Петрово-Красносілля
Петро́во-Красносі́лля (у 1959—2016 роках — Петровське) — місто районного значення в Луганській області України, Підпорядковане міській раді міста Хрустальний. Орган місцевого самоврядування — Петровська міська рада.
| Петрово-Красносілля | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Луганська область | ||||||||
| Район | Краснолуцька міськрада | ||||||||
| Код КОАТУУ: | 4411670900 | ||||||||
| Засноване | 1790 | ||||||||
| Статус міста | з 1963 року | ||||||||
| Населення | ▼ 12 975 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 23,21 км² | ||||||||
| Густота населення | 559 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 94540—94546 | ||||||||
| Телефонний код | +380-06432 | ||||||||
| Координати | 48°18′00″ пн. ш. 38°52′41″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 367,1 м | ||||||||
| День міста | остання неді́ля травня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Петровеньки | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 35 км | ||||||||
| - автошляхами | 50 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Рада | Петровська міська рада | ||||||||
| Адреса | 94540, м. Петро́во-Красносілля, пл. Свободи, 1 | ||||||||
|
| |||||||||
Залізнична станція Петровеньки[2] Донецької залізниці[3] на лінії Дебальцеве — Лиха[4].
На околицях міста розташована вища точка Донбасу — гора Могила-Мечетна (367,1 м над рівнем моря).
Природно-кліматичні умови
Місто розташоване на вершині Донецького кряжа (піднесеність півдня Східно-Європейської рівнини), яка є водорозділом між Дніпром і Доном. Донецький кряж складається в основному товщами кам'яновугільних пісковиків, вапняків і сланців, з якими пов'язані багаті родовища каменого вугілля. На території кряжа розташований один з найбільших індустріальних районів, що виріс на базі Донецького вугільного басейну.
Клімат помірно континентальний. Середня температура липня +21ºС, січня — −7ºС. Пануючі вітри — східні і південно-східні. У найбільш піднесеній частині Донецького кряжа (м. Петровське, смт. Івановка) випадає максимальна в області середньорічна кількість опадів — 550 мм. Дощи тут часто випадають у вигляді короткочасних злив, сніжний покрив глибше і лежить довше, ніж в інших районах області. Весна — сонячна, тепла. Літо спекотне, друга його половина — суха. Осінь сонячна і тепла.
Історія
В 70-х роках XVIII століття в Росії вільні землі держава роздавала за службу (рангові дачі). Багато земель отримували чиновники-іноземці та офіцери, що переселялися. Так декілька хуторів заснував сербський офіцер Штеріч і з'явилися Штері́вка (нині — смт, Краснолуцька міськрада), Івані́вка (з/д станція Штері́вка Антрацитівський район) і Петрово-Красносілля.
За даними на 1859 рік у власницьному сільці Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 495 осіб (248 чоловіків та 247 жінки), налічувалось 86 дворових господарств[5].
Станом на 1886 рік в сільці Краснокутської волості мешкало 522 особи, налічувався 131 двір, існував постоялий двір[6].
Місцеві краєзнавці ведуть літопис міста Петровське від появи в 1790 році поселення Петрово-Красносілля, що стало згодом його складовою частиною, проте заснування і становлення самого міста пов'язують з відкриттям хімічного заводу. 17 листопада 1895 року імператор Микола II затвердив дозвіл Комітету міністрів Російської імперії про початок діяльності в Росії «Франко-російського товариства». У березні 1896-го акціонерне товариство почало будівництво заводу, а через рік підприємство під назвою «Штерівський завод хімічних продуктів і вибухових речовин» налагодило випуск продукції.
1941 року хімічний завод евакуювали на схід — до Пермі, Солікамську та Стерлітамаку. 2 вересня 1943 року смт Петрово-Красносілля та станція Петровеньки були звільнені від німецьких окупантів. 3 січня 1944 року радянський уряд приймає рішення про відновлення підприємства на колишньому місці. У роки нацистсько-радянської війни підприємство виготовляло заряди для відомих «Катюш».
