Остриня

Остри́ня — село Тлумацької міської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

село Остриня
Країна  Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Івано-Франківський район
Рада Тлумацька міська громада
Основні дані
Засноване 1450
Населення 908
Площа 22,414 км²
Густота населення 40,51 осіб/км²
Поштовий індекс 78012
Телефонний код +380 03479
Географічні дані
Географічні координати 48°55′42″ пн. ш. 24°57′45″ сх. д.
Водойми Тлумачик
Місцева влада
Адреса ради 78012, Івано-Франківська обл., Тлумацький р-н, с. Остриня
Карта
Остриня
Остриня
Мапа

 Остриня у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 714-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської области» увійшло до складу Тлумацької міської громади [1]

Історія

Згадується у книгах галицького суду 5 травня 1438 року як Острин (Ostrin)[2] і як Остринин (Ostrinyn) 2 січня 1441 року[3].

У 1934—1939 рр. село входило до об'єднаної сільської ґміни Олєшув Тлумацького повіту.

У 1939 році в Острині проживало 1 600 мешканців, з них 1 575 українців-грекокатоликів, 10 українців-римокатоликів, 10 поляків і 5 євреїв[4]

В Івано-Франківському обласному державному архіві збереглися ряд документів, що свідчать про наступне. Згідно Шематизму 1832 року: в селі Остриня є парафія св. Миколая, патрон Ігнатій Скарбик, священик Яків Бородайкевич 1772 р.н., кількість греко-католиків 740, є парафіяльна школа.

Згідно Географічного словника 1886 року: в Острині у 1870 році проживало 1074 осіб.

Згідно Шематизму 1887 року: парафіяльний будинок побудований у 1864 році. Патроном Церкви була Кароліна Гусажевська. Парохом в селі у 1887 році був Ігнатій Вергановський 1815 р.н. У 1887 році в селі Остриня було 1076 греко-католиків, у систематичній школі села навчалися 124 учні.

Згідно Шематизму Станіславської греко-католицької єпархії 1912 р.: в селі Остриня проживало 1400 укр., 15 поляків, 22 єврея.

Згідно: «Шематизм всего кліра греко-католицької Епархії Станіславської на рік Божий 1935»: ОСТРИНЯ.Село. Парохія. Церков св. О.Николая, дер.,вист.1884. Патрон: Марія з Любомірських грн. Потуліцька.- Парох: О.Григорій Зінько, Містодекан, з крилош.відзнаками. род.1881., рукоп.1908., інс.1921., вдов.-Ч.д.гр.-кат. 1532, лат. 9, жид.5. Школа — етатова, систем. Утраквістична. Братство звичайне мужеське і жіноче, Апостольство Молитви. — Воєвід. Станіславів, Староство, Суд і Каса скарб. Товмач, почта, телг. і зал. Олешів: 3 км.

Згідно архівних даних: Володимир Кубійович, «Етнічні групи південнозахідньої України (Галичини) на 01.01.1939». Національна статистика Галичини" в с. Остриня проживало всього 1600 осіб, з них 1575 — українці, 10 — поляки, 10 — латинники, 5 — жиди.

Згідно архівних даних: парох с. Остриня Василій Жилавий за підписом 10 членів громади с. Острині: Максим Волошин, Іван Волошин, Кирило Калиняк, Семань Волошин, Максим Татарчук, Онуфрій Камінський, Михайло Андрусишин, Семань Павлик, Дмитро Паньків, + Онуфрій Василишин, + Павло Ситник, Антоній Зубрицький 20 березня 1896 року направили лист до Високого ц.к. Намісництва у Львові про намір на основі параграфа 44 статуту Товариства «Просвіта» у Львові заложити у себе Товариство Читальні «Просвіти». Уже листом від 24 березня 1896 року Головний Відділ Товариства «Просвіта» дозволив заснувати читальню «Просвіта» в с. Остриня повіту товмацкого.

Громада села Остриня під керівництвом священника УГКЦ о. Григорія Зінька у 1928 році побудувала величну споруду — читальню «Просвіта». У підвальному приміщенні читальні розміщувався міні-маслозавод, продукція якого відправлялася за кордон.

За кошти місцевих органів влади і, частково, жителів села у 2015—2017 роках проведено капітальний ремонт клубу (читальню «Просвіта»). Так, відповідно до рішення обласної ради від 27.06.14 р. № 1290 «Про внесення змін до обласного бюджету на 2014 рік», для проведення капітального ремонту клубу виділено 200,0 тис. грн. та 40 тис. грн. виділено Остринською сільською радою з бюджету розвитку за які у 2015 році перекрито дах клубу. Розпорядження обласної ради від 04.11.2015 р. № 764-р «Про підсумки обласних конкурсів розвитку місцевого самоврядування» Остринську сільську раду визнану переможцем шостого обласного конкурсу проектів та програм розвитку місцевого самоврядування(сільський голова Доронюк Віталій Євгенович, керівник проекту Олійник Ярослав Федорович) та виділено кошти з обласного бюджету у розмірі 120 тис. грн. , 50 тис. грн. виділено з районного бюджету та 17350 грн. виділено з громадської організації «Імпульс Острині» на капітальний ремонт клубу.


