Осін Євген Вікторович

Євген Вікторович Осін народився 4 жовтня 1964 року в Москві.

Коли Євгену було 9 років, а його сестрі Альбіні — 4 роки[1], їхні батьки розлучилися. Батько — Віктор Григорович Осін (1939—2004)[1][2], спочатку працював водієм тролейбуса, потім начальником автоколони та очолював осередок адвентистів сьомого дня в місті Череповці, куди переїхав після розлучення, одружившись з адвентисткою Адель Валентинівною.[1][3]. Мати — Валентина Василівна (13 квітня 1939 — грудень 2016), після розлучення їй дали двокімнатну квартиру в Текстильниках[2].

Серед інших родичів дядько Євгена (був барабанщиком в ансамблі Леоніда Утьосова), тітка Віра, дві двоюрідні сестри — Людмила та Надія, племінник[2].

Музикою Євген захопився у 14-річному віці, грав на барабанах у шкільному ансамблі; потім він намагається вчитися у музичній школі, але кидає її, не доучившись.

Після незакінченої навчання на руках у Осіна було свідчення з інституту підвищення кваліфікації працівників культури, що давало право працювати керівником самодіяльного ансамблю рівня районного будинку культури.

1983 року у 19-річному віці, Євген став вегетаріанцем[4].

У 1986 році Осін створив власну групу «Нічний ковпак», яка потім перейменовується на «Кекс»; у цій групі він був вокалістом та грав на гітарі. Потім він грав у групах «Микола Коперник» (перкусія) та «Альянс» (ударні) під егідою Московської рок-лабораторії (працював там у 1986—1987 роках).

У 1988 році в Центрі Стаса Наміна Осін керував гуртом «Дід Мороз», де був вокалістом та шоуменом.

У 1988 році Осін став вокалістом та гітаристом відомої групи «Браво», яку незадовго до того покинула Жанна Агузарова. Він взяв участь у гастрольній діяльності «Браво», у тому числі фестивалі в данському місті Сканнерборг у серпні 1989 року, де учасники «Браво» познайомилися з групою Duran Duran. У цей період гурт зняв два кліпи на пісні, вперше виконані Осіним («Мне грустно и легко» та «Добрый вечер, Москва!»). Було також записано альбом «Скажем мы друг другу „Браво“!», який офіційно так і не вийшов, але мав ходіння в самвидаві, а через багато років потрапив до Інтернету. (Декілька пісень цього альбому з провідним вокалом Осіна увійшли до складу диску «Браво» «Песни разных лет»).)

Причини відходу Осина з «Браво», як правило, не коментувалися. Як одна з причин називався скандал, пов'язаний з тим, що «Браво» не виступало на черговому фестивалі, що проводиться редакцією рубрики «Звукова доріжка» газети «Московський комсомолець» через те, що на цей час вже були заплановані гастролі Прибалтикою. Осін звинуватив директора групи Андрія Агапова в гонитві за «довгим карбованцем» і відмовився від гонорару за тур, порізавши ножицями свою пачку купюр. Після цього він зі скандалом покинув колектив (разом із ним зі складу вийшов барабанщик Павло Кузін)[5]. На початку 1990 року новою вокалісткою гурту стала Ірина Єпіфанова . Пізніше, вже після смерті Осіна, Євген Хавтан розповів в інтерв'ю про те, що гурт розлучився зі співаком «через його проблеми»[6] або навіть «через його проблеми з алкоголем»[7].

Після виходу з «Браво» Осін створив свою групу «Авалон», у якій він грав на гітарі та співав і для якої сам складає музику та вірші. У репертуарі гурту було багато музики різних напрямків від джазової до «важкої». Осін записав з «Авалоном» альбом «Светлый путь огня» (виданий фірмою «Бекар Рекордз»), що залишився майже непоміченим.

На початку 1990-х років Осін розпочав сольну кар'єру, обравши репертуар та стиль 1970-х років. У 1992 він випустив платівку «70-а широта». До її складу увійшли пісні, в яких дворова романтична музика перемішана з естрадними ритмами та естетикою рок-н-ролу 1960-х років. Всі інструменти в альбомі були живими, а більшість музикантів були жіночої статі. Альбом мав великий успіх, більше половини пісень із нього стали хітами.

