Панов Дмитро Пантелійович

Дмитро Пантелійович Панов (нар. 30 жовтня 1910, Приморсько-Ахтарськ, Кубанська область, Російська імперія — пом. 1994, Київ, Україна) — радянський льотчик штурмової та винищувальної авіації, учасник Японсько-китайської та Другої світової війн, письменник.

Панов Дмитро Пантелійович
Панов Дмитрий Пантелеевич
Народження 30 жовтня 1910(1910-10-30)
Приморсько-Ахтарськ, Кубанська область
Смерть 1994(1994)
Київ
Країна
Приналежність РСЧА
Вид збройних сил  ВПС СРСР
Рід військ
штурмова авіація
винищувальна авіація
Освіта Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків
Роки служби 1932—?
Партія КПРС
Звання підполковник
Війни / битви Японсько-китайська війна
Друга світова війна
Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Дмитро Пантелійович Панов народився 30 жовтня 1910 в станиці Приморсько-Ахтарськ, в родині селян переселенців Панових — Пантелея Яковича, пращури якого переселились сюди у 1861 та Фекли Назарівни (Саф'ян, село Фастівець Васильківского повіту), дочки переселенців з Київської губернії.

Мав сестру та двох братів. Дитинство було важким — на цей період припали: Перша світова війна, Жовтневий переворот, Громадянська війна, смерть батька. У 1918 закінчив 1-ий клас школи для іногородніх та повернувся до навчання лише у 1926. В цей час брав участь у будівництві рибозаводу, пізніше працював на ньому. Одночасно закінчує лікнеп, потім 4-й клас вечірньої школи та поступає на навчання до Ахтарського рибного технікуму. 1930, за путівкою від підприємства, їде до Москви, де, у березні 1932, закінчує робітфак і готується вступати до МОСРИБВТУЗу[1], щоб стати фахівцем з рибного господарства[2].

Військова кар'єра

Початок

У 1932 Дмитра Панова призивають до лав РСЧА і, за його особистим бажанням стати винищувачем, у червні направляють на навчання до Качинської військової авіаційної школи, котру закінчив 14 грудня 1933 в званні К-4[3]. По червень 1934 навчався на курсах командирів ланок.

Київський особливий військовий округ

Після закінчення курсів, в званні К-6[4] був направлений для проходження подальшої служби у Українському військовому окрузі до 1-го загону, 13-ї ескадрильї штурмовиків, 81-ї штурмової авіаційної бригади, що базувалася у Києві на аеродромі в Жулянах. У 1938 відряджено у розпорядження райвійськкомату Сталінського району, де займався переобліком запасного особового складу Червоної армії. Пізніше спрямований для перенавчання на винищувач І-16 і для продовження служби у місті Василькові у 2-й полк, створений на базі 2-ї ескадрильї, в подальшому переформований у 43-й винищувальний авіаційний полк (ВАП). Цього ж року призначається комісаром цієї ескадрильї, а пізніше, переведено на посаду комісара 4-ї ескадрильї, 43-го ВАПу.

Бойові дії в Китаї
І-16 з китайськими опізнавальними знаками — основний літак, що використовувався ВПС Китаю та радянськими добровольцями

У червні 1939 надійшов наказ 4-й ескадрильї терміново вирушати до Москви. Після спеціальної підготовки, група льотчиків відбула до Китаю. Від липня 1939 по березень 1940 брав участь у бойових діях в Китаї проти ВПС Японії, у складі групи винищувачів під командуванням Степана Супруна[5].

Напередодні Другої світової війни

Після відрядження, повернувся до 43-го ВАПу, на посаду комісара 3-ї ескадрильї. Від вересня 1940 по січень 1941 одночасно виконував обов'язки командира і комісара ескадрильї.

Був знайомий по службі із видатними радянськими військовими льотчиками, зокрема: Левом Шестаковим, Сергієм Грицевцем, Костянтином Коккінакі, Павлом Ричаговим (страчений у жовтні 1941 по т.з. «Справі авіаторів») та іншими.

Німецько-радянська війна

Під час війни, від червня 1941 по травень 1945, воював на різних фронтах, зокрема брав участь у: Обороні Києва, битві за Харків, Сталінградський битві, Міус-фронті, Донбаський операції, у Румунії та Угорщині.

Безпосередньо брав участь у бойових вилітах ескадрильї. По листопад 1942 був військовим комісаром 3-й ескадрильї 43-го ВАП. З листопада 1942 — замполіт 2-го ВАПу, 85-го Гвардійського ВАПу (командир — Василь Шишкін). В останньому повітряному бою, 4 травня 1945, збив 13-й за ліком літак супротивника (винищувач Messerschmitt Bf 109). Війну закінчив гвардії підполковником, на посаді заступника командира полку по політичній частині.

Спогади «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі»

Дмитро Пантелійович Панов є автором книги спогадів «Росіяни на снігу: доля людини на тлі історичної заметілі» (рос. «Русские на снегу: судьба человека на фоне исторической метели»), видані у Львові видавництвом «СПОЛОМ» у 2003.

Сім'я

Дружина Віра, дочка (*1934), син Олександр (*10 квітня 1941).

Останні роки жив у Києві. Помер у 1994.

Нагороди

Дмитро Пантелійович Панов тричі нагороджений Орденом Червоного Прапора, Орденом Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеню, Орденом Червоної Зірки та медалями СРСР.

Див. також

Посилання
Зовнішні зображення
Обкладинка спогадів
Комісар полку Дмитро Панов (зліва) і начальник штабу полку Валентин Соїн. Район Сталінграду, 1942
Управління 85-го гвардійського ВАПу, Панов третій зліва в нижньому ряду, 1944

Примітки
  1. Зараз Калінінградський державний технічний університет
  2. m-primahtarsk
  3. На той час, приблизно, відповідало військовому званню лейтенант
  4. На той час, приблизно, відповідало військовому званню між старший лейтенант та капітан
  5. Червоні соколи. Радянські льотчики 1936—1953

Джерела з інтернету та література
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.