Пам'ятки
  • Церква Св. Миколи 1884 р.[5]

Транспорт

Через Остриню проходить автодорога Н18 Івано-Франківськ — Бучач — Тернопіль. Село — перше, яке розташоване в напрямку Нижнева від так званого «Клубівецького кільця». Ділянку автодороги в селі капітально ремонтували наприкінці 2000-х років. Дорога має доволі крутий узвіз з лівим поворотом між Остринею та Олешевом, розширена до 3-х смуг (дві в напрямку Тисмениці — Івано-Франківська)[6].

Відомі особистості

Народилися
  • Сторож Богдан Дмитрович (народився 27 січня 1945) — український інженер, викладач, науковець.
  • о. Василь Волошин Василь Волошин народився 22 грудня 1924 в с. Остриня і був єдиною дитиною. Батько — Волошин Микола, мати — Волошин Марія. Під час Другої світової війни 19-и річний юнак добровільно зголосився до дивізії «Галичина» (1-ї Української Дивізії Української Національної Армії (УНА). Під час перебування в Україні о. Волошин розповідав, що в ході війни він був в обслузі гармати і підносив стрільна (снаряди). Одного разу в ході бою без потреби знову пішов за стрільнами і куля противника у той час розірвала гармату. Усі вояки загинули, крім Василя. Хвиля від вибуху кинула його на землю, а осколки в багатьох місцях порвали шинель не зачепивши його самого. Тоді Василь подякував за спасіння Богові і пообіцяв, якщо виживе у цій війні, то буде вірно служити Творцеві. У травні 1945 року Василь Волошин в Австрії здав зброю британцям і перебував у таборі полонених в окрузі італійського міста Ріміні. Внутрішня організація табору мала військову структуру. Табір у різні періоди очолювали коменданти: командир 1-ї дивізії УНА генерал-хорунжий Михайло Крат з міста Гадяч на полтавщині; командир кінної сотні1-ї Української дивізії УНА підполковник Роман Долинський з с. Глушків Городенківського району Івано-Франківської області; командир 4-го полку 1-ї Української дивізії УНА майор Савелій Яськевич з міста Житомира. Штаб складався з 7 відділів та 8 референтур. Полонені були поділені на 8 полків і частини окремого призначення. У таборі, станом на 1946 р., було 9310 осіб, у тому ч. 288 старшин, 822 підстаршин та 8200 вояків. Особливу опіку над табором у Ріміні розгорнув єпископ Іван Бучко як засновник і голова римського Українського Допомогового Комітету. Завдяки його зусиллям багато переміщених осіб з таборів могли дістати дозвіл на поселення у Європі, Канаді і Америці. Сталін настирливо домагався від британського уряду видачі дивізійників у руки НКВД. Іван Бучко наніс екстрений візит до Папи, результатом якого були негайні вимоги Папи до нунціїв вплинути на владні структури, щоб запобігти відправці дивізійників на вірну смерть. Завдяки його зусиллям багато дивізійників змогли вступити до навчальних закладів різних країн. Релігійну опіку полонені отримували від 4 українських католицьких і одного православного душпастирів — капелянів Дивізії. Охорона здоров'я була під опікаю 16 лікарів і досить великої кількості санітарів. Шкільництво охоплювало ряд шкіл: початкову (для малограмотних), торговельну і учительську, середньо- технічну, однорічну рільничу, лісничу, драматичну, дяківську та ремісничу семінарії з численними відділами та гімназію. Діяли різні курси і народний університет. Культурно-освітня праця охоплювала: таборовий театр, хори «Бурлака», «Славута» і православний церковний хор, мистецьку спілку «Веселка», три оркестри, бандуристів і ревелерсів. Виходили: щоденник «Життя в Таборі», тижневик «Батьківщина», двотижневик «Юнацький Зрив», гумористично-сатиричний двотижневик «Оса», літературно-мистецькі й популярно-наукові журнали: «Наш Шлях» і «Гроно» та неперіодичні видання. Було організоване спортивне життя і діяли різні об'єднання (правників, учителів, інженерів, ремісничий цех з підвідділами, студентська громада, літературно-мистецький клуб, товариство філателістів, пластові гуртки, читальні «Просвіти»). Василь Волошин у таборі військовополонених за сприяння єпископа Івана Бучко навчається в таборовій українській гімназії, що була під опікою кардинал-секретаря Конґреґації для Східної Церкви Ежена Тіссерана. Через Український Допомоговий Комітет родич Василя Волошина Іван Волошин відшукав Василя у полоні і спровадив до Канади та на його прохання відправив на навчання до Риму і оплачував це навчання. Василь навчався в Папській українській семінарії і Папському університеті у Римі (1946 до 1953), де отримав ступінь бакалавра з філософії (1948), бакалаврський ступінь з богослов'я (1950) і ступінь ліцензії в богослов'ї (1952). Василь Волошин був висвячений Архієпископом Іваном Бучко в Римі 22 травня 1952 року. Преподобний о. Волошин служив пастором в церквах Святого Серця Ісуса в Саскачевані (1953—1955), Святого B.C (1955—1956), святих Петра і Павла в м. Летбридж (1956—1959), помічником пастора (1955—1970), пастором (1970—1985), ректором (1985  — 1992) в соборі Пресвятої Діви Марії м. Едмонтоні, а з 30 серпня 1992 року до його смерті 21 березня 1994 року  був пастором Успіння Пресвятої Діви Марії Української католицької церкви в Калгарі. Похований на кладовищі в Едмонтоні. Преподобний о. Волошин неодноразово відвідував Україну та матеріально допомагав відновленню церков на Прикарпатті, зокрема, у його рідному селі Острині.
