Остія Антика

Остія, можливо, була першою римською колонією. За легендою Анк Марцій, напів-легендарний четвертий цар Риму, спочатку знищив Фікану, стародавнє місто, яке було розташоване всього в 17 км від Риму і мало невеликий порт на Тибрі, а потім приступив до створення нової колонії у 10 км далі на захід і ближче до морського узбережжя. Один з написів, здається, підтверджує створення старого каструму Остія в 7 столітті до нашої ери.[3] Найдавніші археологічні залишки, виявлені на цей час, датуються лише 4-м століттям до нашої ери[4]. Найстаріші споруди, які розкопані на цей час, походять з 3-го століття до н. е., зокрема Каструм (військовий табір);[5] трохи пізніша - Капітолій (храм Юпітера, Юнони й Мінерви). Opus quadratum стін первісного каструму в Остії дає важливу інформацію щодо методів будівництва, які використовувались в римській урбанізації в період середньої Республіки[6].

Остія була ареною бойових дій у період громадянської війни між Гаєм Маріем і Суллою протягом 1-го століття до нашої ери. У 87 році до н. е. Марій напав на місто, щоб перекрити торговий потік до Риму. Сили на чолі з Цинною, Карбо та Серторієм перетнули Тибр у трьох місцях перед тим, як захопили місто і його розграбували. Після перемоги тут, Марій атакував і захопив Анцій, Аріцій і Ланувіум для подальшого знищення харчових запасів Риму.[7]

В 68 році до н. е. місто було розграбоване піратами.[8] Під час пограбування,[9] порт був підпалений, консульський військовий флот був знищений, а два впливових сенатори були викрадені. Цей напад викликав таку паніку в Римі, що Помпей Великий влаштував, щоб трибун Авл Габіній, піднявся на римському форумі і запропонував закон, lex Gabinia, який дозволяв Помпею зібрати армію і знищити піратів. Протягом року пірати були переможені.[10]

Місто було заново відбудоване і забезпечене захисними стінами державним діячем і оратором Марком Тулієм Цицероном.[11]

Карта відомої частини Остії Антики.

Інсули в Остії Антиці.

Під час правління Юлія Цезаря як диктатора, одним з його поліпшень в місті було створення кращого контролю поставок зерна до Рима. Він запропонував кращий доступ до зерна за рахунок використання нової гавані в Остії разом з каналом від Tarracina.

Громадські латріни (туалети).

Місто отримало подальший розвиток у перші століття нашої ери під впливом Тиберія, який наказав побудувати в місті перший форум. Місто також невдовзі збагатилось за рахунок будівництва нової гавані на північних гирлах Тібру (який досягає моря більшим гирлом у Остії, Fiumara Grande, і більш вузьким гирлом біля нинішнього міжнародного аеропорту Фьюмічіно). Нова гавань, яка називається Portus, що в перекладі з латинської означає «гавань», була викопана із землі за наказом імператора Клавдія. Ця гавань стала замулюватись і повинна була бути доповнена пізніше гаванню, побудованою Траяном, в 113 році нашої ери; вона має шестикутну форму[12]  Крім того, на порівняно невеликій відстані, була також гавань Чивітавекк'я (Centum Cellae). Ці елементи забрали частину бізнесу від власне Остії і почали її комерційний спад. У 2008 році британські археологи виявили останки найширшого каналу з коли-небудь побудованих римлянами, 90 футів у ширину; вони вважають, що він пов'язував Портус з Остією через Ізола Сакра, що робило б транспортування великих партій товару набагато простішим, ніж наземним транспортом. У 2014 році на північній стороні ріки навпроти міста були відкриті залишки і відома забудова міста простягнулась за межі периметра південної стіни (всередині стіни площа становить 69 гектарів). Остія мала власні усі служби міста, які потребувало місто того часу, зокрема, знаменитий маяк. Популярність культу Мітри засвідчена виявленням вісімнадцяти мітреумів (храмів Мітри).[13] Археологи також виявили публічні туалети (latrinae), організовані для колективного використання як ряд сидінь, які дозволяють нам сьогодні уявити, що їх функція мала ще й соціальний характер. Остія мала великий театр, багато громадських лазень, численні таверни і заїжджі двори і протипожежну службу. В Остії також виявлено найранішу відому синагогу в Європі; це наробило наукового галасу при відкритті при розкопках у 1960-61 рр.[14]

Церква Санта-Ауреа.

Остія збільшилася до 50 000 жителів у 2-му столітті, досягнувши піку приблизно 100 000 мешканців у 2-3-му ст. нашої ери[15][16][17].

З часом торгова діяльність перемістилася на Портус. Остія перестала бути активним портом і стала популярним місцем заміського відпочинку для багатих аристократів з Рима[12]. Поет Клавдій Рутилій Намаціан відзначав відсутність обслуговування міського порту в 414 р.н. е.[18]. Ця точка зору була поставлена під сумнів Бойном, який стверджує, що вірш Намаціана є літературним конструктом і не узгоджується з археологічними даними (поет журиться з втрати величі Рима після розгрому 410 року і сподівається на новий підйом великого міста)[19]. Деякі багатоквартирні будинки були знесені, і натомість побудовані будинки для багатіїв; ремонти терм (26 діяли протягом 4-го століття) і громадських будівель, будівництво храмів, реконструкція вулиць, житлова та ділова експансії за межі периметра південної стіни і величезна вілла 4-го століття, розташована на схід, і подальше функціонування річкового порту на західній околиці міста, склад на східній стороні, позаду якого розташований великий банний комплекс, що помилково називають палаццо Імперіал, є свідченнями активного життя міста[19].

Місто був згадане Аврелієм Августином, коли він проходив там наприкінці 4 століття.[20]

З кінцем Римської імперії, Остія повільно занепала і остаточно була покинута в 9-му столітті внаслідок неодноразових нападів та грабежів арабських піратів, у тому числі битви при Остії 849 року між християнами і сарацинами; жителі переселилися в Григоріополіс (укріплений папою Григорієм IV бург поруч).[12]

В Остії розміщувався монетний двір Пізньої Римської Імперії; ця монета Максенція була там викарбувана.

«Місцеве розграбування» здійснили архітектори доби бароко, які використовували залишки міста як свого роду склад мармуру для палаців, які вони будували в Римі. Незабаром після них, з'явились і зарубіжні дослідники в пошуках стародавніх статуй і предметів. Папство почало організовувати свої власні дослідження з часів папи Пія VII; за правління Беніто Муссоліні масові розкопки проводилися з 1939 по 1942 рік[4] , в ході яких кілька залишків, особливо республіканського періоду, були виведені до світла. Перший том офіційної серії «Scavi di Ostia» з'явився 1954 року; він був присвячений топографії міста Італо Джисмонді і, після перерви, дослідження все ще триває. Хоча нерозкопані території, прилеглі до початкових розкопок, були залишені недоторканими в очікуванні більш точного датування типів римської кераміки, «Лазні плавця», названі за мозаїчним малюнком в apodyterium, були ретельно розкопані в періоди 1966-70 і 1974-75 років, частково як тренувальний майданчик для молодих археологів і частково для створення лабораторії добре зрозумілих знахідок як навчального посібника. Було підраховано, що дві третини стародавнього міста ще не розкопані. У 2014 році геофізичні дослідження з допомогою магнітометрії, поряд з іншими методами, виявив існування прикордонної стіни на північній стороні Тібру, що оточує  нерозкопані райони міста, які містять три масивні склади.[21][22]