Олександр Стубб

Народився 1 квітня 1968 року в місті Гельсінки. Його батько Йоран Стубб (фін. Goran Stubb; 1935 року народження) — колишній хокеїст і голова хокейної асоціації Фінляндії, з 1984 року очолював європейський офіс Національної хокейної ліги США (NHL)[5][6][7].

У 1986 році Стубб закінчив гімназію Мейнленда (англ. Mainland High School) в місті Дейтона-Біч, штат Флорида, США[8]. Через два роки закінчив шведську гімназію Ларкан (Gymnasiet Lärkan) в Гельсінкі, склав єдиний державний іспит[5].

У 1988—1989 роках пройшов службу в фінських збройних силах, єгерем в батальйоні Уусімаа[5]. У 1989 році за успіхи в гольфі Стубб отримав спортивну стипендію для вступу до Фурманського університету в Південній Кароліні (США). Спочатку він вибрав підприємницьку спеціальність, а потім перевівся на політологічний факультет. У вільний від навчання час Стубб підробляв хокейним тренером, продавцем в магазині спорядження для гольфу та стажистом на фабриці з виробництва паперу в Німеччині[8]. Крім того, він представляв команду Фінляндії на міжнародних турнірах з гольфу[5][6].

У 1993 році Олександр закінчив факультет політології Фурманського університету з відзнакою, ступень бакалавра (BA)[5][8][9].

У 1994 році закінчив історичний факультет Паризького університету Сорбонна, захистив диплом з історії цивілізації французькою мовою (фр. Dîplome de Langue et Civilisation Française)[5][6][8].

У 1995 році закінчив Коледж Європи в Брюгге, здобув ступень магістра (MA) з питань європейських справ, з 2000 року професор коледжу[4][8].

У 1995—1997 роках Стубб працював радником у міністерстві закордонних справ Фінляндії.

У 1997—1998 роках займався дослідженнями в Фінській академії наук[8]. У 1999 році Стубб здобув ступінь доктора філософії (PhD) в Лондонській школі економіки[4][8].

З 1999 по 2001 рік — спеціальний дослідник представництва Фінляндії в ЄС в Брюсселі, член фінської урядової делегації на міжурядових переговорах стосовно Ніццького договору[5][8]. З 2001 року Стубб обіймав посаду радника президента Європейської комісії Романо Проді та був членом спеціальної комісії з розробки Європейської конвенції[6][8][10].

У 2003 повернувся до представництва Фінляндії при Європейському Союзі як спеціальний експерт і учасник міжурядових переговорів щодо європейської конституції[4][8].

У 2004 році обраний до Європейського парламенту від правоцентристської Національної коаліційної партії[5][8]. Олександр Стубб входив до європарламентської фракції Європейської народної партії — Європейських демократів (EPP-ED). Входив до комітету з бюджетного контролю, був віце-президентом комітету із захисту споживачів та внутрішнього ринку, брав участь у роботі конституційного комітету, вимагав збільшення витрат на перекладацьку службу Європарламенту[4][6][11].

Олександр Стубб і держсекретар США Гілларі Клінтон на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Таллінні 2010 року.

1 квітня 2008 року, Олександр Стубб одноголосно призначений міністром закордонних справ Фінляндії після того, як його попередник Ілкка Канерва (фін. Ilkka Kanerva) пішов у відставку через скандальний зв'язок зі стриптизеркою[12]. Стубб вступив на посаду 4 квітня, отримавши від Канерви змінний пост голови Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), бо в 2008 році в організації головувала Фінляндія[13]. На посту міністра закордонних справ Стубб був прихильником входження Фінляндії до НАТО[10].

Під час війни в Південній Осетії в серпні 2008 року Стубб разом з французьким колегою Бернаром Кушнером і президентом Франції Ніколя Саркозі був одним з авторів плану мирного врегулювання[13][14][15]. Олександр Стубб, як голова ОБСЄ, засудив визнання Росією 26 серпня 2008 року незалежності Південної Осетії і Абхазії. Стубб назвав це рішення таким, що суперечить принципам організації, членом якої є Росія[16]. Тим не менш, він був проти введення санкцій проти Росії[17] і вже 7 вересня оголосив про те, що задоволений співпрацею Москви з місією ОБСЄ в Південній Осетії[18].

Олександр Стубб під час зустрічі з урядом України висловив підтримку євроінтеграційним прагненням України, і зазначив, що для досягнення цих цілей Україна має провести реформи, а також адаптувати своє законодавство до вимог ЄС[19]. Також, виступаючи з лекцією в Інституті світової політики в Києві, Олександр Стубб висловив сподівання, що Євросоюз і Україна підпишуть договір про зону вільної торгівлі вже 2011 року[20].

У 2011 році Стубб був обраний до парламенту Фінляндії від Національної коаліційної партії (англ. National Coalition Party, NCP)[21]. У новому уряді, який було сформовано в червні 2011 року, Стубб зайняв пост міністра з європейських справ і зовнішньої торгівлі[22][23].

Олександр Стубб під час забігу в Франкфурті-на-Майні, Німеччина, 2009 рік.

14 червня 2014 був обраний Прем'єр-міністром Фінляндії[24].

Володіє фінською, шведською, англійською, німецькою та французькою мовами. Захоплюється спортом (марафон, гольф, телемарк), літературою, веде власний блог[8].

З 1997 року Олександр Стубб друкувався (більше 100 публікацій) в Ekonomi och Teknik-magazine, Ilta-Sanomat, Financial Times, Blue Wings, Apu, Suomen Lehtiyhtyma Nykypaiva і Hufvudstadsbladet[8]. Був автором 10 книг та 30 статей з історії Європейського Союзу[4][5]. На своєму офіційному сайті веде персональний блог, де розповідав про свою роботу в Європейському парламенті та міністерстві закордонних справ Фінляндії[5][8].

Олександр Стубб одружений з Сюзанною Іннес-Стубб (англ. Suzanne Innes-Stubb), вона англійка за походженням, працює юристом й бельгійській компанії і займається питаннями антимонопольного законодавства та захисту особистих відомостей[25]. Вони виховують двоє дітей: доньку Емілію 2001 року народження і сина Олівера-Йохана 2004 року народження[4]. Мешкає в Еспоо та Гельсінкі.

• Сайт прем'єр-міністра Фінляндії (англ.)
• (рос.) Біографія Олександра Стубба на сайті МДІМВ (МГИМО).
• (англ.) Офіційний сайт Олександра Стубба
• Використано матеріал статті Стубб, Александр з проекту «Лентапедія» сайту новин Lenta.ru, на умовах ліцензії Creative Commons BY-SA 3.0 Unported.