  • ПЕТРІВ Ярема Васильович народився 01.04.1949 року в с. Остриня Тлумацького району — громадсько-політичний діяч. Член Конгресу Українських Націоналістів з часу заснування. Державний службовець другої категорії. Одружений, має трьох дітей, четверо онуків. Закінчив юридичний факультет Прикарпатського університету імені В.Стефаника та Київський технологічний інститут харчової промисловості. Проживає в м. Івано-Франківську. З березня 1993 року працював в контрольній комісії обласної ради, а з липня 1994 по квітень 2005 р. очолював кадрові служби секретаріату облвиконкому та апарату обласної державної адміністрації. З квітня 2005 р. по жовтень 2010 р. очолював Управління державної служби Головного управління державної служби України в Івано-Франківській, та в Івано-Франківській і Чернівецькій  областях. Був членом Колегії Головного управління державної служби України та Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Докладав зусиль, щоб на вакантні посади управлінців призначали національно свідомих фахівців. Постійно сприяв підвищенню їх професійного рівня. У 2011—2014 роках — старший викладач, доцент кафедри державного управління та місцевого самоврядування Івано-Франківського національного університету нафти і газу. Працював над удосконаленням нормативно-правової бази у сфері державної служби та служби в органах місцевого самоврядування. З часу заснування обласної організації Товариства української мови ім. Т.Шевченка був обраний членом правління і до 1993 року — заступником голови правління. З 2014 року член Ради обласної організації ВУТ «Просвіта», а з 2019 року - заступник голови правління. Скеровує роботу Товариства на утвердження української нації, поширення християнських засад і державотворчої ідеології українського націоналізму серед громадян України. Організатор перебування дітей із різних теренів України в Івано-Франківській області та численних виїздів членів Товариства в регіони України. Депутат обласної ради ІІ демократичного скликання, обраний секретарем комісії обласної ради народних депутатів з вивчення і збору матеріалів щодо злочинної діяльності КПРС-КПУ в Івано-Франківській області, Члени комісії розглядали питання, пов'язані з наданням пільг ветеранам ОУН-УПА. Комісія зібрала коло 6 тисяч заяв колишніх членів комуністичної партії з різних районів області, які заявили про свій вихід з неї і протестують проти відновлення КПРС на Україні та понад 23 тисячі підписів жителів області проти спроби комуністів відмінити указ Президії Верховної  Ради України від 30 серпня 1991 року «Про заборону діяльності Компартії України». Дослідив, зібрав матеріали, що свідчать про голодомор 1947 року в селах Городенківського і Снятинського районів, вживав заходів аби прокуратура області порушила кримінальну справу за цим фактом. Входить до складу редакційної колегії «Книга Пам'яті України», що підготувала до видання історико-документальну книгу "Голод на Прикарпатті (1946—1947 р.р.)". Упорядкував документи Всеукраїнського Братства ОУН-УПА ім. генерала Романа Шухевича-Тараса Чупринки (43 томи) та обласної організації «Конгрес Українських Націоналістів» (11 томів) і передав їх в Івано-Франківський обласний музей визвольної боротьби ім. Степана Бандери. Представник Секретаріату Українських Націоналістів по Івано-Франківській області з підготовки конференції Українських Націоналістів, що відбулася 23 травня 1992 року у приміщенні Центру естетичного виховання молоді в м. Івано-Франківську, учасник установчого з"їзду Конгресу Українських Націоналістів 18 жовтня 1992 року. З 27 листопада 1992 року обраний членом проводу обласної організації, де працював на посадах оргреферента, заступника голови проводу, голови секретаріату. З серпня 2016 року обраний членом проводу міської організації КУН. У період московської агресії обраний відповідальним секретарем ГО «Майдан» та ГО «Народне ополчення Прикарпаття». Сприяв у виділені коштів з бюджетів місцевих органів влади для газифікації села Острині, заміни вікон у сільській школі, капітального ремонту клубу-читальні. За діяльність, спрямовану на розбудову Української держави, високий професіоналізм Указом Президента України нагороджений орденом Данила Галицького, ювілейною медаллю «25 років незалежності України», відзначений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесними Грамотами та Подяками Головного управління державної служби України, медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям» ІІІ ступеня, медаллю «До 90-річчя з дня народження Степана Бандери» грамотами і подяками керівників органів влади, політичних партій та громадських організацій.

