Панівці (Кам'янець-Подільський район)

Панівці над Смотричем відомі історії перш за все завдяки битві 20-23 жовтня 1633 р., у якій польський коронний гетьман Станіслав Конєцпольський розбив турецьку армію під керівництвом Мехмеда Абаза-паші.

Ян та Якуб Потоцькі

Уперше в документах Панівці згадано 1460 р. — в дозволі польського короля Казимира IV Яґелончика збирати десятину на користь кам'янецьких біскупів РКЦ.

Згідно поборових реєстрів Подільського воєводства:
1563-64 років власниками села були шляхтичі Зеленецький, Вітальчовський, Єзьорковський, у селі була православна церква.[1]

У 1565—1566 роках власником села Верхні Панівці був шляхтич Чермєнський[2] (гербу Рамульт[3]), села Нижні Панівці — шляхтич Яцимирський,[4] у кожному селі була православна церква.[5]

Дідич — брацлавський воєвода Ян Потоцький сприяв у 1590 р. у Верхніх Панівцях будівництву великого оборонного замку. Замок був закінчений в 1590 р., мав товсті стіни, великі підземелля та глибокі рови. Панівці на той час мали статус міста.

Ян Потоцький був кальвіністом, реформатором, заклав при замку кальвіністську друкарню та школу з академією. Щороку на утримання Академії виділяли з дружиною 4000 злотих.[6] Академія мала кілька класів: Теософський, Філософський, Гуманістичний. На початку XVII ст. ректором був Балцер Панкратіус, професором Самуєль Пельцель.

Перша на Поділлі друкарня закладена 1600 р. 1611 р. у зв'язку зі смертю дідича Яна Потоцького була закрита. Керівником друкарні був Вавжинець Малахович. Видання цієї друкарні рідкісні. Друкарня була перенесена до Баранова.

Ян Потоцький героїчно загинув у Смоленській битві. Його дружина Вікторія (Ельжбета) Каменецька[7] поховала його тіло в каплиці замку (інші дані — крипті кальвінського збору). Брати та кам'янецькі єзуїти наказали вдові вигнати кальвіністів; Вавжинець (Лаврентій) Малахович виїхав до Львова.[8] Дітей у дідичів не було, Панівці перейшли до Станіслава «Ревери» Потоцького — сина його брата Анджея (Єнджея). Новий дідич науками не цікавився, став католиком, був вороже налаштований до кальвіністів: закрив академію та друкарню, помістив там кінні стайні.

На початку XX століття через Панівці планувалось прокласти залізницю, яка з'єднала б Росію з Австро-Угорщиною. Через Смотрич навіть почали зводити залізничний міст. Але грянула Перша світова війна й про колишні плани глобалізації Європи зараз нагадують лише височенні опори.

Панівецький замок

Панівецький замок збудував кам'янецький староста Ян Потоцький близько 1590 р.

Замок витримав облогу турків 1621 р. (Осман II) і 1633 р. (Абаза-паша).

Був здобутий козаками (під керівництвом кропивнянського полковника Филона Джалалія) 19(29) травня 1651 р. (один із захисників — поляк Тржилатковський — відкрив браму за обіцянку стати полковником козацьких військ; проте козаки, вступивши в замок, повісили його — за зраду своїм). Після цього замок довго стояв спустошений. Остаточно занепав наприкінці XVIII століття. Сьогодні можна побачити тільки руїни замку.

У червні 2006 р. у Панівцях у річку Смотрич упала величезна (до 20 тон) кам'яна брила.

За якісь 4 км від Кам’янця, знаходиться цікава пам'ятка — недобудований залізничний міст через Смотрицький каньйон. Цей грандіозний недобуд знаходиться на території села Панівці, але зазвичай у путівниках та у краєзнавчих публікаціях його відносять до сусідньої Зубрівки. Жодної помилки у цій географічній плутанині немає — Зубрівка належить до Панівецької сільради.

