Парламентська асамблея НАТО

Парла́ментська асамбле́я НА́ТО (англ. NATO Parliamentary Assembly) заснована у 1955 році слугує консультативним міжпарламентським органом Північно-Атлантичного Альянсу. Голова Паоло Аллі, Італія.

Парламентська асамблея НАТО
англ. NATO Parliamentary Assembly
 
 
Загальна інформація:
Юрисдикція:  НАТО
Тип: однопалатний парламент
Частина від:  НАТО
Дата заснування: 1955
Структура:
Депутатів: 251
Президент асамблеї: Маделен Мун ( Велика Британія)
з 2018
Генеральний секретар: Девід Хоббс ( Велика Британія)
з січня 2008
Адреса:
Адреса: Штаб-квартира НАТО, Брюссель
Офіційний вебсайт:
www.nato-pa.int

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Парламентська асамблея НАТО

Функції

Збираючи разом законодавців зі всіх країн-членів НАТО, асамблея забезпечує зв'язок між НАТО та парламентами її членів.

Водночас, це полегшує обізнаність та розуміння парламентами ключових питань безпеки та сприяє більшій прозорості політики НАТО. Це допомагає підтримувати та зміцнювати зв'язки на яких заснований Альянс.

З кінця Холодної Війни асамблея взяла на себе нову роль, інтегруючи в свою роботу парламентарів з країн Центральної і Східної Європи та за її межами, які шукають більш тісних зв'язків з НАТО. Така інтеграція забезпечила як політичну, так і практичну допомогу та зробила внесок у зміцнення парламентської демократії в усьому євроатлантичному регіоні, доповнила та посилила свою програму партнерства і співпраці.

Асамблея надала допомогу в процесі ратифікації Протоколів про вступ, підписаних наприкінці 1997, що мало наслідком вступ Чехії, Угорщини та Польщі до Альянсу в березні 1999 року. Вона відіграла таку ж роль в процесі ратифікації, що привело до вступу Болгарії, Естонії, Латвії, Литви, Румунії, Словаччини та Словенії в березні 2004 року.

Склад

Парламентська асамблея НАТО складається з 257 делегатів з 28 країн. Делегати з 14 асоційованих країн, Європейського парламенту, 4 регіональних країн-партнерів, Парламентської асамблеї Середземномор'я, спостерігачі з 7 інших країн та міжпарламентських асамблей також беруть участь в його діяльності.

Делегати асамблеї призначаються їхніми парламентами відповідно до їх процедур на основі партійного представництва в парламентах. Тому асамблея представляє широкий спектр політичних поглядів.

Органом управління асамблеї є комітет, до складу якого входять голови всіх делегацій країн-членів, Президент, Віце-Президенти, Казначей та Генеральний Секретар.

Структура комітетів

Є п'ять комітетів: Цивільної безпеки, Оборони і безпеки, Економіки і безпеки, Політики, Науки і техніки. Вони зайняті розглядом всіх основних сучасних проблем в своїх областях.

Комітети та підкомітети пишуть звіти, які потім обговорюються як проекти на весняній сесії асамблеї. Звіти потім розглядаються та оновлюються для обговорення, внесення змін та прийняття на щорічній сесії Асамблеї восени.

На щорічній сесії, комітети також виробляють політичні рекомендації, які ставлять на голосування асамблеї та пересилають до Північноатлантичної ради та Генерального секретаря НАТО, а також розміщають на вебсайті Асамблеї. Генеральний секретар НАТО відповідає письмово на рекомендації Асамблеї.

Члени комітетів Асамблеї проводять регулярні візити і зустрічі, де вони беруть участь у брифінгах провідних державних і парламентських представників, а також вчених та експертів. Делегація асамблеї також здійснює поїздки в зони дій НАТО, такі як Афганістан або Балкани.

Інші органи асамблеї

Інші органи асамблеї включають Середземноморську та Середньосхідну спеціальні групи для підтримки парламентського діалогу та порозуміння з країнами Близького Сходу та Північної Африки, Міжпарламентську Раду Україна-НАТО, Парламентський комітет Росія-НАТО, Міжпарламентську Раду Грузія-НАТО.


Фінансування

Асамблея фінансується парламентами та урядами країн-членів, і вона фінансово та адміністративно відокремлена від НАТО. Внесок кожної країни ґрунтується на формулі громадянського бюджету НАТО.

Програма Роуз-Рот

Програма партнерства та співробітництва Роуз-Рот призначена щоб надавати допомогу країнам, що переживають важкі політичні та економічні реформи. Програма була спочатку розроблена для підтримки Центрально- та Східно-європейських країни, але згодом зосередилась головним чином на Балканах та Південному Кавказі.