Боролися і загинули за Українську Самостійну Соборну Державу.
  • У серпні 1914 австрійською владою було дозволено створення Українських Січових Стрільців. За короткий час до легіону зголосилось майже 30 тисяч чоловік, але польсько-австрійська адміністрація дозволила лише 2500. Згідно даних пошуково-видавничого агенства «Книга Пам'яті України» викладених у книзі «Герої стрілецького чину» у лавах Січового стрілецтва боролися і загинули жителі села Остриня, серед них:
  • 1.  Волошин Василь Федорович ,1882 р.н. Стрілець УГА. Загинув у 1919 р.
  • 2.  Волошин Іван Дмитрович, 1893 р.н. Стрілець УГА. Загинув у 1919 р.
  • 3.  Волошин Петро Петрович, 1891 р.н. Стрілець УГА. Загинув у 1919 р.
  • 4.  Гах Іван Петрович. Загинув під час Першої світової війни
  • 5.  Гах Микола Семенович, 1889 р.н. Стрілець УГА. Загинув у 1919 р.
  • 6.  Калиняк Іван Ілліч. Стрілець УГА закатований поляками у 1919 р.
  • 7.  Клід Іван Миколайович. Загинув під час Першої світової війни
  • 8.  Клід Яким Миколайович. Загинув під час Першої світової війни
  • 9.  Пічак Степан Григорович. Загинув під час Першої світової війни
  • 10.  Саракун Федір Петрович, 1895 р.н. Стрілець УГА. Загинув у 1919 р.
  • 11.  Сторож Йосип Іванович, 1880 р.н. загинув у 1919 р. біля Чорткова.
  • 12.  Сторож Іван, 1893 р.н. Стрілець УГА, загинув у 1919 р.
  • 13.  Татарчук Василь Панькович,. Стрілець УГА
  • 14.  Татарчук Семен Дмитрович, 1891 р.н. Стрілець УГА. Загинув у 1919 р.
  • 15.  Татарчук Федір. Стрілець УГА. Додатково зі слів жителів села Остриня
  • 16. Петрів Петро Петрович , 1857 р.н., Стрілець УГА, поранений, перебував у польському полоні, повернувся в село 1922 р., помер 1923 р.
  • За даними Книги пам'яті України Івано-Франківська область, у трьох томах, т. 2 були мобілізовані на війну, розв'язану московсько-нациськими окупантами 24 жителів села Остриня, більшість з яких загинули і зникли безвісти.
  • Згідно з даними пошуково-видавничого агентства «Книга Пам'яті України» викладених у книзі «Українська дивізія „Галичина“ в боротьбі за Батьківщину — Україну» у 1943 році добровільно зголосилися до лав дивізії наступні жителі села Остриня:
  1. Гузій Іван Васильович, 1924 р.н. Стрілець 5-ї сотні 29-го полку дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року брав участь у боях під Бродами. Після поразки дивізії залишився у її складі. Загинув 15.01.1945 р. у бою.
  2. Ковальчук Богдан, 25.02.1924 р.н. Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року брав участь у боях під Бродами. Перебував у Німеччині, Словаччині, Югославії та Австрії Брав участь у боях під Фельдбахом. Помер 21.11.1989 р. в Канаді.
  3. Осудар Петро Семенович, 1919 р.н. Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року брав участь у боях під Бродами. Пропав безвісти.
  4. Паньків Іван Васильович, 1917 р.н. Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року загинув у боях під Бродами.
  5. Паньків Іван Федорович, 1917 р.н. Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року загинув у боях під Бродами.
  6. Пічак Панько Іванович, 1917 р.н. Хорунжий медслужби дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року брав участь у боях під Бродами. Пропав безвісти.
  7. Проценко Микола Федорович, 1924 р.н. Стрілець 5-ї сотні 31 полку дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року брав участь у боях під Бродами. Після поразки дивізії залишився у її складі. Загинув у 1944 році в бою при зачистці теренів Польщі від червоних партизан.
  8. Садовий Микола Семенович, 1923 р.н. Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року загинув у боях під Бродами.
  9. Стасюк Василь Йосипович, 1920 р.н. Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року брав участь у боях під Бродами. Розстріляний СМЕРШем у 1945 р.
  10. Телепчук Степан, 12.01.1926 р.н. Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року брав участь у боях під Бродами. Помер 09.04.1994 р. (викуплений з полону Іваном Волошиним, проживав у Канаді, провінція Онтаріо, місто Га́мільтон (англ. Hamilton (зі слів Петріва Я. В.).
  11. Шкатуляк Василь Іванович, 1920 р.н. Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл. У липні 1944 року загинув у боях під Бродами. Додатково зі слів жителів села Остриня Внаслідок військових дій за межами України проживали:
  12. Волошин Василь Миколайович народився 22 грудня 1924 Стрілець дивізії «Галичина». Пройшов військовий вишкіл, перебував у полоні в Реміні. За кошти родича Івана Волошина, який виїхав до Канади на заробітки до другої світової війни спроваджений з полону та з 1946 до 1953 року навчався за його кошти у Римі в Папській українській семінарії святого Йосафата і Папському університеті Urbanianum. Висвячений Архієпископом Іваном Бучко в Римі 22 травня 1952 року. о. Волошин служив пастором в Українських католицьких церквах у містах Саскачеван, Летбридж, Альберта, Едмонтоні, Калгарі. Преподобний о. Волошин помер 21 березня 1994 р. похований на кладовищі в Едмонтоні. (зі слів Петріва Я. В., Юрів Г. Б.)
  13. Волошин Федір Михайлович, 1924 р.н., член ОУН, перебував в американському полоні, спроваджений з полону Іваном Волошиним проживав в Канаді у м. Реджа́йна (англ. Regina) провінції Саскачеван.
  14. Волошин Мирослав , Стрілець. Пройшов військовий вишкіл, перебував у британському полоні, спроваджений з полону Іваном Волошиним, проживав у Канаді, м. Реджа́йна (англ. Regina)   провінції Саскачеван, помер 18 травня 1994 року(зі слів Петріва Я. В.).
  15. Осудар Федір, Стрілець. Пройшов військовий вишкіл, перебував у британському полоні, спроваджений з полону Іваном Волошиним, проживав у Канаді (зі слів Петріва Я. В.).
  16. Павлик Антон Семенович, Стрілець. Пройшов військовий вишкіл, перебував у британському полоні, спроваджений з полону Іваном Волошиним проживав у Канаді, м. Реджа́йна (англ. Regina)   провінції Саскачеван, помер 8 жовтня 1965 р (зі слів Петріва Я. В.).
  17. Павлик Михайло, Стрілець. Пройшов військовий вишкіл, перебував у британському полоні, спроваджений з полону Іваном Волошиним, проживав у Канаді (зі слів Петріва Я. В.).
  18. Притуляк Володимир (в Канаді проживав під прізвищем Марко), 1920 р.н. член ОУН, перебував у британському полоні, спроваджений з полону Іваном Волошиним, проживав у м. Торонто, помер у 1996 році в місті Монт Альберт (анг. Mont Albert) провінція Квебек (зі слів Петрів Я.В, Гаморак І. П.)
  19. Калиняк Іван 1924 р.н. Стрілець. Пройшов військовий вишкіл, перебував у британському полоні в Реміні. Звільнений з полону і проживає в Англії(зі слів Гаморак І. П.)