На початку ХХ століття Російська імперія спільно з Румунією та Австро-Угорщиною започаткували амбітний інфраструктурний проєкт з патетичною назвою «Слов’янський шлях». Планувалося зв’язати залізницею порти Адріатичного моря з Петербургом. «Слов'янський шлях» мав переходити в не менш поважний «Індійський шлях».

15 грудня 1910 року газета «Подолія», зокрема, писала:

«Будівництво цього шляху, який, крім того, перетне біля Старокостянтинова запроектований «Індійський шлях», для нашого краю матиме величезне значення. Всі товари, які раніше йшли в Центральну Росію зі Середземного моря через Чорне й Одесу, підуть напряму через Румунію і далі по Росії: Кам’янець — Проскурів — Шепетівка — Новоград-Волинський — Жлобин — Петербург»

У рамках проєкту запланували також гілку від Кам’янця-Подільського до Іване-Пусте, що мала з’єднати столицю Поділля зі Львовом.

Перша світова війна не лише не зупинила будівництво, а навпаки — форсувала. Постачання російських військ на захопленій Галичині потребувало великих транспортних потоків. Зокрема, 15 квітня 1916 року на своєму засіданні Рада міністрів Російської імперії розглянула питання про спорудження залізничних ліній Ямпіль — Збараж та Кам’янець-Подільський — Іване-Пусте.

Не завадила будівництву й Лютнева революція. Тимчасовий уряд, нагадаємо, виступав за війну до переможного кінця, а значна частина Галичини ще залишалася під контролем росіян.

На початок літа 1917 року гілку на Іване-Пусте звели майже повністю — по всій ділянці встигли спорудити насип і поставити більшу частину мостів.

У Панівцях встигли виконати найскладнішу частину проєкту — звели віадук і височезні, майже у 30 метрів, пілони-опори. Залишалося лише встановити сталеві прогони. Цей етап, швидше за все, завершили вже 1916 року — це засвідчує відповідна дата, викладена з каменів на верхівці віадуку. У вересні 1917 року будівництво зупинив масштабний наступ союзних цісарсько-кайзерівських військ, у результаті якого російські війська були відкинуті за Збруч.

Звісно, що у часи війни було не до будівництва, а за Совітів проєкт взагалі визнали недоцільним.[9]

19 березня 2019 року в селі було відкрито Кам'янець-Подільську СЕС потужністю 63,8 МВт, яка на момент запуску була другою за потужністю в Україні (неокуповані території).[10]

Затверджена 17 грудня 2009 р. рiшенням № 9 XIX сесії сільської ради. Автор — Анатолій Костюк.

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

• Пановецька дача — ботанічний заказник.

• Гарнага І. Панівці: Звідки пішла назва // Прапор Жовтня. — 1973. — 8 вересня. — С. 4.
• Замок в Панівцях // Хто є хто на Хмельниччині: Довідково-біографічне видання. — Випуск другий. — К., 2004. — С. 20.
• Край Кам'янецький: Документально-публіцистичне видання. — Кам'янець-Подільський, 2006. — С. 48.
• Полікарпов П. Замок у Панівцях: З історії рідного краю // Прапор Жовтня (Кам'янець-Подільський). — 1967. — 12 липня. — С. 4.
• Сіцінський Ю. Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII ст.: Історично-археологічні нариси. — Кам'янець-Подільський, 1994. — С. 69—73.
• Томчишина Н., Коваленко С. Кам'янець-Подільський район (1923—1998 рр.): Інформаційний довідник. — Кам'янець-Подільський, 1998. — С. 29.
• У Панівцях — каменепад // Край Кам'янецький. — 2006. — 15 червня. — С. 1.
• Філь Юхим. Зборовець. Народні пісні, що виникли підчас пошести чудес на Поділлі. З матеріялів до характеристики мови окремих сільских господарів с. Пановець, Камянецькоі округи. ім. Леніна. 1926. — 12 с.
• Paniowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 839. (пол.)

• Панівці // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1284. — 1000 екз.
• Замки та храми України
• Панівці
• Фото Панівців
• Пам'ятки України. Панівці
• Пановецкий замок^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Родовід Яна Потоцького — старости генерального (пол.)