У рамках цієї програми, щороку проводяться 2-3 семінари Роуз-Рот організовуються в країнах, що не входять в НАТО в партнерстві з парламентом приймаючої країни. Ці події, на яких присутні члени парламенту від членів і партнерів, а також незалежних експертів, зосереджують увагу на питаннях регіональної та місцевої безпеки. Поряд з додатковими навчальними програмами для співробітників парламенту і членів парламенту, ці події підіймають такі питання, як ефективний парламентський контроль оборони та військових.

Програма «Нові парламентарі»

Програма «Нові парламентарі» фокусується в першу чергу на молодих та новообраних членах парламенту країн НАТО або Ради Євроатлантичного Співробітництва, а також тих, хто вперше призначений на посади зв'язані з безпекою або з іноземними справами. Програма спрямована на забезпечення поглибленого вивчення функціонування та політики НАТО і Штабу Верховного головнокомандувача союзних сил Європи, а також з розвитку відносин Альянсу з її численними партнерами. Програма була запущена в 2000 році і проводиться щорічно в Брюсселі.

Парламентський трансатлантичний форум

У 2001 році асамблея оголосила щорічний «Парламентський трансатлантичний форум», який об'єднує членів асамблеї з високопоставленими представниками американської адміністрації і наукових експертів. Форум щорічно проводиться у Вашингтоні у співпраці з американським Університетом національної оборони та Атлантичною радою Сполучених Штатів.

Заснування та розвиток асамблеї

Ідея залучити парламентарів Альянсу до колективних обговорень з проблем, з якими стикається трансатлантичне партнерство вперше з'явилася на початку 1950их і стала реальністю із створенням щорічній конференцій парламентарів країн НАТО в 1955 році.

Основи співробітництва між НАТО та асамблеєю були посилені в грудні 1967, коли Північноатлантична рада уповноважила Генерального секретаря НАТО домагатися більш тісної співпраці між цими двома органами. В результаті цих обговорень протягом наступного року, Генеральний секретар НАТО, після консультації з Північноатлантичною радою, реалізував низку заходів щодо підвищення робочих відносин між НАТО та асамблеєю. Ці заходи включали зобов'язаність Генерального секретаря притримуватися всіх рекомендацій і резолюцій, прийнятих асамблеєю.

Як реакція на падіння Берлінської стіни наприкінці 1980-х років, Парламентська Асамблея розширила свій вплив шляхом розробки тісних відносини з політичними лідерами Центральної та Східної Європи.

Відносини з НАТО

Немає формального зв'язку між асамблеєю та НАТО, хоча в них довга історія співпраці, що посилилася в епоху після закінчення холодної війни.

Постійний комітет асамблеї збирається щорічно разом з Генеральним секретарем та постійними представниками при Північноатлантичній раді в штаб-квартирі НАТО з метою обміну думками про стан альянсу та забезпечення перспективи законодавців. Генеральний секретар бере участь у весняних і осінніх сесіях асамблеї, а також інших спеціальних заходах. Він також надає письмову відповідь на рекомендації, прийняті асамблеєю на її осінній сесії. Президенти асамблеї, в свою чергу, беруть участь у самітах альянсу.

Верховний головнокомандувач союзних сил в Європі та інші високопоставлені військові чиновники НАТО також регулярно зустрічаються з членами асамблеї в різних форматах.

Відносини з Україною та Грузією

Розвиваючи відносини асамблея розробила спільно з парламентами Росії та України Основоположний акт про взаємні відносини, співпрацю та безпеку між Російською Федерацією і НАТО, підписаний у травні 1997 року, і Хартію Україна-НАТО підписану в липні 1997 року для розширення діалогу і співпраці з Федеральними Зборами Російської Федерації та Верховною Радою України[1][2].

Міжпарламентська рада Україна — НАТО

В 2002 асамблея вирішила вивести свої відносини з Україною на новий рівень створивши Міжпарламентський комітет Україна-НАТО. Співпраця асамблеї з Верховною Радою поступово зміцнювалась напередодні українських президентських виборів у 2004 році. Пізніше створено Міжпарламентську раду[3].

Міжпарламентська рада Україна-НАТО здійснює парламентський контроль за реалізацією стратегії євроатлантичної інтеграції як самостійно (через Спеціальну парламентську комісію з моніторингу виконання Плану дій Україна-НАТО), так і спільно з Парламентською асамблеєю НАТО. Міжпарламентська рада Україна-НАТО контролює відносини НАТО з Україною, звертаючи особливу увагу на парламентські аспекти оборони та політичних реформ в Україні. На додаток до зустрічей, які проводяться в Брюсселі та Києві раз на два роки, комітети та підкомітети приїжджають до Києва щороку[4].