Згідно з даними науково-редакційного відділу «Реабілітовані історією» при Івано-Франківській облдержадміністрації, викладених у другій книзі та у 5-му томі «Реабілітовані історією. Івано-Франківська область», за Українську Самостійну Соборну державу боролися, були арештовані і загинули в катівнях НКВД до початку Другої світової війни наступні жителі села Остриня:

1.    Волошин Степан Дмитрович, 1921 р.н., Заарештований 31.05.1941 р. Звинувачення: член молодіжної ОУН. Подальша доля невідома. 06.07.1964 справу припинено. (3024 П).

2.    Гах  Дмитро Миколайович, 1913 р.н. , член ОУН, псевдо Заєць. Заарештований 29.05.1941. Перебував у Станіславській тюрмі. Подальша доля невідома. 08.02.1964 справу припинено. (3171 П).

3.     Гриньків Василь Дмитрович, 1900 р.н. українець, освіта початкова, селянин. Заарештований 03.06.1941. Звинувачення: член ОУН.  Подальша доля невідома.20.10.1964 справу припинено. (3176 П).

4.    Дикун Василь Федорович, 1921 р.н., с. Остриня Тлумацького району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Остриня, селянин. Заарештований 25.05.1941. Звинувачення: член молодіжної ОУН, проводив антирадянську агітацію. Подальша доля невідома. 04.07.1964 справу припинено. (3022 П).

5.    Калиняк Михайло Васильович, 1907 р.н., с. Остриня Тлумацького району, українець. Проживав у с. Остриня, селянин. Заарештований 25.05.1941. Звинувачення: член ОУН, псевдо — Касюк, заступник керівника надрайонного проводу ОУН. Подальша доля невідома. 19.10.1964 справу припинено. (3027 П).

6.    Камінський Степан Дмитрович 1930 р.н., с. Остриня Тлумацького району, українець, освіта середня. Проживав у с. Остриня, вчитель школи у с. Тарасівка. Заарештований 06.06.1950. Звинувачення: розповсюджував націоналістичну літературу. Військовим трибуналом військ НКВС Станіславської області засуджений 15.07.1950 на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження в правах. Реабілітований 16 07.1975. (6050 П).

7.    Максимович Іван Васильович, 1921 р.н., с, Остриня Тлумацького району українець, освіта початкова. Проживав у с. Остриня, селянин. Заарештований 26.05.1941. Звинувачення: член ОУН. Подальша доля невідома. 12.02.1964 справу припинено. (3170 П).

8.    Татарчук Іван Семенович, 1921 р.н. член молодіжної ОУН. Заарештований 03.01.1941 р.. Подальша доля невідома. 17.01.1964 справу припинено. (3009 П).

9.    Шіляк Іван Олексійович, 1902 р.н., с. Остриня Тлумацького району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Остриня, селянин. Заарештований 03.06.1941. Звинувачення: член ОУН. Подальша доля невідома. 14.12.1964 справу припинено. (3386  П).

