичу. Вона працювала під управлінням майстра І. Артемчука, на ній працювало п'ятеро робітників. В селі була також пожежна частина, що складалася з 1 насоса, 4 бочок, 2 багрів і 2 драбин й утримувалася селянською громадою з витратою 6 рублів на рік[5].

Під час Другої світової війни Обозівка в період з другої половини липня 1941 року була окупована фашистськими військами. Червоною армією село було зайняте 1 січня 1944 року.[6]

Адміністративна приналежність

Від часу утворення наприкінці 19 століття Обозівка входила до Дзюньківської волості Бердичівського повіту Київської губернії.[4][5]

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 94 особи,[1] із них 100 % зазначили рідною мову українську.[7]

Населення Обозівки в різні роки
Рік	1897	~1900[5]	~1902[4]	1989[1]	2001[1]
Кількість осіб		734	726	150	94

Транспорт

Через село проходить маршрутний автобус з Погребищ до сіл Борщагівка й Довгалівка.

Література

Зба́ржівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.529

Посилання

Свідчення жителів села Обозівка щодо голодомору 1932 - 1933 років у селі Обозівка. https://pogrda.gov.ua. Погребищенська районна державна адміністрація. Процитовано 10 вересня 2020.
Погода в селі Обозівка

Виноски

Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 19 жовтня 2018.
Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. С. 455. (рос.)
Dziuńków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 299. (пол.)
Obozówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 398. (пол.)
Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 312. (рос. дореф.)
Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[А-1] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область // Кількість та територіальне розміщення населення. http://ukrcensus.gov.ua. Держстат України. Процитовано 19 жовтня 2018.

[W-2] Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. С. 455. (рос.)

[3] Dziuńków // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 299. (пол.)

[Sg-4] Obozówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 398. (пол.)

[LSKG-5] Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 312. (рос. дореф.)

[6] Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.

[7] Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. // Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.