Міжпарламентський комітет Грузія — НАТО

У 2009 році Асамблея схвалила створення міжпарламентського комітету Грузія-НАТО. Комітет складається з двох віце-президентів асамблеї та голови грузинської делегації в ПА НАТО. Вони несуть відповідальність за координацію всієї діяльності асамблеї, пов'язаної з Грузією.

Парламентський комітет Росія — НАТО

Разом із створенням в травні 2002 комітету Росія-НАТО, ПА НАТО створила Парламентський Комітет Росія-НАТО. Парламентський Комітет Росія-НАТО збирається двічі на рік (по разу на кожну сесію асамблеї). Він став головним інструментом парламентських відносин між Росією та НАТО. Він складається з лідерів 28 делегацій асамблеї та лідерів російської делегації в асамблеї. Крім співпраці в цій спільній комісії, 10 чоловік з російської делегації беруть участь в пленарних засіданнях асамблеї та нарадах багатьох комітетів та підкомітетів асамблеї.

Спеціальна група по Середземномор'ю та Близькому Сходу

Асамблея в 1995 році створила Спеціальну групу з Середземномор'я з метою відкриття політичного діалогу із законодавцями з країн Близького Сходу та Північної Африки. Програма поступово розширюється — асамблея в даний час має відносини на різних рівнях з парламентами дев'яти країн Південного і Східного Середземномор'я: Алжиру, Кіпру, Єгипту, Ізраїлю, Йорданії, Мальти, Марокко, Тунісу, Мавританії, Палестини. Попередні контакти останнім часом були створені з деякими країнами Перської затоки.

Щорічна діяльність групи включає відвідування одного з регіональних партнерів та два семінари, один з яких проводиться в Неаполі, у співпраці з італійським парламентом. Ці зустрічі спрямовані на розширення парламентської обізнаності про проблеми регіону, сприяння політичному діалогу між парламентарями та обмін передовим досвідом між членами відповідних парламентів.

Голови асамблеї[5]

Ім'я Країна Роки на
посаді
Вішарт Робертсон  Канада 1955-1956
Вейн Хейс  США 1956-1957
Йоган Фенс  Нідерланди 1957-1959
Антуан Безева  Франція 1959-1960
Нідс Лангєлє Норвегія 1960-1961
П'єтро Мікара  Італія 1961-1962
Лорд Краторн  Велика Британія 1962-1963
Джоржд Клізінг  ФРН 1963-1964
Анрі Море де Мелен  Бельгія 1964-1965
Хосе Суарес да Фонсека    Португалія 1965-1966
Жан-Еде Дюб'є  Канада 1966-1967
Матіас А. Матісен  Ісландія 1967-1968
Касім Гюлєк  Туреччина 1968-1969
Вейн Л. Хейс  США 1969-1970
Ромен Фандел  Люксембург 1970-1971
Теренс Мерфі  Канада 1971-1972
Джон В. Піл  Велика Британія   1972-1973
Кнуд Дамгаард Данія 1973-1975
Вейн Л. Хейс  США 1975-1977
сер Джефрі де Фрейтас  Велика Британія 1977-1979
Пол Тінс Норвегія 1979-1980
Джек Брукс  США 1980-1982
Пітер Кортер'єр  ФРН 1982-1983
сер Патрік Уолл  Велика Британія 1983-1985
Чарльз Матіас  США 1985-1986
Тон Фрінкін  Нідерланди 1986-1988
сер Патрік Даффі  Велика Британія 1988-1990
Чарлі Роуз  США 1990-1992
Луіс Бува  Франція 1992-1994
Карстен Фойгт  Німеччина 1994-1996
Вільям Рот  США 1996-1998
Хав'єр Руперес  Іспанія 1998-2000
Том Блейлі (в.о.)  США 2000
Рафаель Естрелла  Іспанія 2000-2002
Дуг Беройтер  США 2002-2004
П'єр Лєлош  Франція 2004-2006
Берт Кондерс  Нідерланди 2006-2007
Хосе Лело  Португалія 2007-2008
Джон Таннер  США 2008-2010
Карл А. Ламерс  Німеччина 2010-2012
Хью Бейлі  Велика Британія   2012-2014
Майк Тернер  США 2014-2016
Паоло Аллі  Італія 2016-2018
Раса Юкнявічене  Литва 2018
Маделен Мун  Велика Британія з 2018

Члени та асоційовані члени

Члени

Цифри в дужках означають кількість депутатів від даної країни Всього: 251

Асоційовані члени

Цифри в дужках означають кількість
депутатів від даної країни
Всього: 66

Джерела

  • Саидов А. Х. Межпарламентские организации мира: Справочник / А. Х. Саидов. – М. : Междунар. отношения, 2004. – 352 с. ISBN 5-7133-0955-X

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.