10.  Шклярський Федір Томович, 1902 р.н., с. Остриня Тлумацького району, українець, освіта початкова. Проживав у с. Остриня, селянин. Заарештований 20.06.1941. Звинувачення: член ОУН, керівник підрайонного проводу ОУН. Подальша доля невідома. 09.04.1964 справу припинено. (3153  П). Додатково за даними дослідника Василя Татарчука:

11.  Максимович Іван Дмитрович, 1921 р.н. Заарештований 1941 р. Подальша доля невідома.

12.  Калиняк Михайло Семенович, 1913 р.н. Заарештований 1941 р. Подальша доля невідома.

13.  Терлецький Іван Федорович, 1913 р.н. Заарештований 1941 р.  Подальша доля невідома.

14. Ковальчук Антон, 1911 р.н. Заарештований 1941 р.   Подальша доля невідома.

15 . Осудар Іван Дмитрович, 1904 р.н. Заарештований 1941 р. Подальша доля невідома.

  • Перелік жителів села Остриня, які були арештовані після закінчення Другої світової війни:
  • 1.    Саракун Василь Дмитрович, 1928 р.н., , псевдо Корній охоронець референта СБ ОУН Забіяки. Загинув 24.03.1951 р. в с. Нижнів, Тлумацького р-ну.
  • 2.    Саракун Ярослав Дмитрович, 1932 р.н., охоронець кущової ОУН. Псевдо Тарас. Загинув 24.03.1951 р. в с. Нижнів, Тлумацького р-ну.
  • 3.    Татарчук Степан Іванович, 1928 р.н., вояк УПА. Псевдо Горіх. Загинув 26.02.1946 р. в с. Остриня. (за свідченнями жителів села став пораненим і підірвався гранатою в криївці разом із Шкварком з с. Палагичі та бійцем «Іринкою» з с. Ямниця).
  • 4.    Телепчук Іван Федорович, 1923 р.н., вояк УПА.Псевдо Білий. Загинув у 1946 р. в с. Купелів Тлумацького р-ну.
  • 5.    Андрусишин Ганна Дмитрівна, 1912 р.н. носила воякам УПА продукти. Особливою нарадою при МДБ СРСР 06.08.1949 р. засуджена на 10 років позбавлення волі. Реабілітована.
  • 6.    Андрусишин Михайлина Іванівна, 1927 р.н.член ОУН, псевдо Марта,  Збирала для вояків УПА продукти . Особливою нарадою при МДБ СРСР 17.04.1946 р. засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітована.
  • 7.    Андрусишин Софія Федорівна, 1928 р.н., член ОУН, псевдо Квітка. Збирала для  вояків УПА продукти. Особливою нарадою при МДБ СРСР 25.02.1946 р. засуджена на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітована.
  • 8.    Ганиш Антон Іванович, 1918 р.н., арештований 27.07.1947 р. за зв'язок з ОУН. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 11.11.1947 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітований.
  • 9.    Гевич Степан Євстахович, 1922 р.н., Заарештований 04.02.1946. Звинувачення: вояк УПА (сотнія Шаблі), псевдо Сергій. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 06.05.1946 засуджений на 20 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах. Реабілітований 17.06.1992. (8641 П).
  • 10.  Данилейко Ганна Семенівна, 1916 р.н., переховувала вояків УПА. Заарештована 26.02.1946 р. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 10.05.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітована.
  • 11.   Данилюк Федір Іванович, 1924 р.н., проживав в с. Остриня нелегально, вояк УПА (сотня Шабля), псевдо Явір. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 30.05.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітований.
  • 12.  Доронюк Іван Федорович, 1929 р.н., проживав нелегально, вояк УПА, псевдо Чорний.Заарештований 17.01.1946. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 14.03.1946  засуджений на 10 років позбавлення волі. Реабілітований.
  • 13.   Калиняк Іван Дмитрович, 1918 р.н. начальник плодоовочевого сектора облуповнаркомзагу. Заарештований 08.03.1945 за зв'язок з ОУН. 28.04.1945 скерований до спецтабору НКВС. (1743 П). Подальша доля невідома.
  • 14.  Камінський Степан Дмитрович, 1930 р.н. проживав у с. Остриня, вчитель школи у с. Тарасівка. Заарештований 06.06.1950 р. за розповсюдження націоналістичної літератури. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 15.07.1950  засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах. Реабілітований 16.07.1975. (6050 П).
  • 15.    Клід Василь Михайлович, 1933 р.н. Заарештований 28.10.1951 р. за постачання продуктів воякам УПА. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 22.12.1951 засуджений на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітований.
  • 16.   Клід Ганна Михайлівна,1931 р.н. Заарештована 13.05.1951 р.за постачанням продуктів членам ОУН. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 21.07.1951  засуджена на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітована.
