Петриненко Діана Гнатівна

Діа́на Гна́тівна Петрине́нко (дівоче прізвище Паливода; 8 лютого 1930, Білоусівка поблизу Драбова, Черкащина — 17 листопада 2018[1]) — українська співачка (сопрано).

Петриненко Діана Гнатівна
Зображення
Основна інформація
Дата народження 8 лютого 1930(1930-02-08)
Місце народження c. Білоусівка, Драбівський район, Прилуцька округа, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 17 листопада 2018(2018-11-17) (88 років)
Місце смерті Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР і Україна
Національність українка
Професії оперна співачка, музична педагогиня, співачка
Освіта Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Відомі учні Голенко Майя Федорівна
Співацький голос сопрано
Інструменти вокал (сопрано)
Нагороди
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Народна артистка СРСР (1975). Лауреатка Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1972). Лауреат Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Відні (1959).

Дружина журналіста Гаринальда Петриненка, мати співака Тараса Петриненка, рідна сестра Івана Паливоди (1924—2004) — українського співака і педагога.

Життєпис

Народилася 8 лютого 1930 року в селі Білоусівці (тепер Драбівського району Черкаської області).

Закінчила Київське музичне училище та Київську консерваторію (1955), клас професора М. Єгоричевої. В 1958—1961 роках — аспірант цієї консерваторії.

У 1955—1958 — солістка (сопрано) Державної хорової капели «Думка», в 1962—1988 роках — солістка Київської філармонії. Професор з 1991 року.

Гастролювала у США, Канаді, Італії, Франції, Японії, Угорщині, Фінляндії, Югославії.

Серед учнів — Людмила Монастирська, В'ячеслав Базир, Н. Мойсеєва, Алла Пригара, М. Тищенко, Єлизавета Ліпітюк, К. Швидка, В. Іванченко, С. Шуст.

Померла 17 листопада 2018 року на 89-му році життя[2]. Міністерство культури України висловило співчуття з приводу смерті видатної співачки[3]. Похована 20 листопада 2018 року на Байковому кладовищі (ділянка 42-а).[4]

Творчість

У її концертних програмах — вокальні твори М. Лисенка, Д. Січинського, Я. Степового, К. Стеценка, С. Рахманінова, М. Глінки, В. А. Моцарта, Й. Гайдна, Л. Бетховена. Дж. Верді, О. Білаша, Г. Майбороди, Ю. Мейтуса.

Виконувала партії сопрано в 9-й симфонії Л. Бетховена, ораторії «Пори року» Й. Гайдна, «Реквіємі» В. А. Моцарта, кантаті «Радуйся, ниво неполитая» М. Лисенка, виконувала українські та російські народні пісні, арії з опер. З особливою виразністю співала українські народні пісні та романси українських композиторів.

Записала на грамплатівки такі українські народні пісні, як «Глибока кирниця», «Ой лугом іду, голосок веду», «Чотири воли пасу», «Чи я вплила», «Ой піду я до млина» та ін., а також романси Лисенка («Садок вишневий коло хати»), Заремби («Не тополю високую», «Утоптала стежечку»), Ревуцького, арії з опер укр. композиторів.

Особисте життя

Була заміжня за українським журналістом і музикантом Гаринальдом Петриненком. Їхній син, Тарас Петриненко, — український музикант, співак, композитор, поет.

Відзнаки

Кінострічки

Примітки
  1. Померла відома українська оперна співачка. Експрес онлайн (uk-UA). Процитовано 17 листопада 2018.
  2. Померла відома оперна співачка /УНН, 18.11.2018/
  3. Пішла з життя видатна оперна діва Діана Петриненко /Міністерство культури України, 18.11.2018/
  4. Сайт Національної музичної академії. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 20 листопада 2018.
  5. Померла співачка Петриненко: Оперна співачка Петриненко пішла з життя. Цензор.НЕТ. 18 листопада 2018.
  6. Указ Президента України від 8 лютого 2005 року № 202/2005 «Про нагородження Д. Петриненко орденом княгині Ольги»

7.https://knmau.com.ua/vidkryttya-memorialnoyi-doshky-na-chest-diany-petrynenko/

Джерела
  1. Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
  2. Олійник Б. Пісня серця // Зоря Полтавщини. — 1962. — 3 лютого
  3. Гоян Я. Пісенна колиска // Рад. Україна. — 1980. — 8 лютого.
  4. Співаки України. Енциклопедичне видання. — 2-ге вид., перероб. і допов. / Лисенко І. М. — К., 2011.
  5. В журналі «Перець» № 3 за 1980р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца, присвячений співачці.[1]

Посилання
  1. Журнал перець 1980 03. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 11 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.