Осин розповідав:

Я співав романтичних пісень непрофесійних авторів, які ніхто не хотів випускати. Усі мої композиції можна порівняти із домашніми піснями під гітару. Ці речі, які зачіпають, бо написані від душі. Зараз дуже багато продажних авторів, що пишуть на замовлення. Всі їхні твори ні про що, просто римовані фрази. Мої пісні, може, і не дуже грамотні, зате вони справжні

— [8].

Не всі пісні альбому були написані непрофесійними авторами: автором слів пісні «Плачет девушка в автомате», що стала головним хітом альбому, був Андрій Вознесенський, а композитором пісні «Портрет работы Пабло Пикассо» — польський піаніст і композитор Владислав Шпільман (пісня «Tych lat nie odda nikt» («Цих років ніхто не поверне»), написана на слова поета Казімєжа Вінклера, вперше була виконана польською співачкою Іреною Сантор, а в СРСР була переспівана ВІА «Веселі хлопці», аранжування яких Осін узяв за основу.

1994 року в ДЦКЗ «Росія» пройшов запис альбому «Євген Осін у „Росії“».

У 1996 році вийшов альбом «Работа над ошибками», причому в цьому альбомі Осін постав і як композитор, що успішно працює в традиціях музики 1960-х — 1970-х років. Головним хітом альбому стала пісня «Качка».

Зовнішні медіафайли
Зображення
	Борис Єльцин та Євген Осін (фото)
Відеофайли
	Борис Єльцин виголошує промову та танцює під пісню Євгена Осіна (відео)

10 червня 1996 року на концерті в Ростові-на-Дону, що проходив у рамках передвиборчої кампанії, перед виступом Євгена Осіна та його групи на сцену вийшов ведучий концерту Леонід Ярмольник разом із президентом Росії Борисом Єльциним, який виголосив передвиборну промову, і трохи пізніше станцював. з танцюристами та музикантами під мелодію пісні «Ялта»[9]. Фотографія цієї події, зроблена фотографом агентства «Асошіейтед прес», отримала Пулітцерівську премію. Автор знаменитого знімку згодом розповів: «Мені сподобалося, що була якась відповідність Бориса Миколайовича та двох дівчат, які танцюють на сцені. Ліворуч був ще Осін, але я вирішив, що він ні до чого, і відрізав його»[10].

Після «Работы над ошибками» Осін почав записувати новий альбом, але процес створення тривав довго (за весь цей час вийшла лише одна пісня «Таня плюс Володя»), і новий альбом «Птицы» був випущений лише у 1999 році. В альбомі відводилося мало місця колишній дворовій ліриці: композиції були енергійнішими, навіть танцювальними, і на відміну від попередніх альбомів з живими інструментами, цього записувалися комп'ютери.

У 1990-ті роки Осін активно гастролював Росією та іншими країнами, виконуючи пісні «наживо» (у складі групи з десяти осіб, вісім з яких перебували на сцені). Також він знімався у телевізійних передачах, випустив понад десять відеокліпів.

Наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років Осін почав співпрацювати з молодими виконавцями (у тому числі репером N'Pans), знявся в багатьох кліпах, брав участь у колективних збірниках, таких як, наприклад, «Головні пісні про старе»[11].

У 2000 році вийшов альбом «Золотая коллекция», а наступного року одразу два альбоми — «Бублик и батон» (що містить дитячі пісні) та «Всё те же девчонки» (велику частину пісень якого написав композитор Ільдар Хайруллін зі Стерлітамака). Обидва альбоми майже не мали успіху. Проте, Євгену вдалося яскраво виступити з піснею «Три Гитары» (муз. і сл. І. Хайруллін) на «Різдвяних вечорах» Алли Пугачової, 2001 року.

2003 року вийшли дві збірки Осіна — «Любовное настроение» та «Звёздная серия». У 2005 році Осін озвучив спів Льва Малиновського (актор Валерій Гаркалін) у фільмі «Попса». У 2009 році вийшов другий альбом дитячих пісень «Бублик, батон и рогалик». До нього увійшли також пісні у виконанні інших артистів, а композицію «Алфавит» виконала донька Євгенія Агнія[12].

Останнім альбомом співака стала «Разлука», що вийшов у 2016 році. Як зазначив у своїй рецензії Олексій Мажаєв, «Розлука» «виглядає як альбом, записаний і випущений відразу після „70-ї широти“ та „Роботи над помилками“ (1996)», але при цьому «Євген зберіг силу та свіжість голосу та деяку інфантильність інтонацій — і виконує всі ці пісні так, як вони повинні звучати»[13].