  • 17.  Клід Параска Юріївна, 1905 р.н. Заарештована 12.05.1951 р.за переховування вояків УПА. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 21.07.1951  засуджена на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітована.
  • 18.  Оперхол Михайлина Михайлівна, 1928 р.н. Заарештована 16.05.1951 за переховування вояків УПА. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 21.07.1951  засуджена на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітована.
  • 19.  Паньків Іван Васильович, 1925 р.н. Проживав нелегально. Заарештований 09.02.1946.Звинувачення: вояк УПА (сотня Шаблі), псевдо Крутий. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 27.05.1946 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітований.
  • 20.  Пічак Михайлина Данилівна, 1916 р.н. Заарештована 12.05.1951 р. за сприяння воякам УПА. Військовим трибуналом військ МДБ Станіславської області 21.07.1951  засуджена на 25 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітована.
  • 21.  Притуляк Степан Семенович, 1913 р.н. Заарештований 03.12.1946.Звинувачення: кур'єр ОУН, заготовляв продукти для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 21.06.1947 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах. Реабілітований.
  • 22.   Стасюк Петро Данилович, 1904 р.н. Заарештований 30.08.1947.Звинувачення: член ОУН, псевдо Явір. Інформатор ОУН, збирав продукти для УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 24.10.1947 засуджений на 10 років позбавлення волі та 5 років пораження у правах із конфіскацією майна. Реабілітований.
  • 23.  Татарчук Анастасія Михайлівна, 1895 р.н. Заарештована 21.09.1951 за переховування вояків УПА. Військовим трибуналом військ МВС Станіславської області 10.10.1951  засуджена на 25 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Реабілітована.
  • 24. Волошин Дмитро Петрович, 1923 р.н., с. Остриня Тлумацького району, керівник кущової ОУН, псевдо- Дністер. Загинув 09.01.1952 (розстріляний).
  • Рудак Данило Дмитрович  псевдо «Чорний», сотник УПА. Народився у с. Назавизів Надвірнянського району. Здобув неповну середню освіту, згодом закінчив механічні курси; професійний шофер. Активний член сільської «Просвіти». В 1938–1939 рр. служить у Війську Польському, отримав звання підстаршини. З 1939 р. – в ОУН. В ході німецько-польської війни потрапив до німецького полону. Від квітня 1941 р. до 1 грудня 1942 р. служив у батальйоні «Нахтіґаль». В 1943 р. за дорученням ОУН працює перекладачем при станиці УДП в м. Станиславові. З весни 1944 р. – в сотні «Дружинники» командира «Черника», яка ввійшла до складу куреня «Скажені» групи «Чорний Ліс»: командир рою розвідників, згодом – бунчужний сотні. З середини липня 1944 р.– командир сотні «Дружинники». Учасник рейду в Перемищину, командир новосформованої сотні «Дружинники-2». Після повернення до Чорного Лісу відділ було реорганізовано і перейменовано на сотню «Звірі», яка ввійшла до складу куреня «Смертоносці». В листопаді 1944 р. призначений командиром цієї сотні, а в 1945 р. призначений командиром куреня «Смертоносці» в званні старшого булавного, пізніше підвищений до звання хорунжого. В січні–лютому 1946 р. під час зимової блокади зводить завзяті бої в Чорному Лісі. Відзначений КВШ УПА Бронзовим Хрестом Бойової Заслуги. 15 лютого 1946 р. підвищений до звання сотника з дня 22 січня 1946 р. та відзначений Срібним Хрестом Бойової Заслуги ІІ-го класу – за хоробрість та вміле керівництво відділами в боях. Восени 1947 р. переведений до теренової сітки ОУН на пост організаційного референта Тлумацького надрайонного проводу. Загинув 16 серпня 1948 року в у с.Остриня натрапивши на засідку.
  • Додатково за даними дослідника Василя Татарчука: Перелік жителів села Остриня, які загинули в тюрмах у період від 10 серпня 1944 року по 1952 рік:
  • 25.  Паньків Дмитро Дмитрович, 1903 р.н. Заарештований 1944 р.  Подальша доля невідома.
  • 26.  Равчук Олекса Григорович, 1910 р.н. Заарештований 1944 р.   Подальша доля невідома.
  • 27. Стасюк Семен, 1896 р.н, четар УСС. Заарештований 1944 р.      Подальша доля невідома.
  • 28. Сторож Микола Федорович, 1903 р.н. Заарештований 1944 р.   Подальша доля невідома.
  • 29. Андрусишин Федір Олексович, 1910 р.н. Заарештований 1945 р. Подальша доля невідома.
  • 30. Шіляк Іван Пилипович, 1905 р.н. Заарештований 1946 р.            Подальша доля невідома.
  • Додатково за даними дослідника Василя Татарчука: Перелік жителів села Остриня, які загинули в  рядах УПА:
  • 31.  Калиняк Микола Сафронович, 1899 р.н. , станичний ОУН, псевдо Гонта, загинув у 1946 р. в с. Милування, Тисменицького району.
  • 32. Гуменюк Василь, 1926 р.н., стрілець УПА, псевдо Дунай, загинув у 1951 р. в с. Нижнів.
  • 33. Пічак Василь Михайлович, 1934 р.н., стрілець УПА, загинув у 1950 р. в с. Милування, Тисменицького району.
  • 34. Шіляк Микола Дмитрович, 1913 р.н., стрілець УПА, у 1946 р. застрілили військові СМЕРшу у власній хаті.
  • Додатково за даними дослідника Василя Татарчука: Перелік жителів с. Остриня , які стали безвинно забиті  «визволителями»:
  • 1.  Левандовський Степан, 1911 р.н. Застрілений 1941 р. в себе на подвір'ї.
  • 2.  Пічак Степан Дмитрович, 1928 р.н. Застрілений 1944 р. коло хати.
  • 3.  Паньків Катерина Паньківна, 1905 р.н. Застрілений 1945 р. на полі.
  • 4.  Доронюк Настя Іванівна, 1915 р.н. Застрілена1945 р. в с. Палагичі.
  • 5.  Лапихрущ Іван Миколайович, 1905 р.н. Застрілений 1945 р. в селі.
  • 6.   Іванишин Марія Михайлівна, 1927 р.н. Застрілений 1946 р. на подвір'ї.
  • 7.   Клецюк Дмитро Дем'янович, 1918 р.н. Застрілений 1949 р. в лісі.
  • 8.   Волошин Петро Іванович, 1892 р.н. батько сина Дмитра — командира боївки УПА, псевдо Дністер Застрілений 1949 р. в лісі.
  • Перелік жителів с. Остриня, які загинули в депортації:
  • 1.   Отець Григорій Зінько, 1881 р.н. На пересильному пункті в с. Брошнів Калуського району у 1950 році оголосив голодування і помер на четвертий день з початку голодування.
  • 2.   Саракун Дмитро Юркович, 1896 р.н. , десятник УСС, батько охоронців кущового проводу ОУН Василя, псевдо Корній та Ярослава, псевдо Тарас, які загинули 24.03.1951 р. у с. Нижнів. Помер Дмитро Юркович у 1952 р. на засланні в Хабаровському краю.
  • 3.   Дикун Ганна, 1891 р.н., мати двох синів учасників визвольних змагань. Померла у 1952 р. на засланні в Хабаровському краю.
  • 4.    Калиняк Олена, 1910 р.н. Померла у 1952 р. на засланні  в Хабаровському краю.
  • 5.   Калиняк Микола Васильович, 1929 р.н. Помер у 1952 р. на засланні в Хабаровському краю.
  • 6.    Калиняк Степан Васильович, 1934 р.н. Помер у 1953 р. на засланні в Хабаровському краю.
  • Згідно з архівними даними (Івано-Франківський облдержархів, фонд Р-295 сл.) Виконком Станіславської обласної Ради депутатів трудящих (таємна частина). Додаток № 1 до  рішення облвиконкому № 487-с від 15 березня 1951 р. «Списки кулацьких господарств» том ІІ (останній) станом на 15.ІІІ.1951 р. на 113 аркушах. Підлягають виселенню з с. Остриня:
  • 1.    Дикун Василь Семенович 1918 р.н. 2.    Дикун Михайлина Дмитрівна — дружина 1921 р.н.
  • 3.    Дикун Анна Василівна — донька 1936 р.н.
  • 4.    Дикун Анастасія Василівна -донька 1938 р.н.
  • 5.    Кільчицький Дмитрій Григорович — батько жінки.
  • 6.    Дикун Анна Степанівна 1886 р.н.
  • 7.    Дикун Іван Семенович — син 1910 р.н. 8.    Дикун Марія Дмитрівна — невістка 1924 р.н.
  • Згідно з даними в історико-документальному виданні "Голод на Прикарпатті (1946—1947 рр.)  в селі Остриня померли:
  • 1.    Карбашевська Магдалина, 1939 р.н.. Померла від тифу 18.10.1947 р.
  • 2.    Лапихрущ Анна Яківна, 1907 р.н.. Померла від голоду 04.03.1947 р.
  • 3.    Мельник Марія Петрівна, 1881 р.н. Померла від тифу12.06 1946 р.
  • 4.    Осудар Анна Якимівна, 1913 р.н. Померла від тифу 19.05 1946 р.
  • 5.    Осудар Іван Васильович, 1884 р.н. Помер від тифу 14 08.1946 р.
  • 6.    Осудар Федір Іванович, 1883 р.н. Помер від тифу 17.01.1946 р.
  • 7.    Продан Параска Григорівна 1899 р.н. Померла від тифу 22.11.1946 р.
  • 8.    Саракун Богдан Васильович. Помер від тифу 02.07.1946 р.
  • 9.    Саракун Марія Василівна, 1918 р.н. Померла від тифу 28.06 1946 р.
  • Підсумовуючи викладене, у боротьбі за українську державу від злочинних дій  окупаційних режимів загинуло, було репресовано 138 жителів села Остриня. Зазначений перелік не є вичерпним.

Галерея
  • Вид на село зі сторони Остринського тризуба
  • Приміщення Остринської сільської ради та клубу
  • Остринський тризуб

Див. також

Примітки
  1. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Івано-Франківської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 12 листопада 2021.
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.38, № 334
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.92, № 902
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 93.
  5. Остриня. Церква Св. Миколи 1884
  6. Гугл-мапи

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.