Військовий конфлікт 2014 року
25 серпня 2014 року бойовики обстріляли з артилерії територію хімічного об'єднання імені Петровського, після цього виникла пожежа на складах, де зберігаються запаси амоніту, артилерійських боєприпасів та продуктів утилізації твердого ракетного палива.[7] 27 серпня українські війська намагалися зруйнувати блокпост бойовиків з використанням міномета, але всі міни лягли у поле поблизу. Тієї ж ночі бойовики влаштували провокацію, відкривши вогонь по міському ринку, щоб дискредитувати ту групу українських воїнів, яка ввечері намагалася зруйнувати їх блокпост. У наступні кілька днів бойовики влаштовували провокації, відкриваючи вогонь, ховаючись за будинками мирних мешканців, унаслідок чого вогнем у відповідь були спричинені незначні руйнування інфраструктури та загибель людей. 4 вересня після обстрілів терористами із російських засобів масового знищення багато руйнувань — особливо приватний сектор. Загинуло понад 10 мешканців[8].
Населення
Населення міста в 1939 році становило 9 900 жителів, в 1959 — 11 600, у 1974 — 20 500, у 1989 — 16 700, у 1998 — 15 200, у 2006 — 14 600 жителів. У національному складі переважають росіяни і українці. Основними використовуваними мовами є російська і, значно в меншій мірі, українська.
Промисловість
Основним підприємством є Хімічне казенне об'єднання ім. Г. І. Петровського[9]. Галузь — хімічна і нафтохімічна промисловість. Підприємство переробляє вибухові речовини і всі види бездимних порохів в продукцію для виробництва промислових вибухових речовин і зарядів для використання їх в сейсморозвідці, проведення буропідривних і кар'єрних робіт.
Основна продукція об'єднання — амонал, амоніт, детоніти, вибухові речовини, нітроефіри, нітроемалі, іграшки, вироби побутової хімії, вироби з поліетилену і пінорезини, лінолеум, косметика, світильники.
1995 року хімоб'єднання нагороджене «Міжнародною діамантовою зіркою за якість», що вручається Національним маркетинговим інститутом Мексики.
У місті працюють Петровеньковський комбінат хлібопродуктів[10], Петровський завод залізобетонних виробів[11], є також Петровська виправна колонія № 24. У ландшафтних породах здобувають природне каміння пісковик — міцний спресований кварцит, що використовується в будівництві для обробних робіт.
Соціальна сфера
2003 року затверджений генеральний план і концепція розвитку міста на 25 років. У місті відкриті хіміко-технологічний технікум, професійно-технічний ліцей, Петровська допоміжна школа-інтернат[12], Дитяча школа мистецтв, палац культури ім. Г. І. Петровського, зусиллями ентузіастів відроджений краєзнавчий музей.
Після розпаду СРСР соціальна інфраструктура і комунальне господарство міста Петровське, як і більшості малих міст Донбасу, прийшли до повного занепаду. Міська лікарня і технікум на межі закриття, житловий фонд в аварійному стані, немає повноцінного водопостачання[13] і транспортного сполучення, хімоб'єднання Петровського практично зупинено, в 2006 році загальноосвітні школи № 16 (Старий центр) і № 18 (Федорівка) були закриті[14].
Люди
- Аксененко Сергій Іванович — народний депутат України другого скликання, головний редактор журналу «Время Z».
- Дзюба Сергій Михайлович (нар.1957) — доктор фізико-математичних наук, професор. Автор фундаментальних робіт з якісної теорії диференціальних рівнянь і якісної теорії управління. З 1999 р. — зав. кафедрою математичної економіки і інформатики Тамбовського державного університету ім. Г. Р. Державіна.
- Огнівцев Олександр Павлович, український та російський співак (бас) радянських часів, лауреат Державної премії СРСР, народний артист СРСР.
- Пєлєшенко Олександр Юрійович — український важкоатлет, чемпіон Європи 2016 та 2017 років.
- Рябцев Петро Сергійович — льотчик-винищувач. 22 червня 1941 року над Брестом одним з перших здійснив героїчний таран, дивом врятувався. 31 липня 1941 року Петро Рябцев героїчно загинув у бою над аеродромом Едрово в Новгородській області.
- Степанов Микола Вікторович (нар.1964) — російський письменник-фантаст.
- Філін Віктор Павлович (нар.1950) — кандидат технічних наук. Фахівець в області експериментальних досліджень фізики швидко-протікаючих процесів, розробки і дослідження високо-енергетичних (вибухових) речовин. З 1999 р. начальник відділу ВНІЇ технічної фізики ім. акад. Є. І. Забабахина (Російський федеральний ядерний центр).
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Залізнична станція Петровеньки. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 26 серпня 2007.
- Донецька залізниця
- Залізнична станція «Лиха»
- Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2209) (рос. дореф.)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- На Луганщині терористи обстіляли територію хімоб'єднання — РНБО
- Понад 10 мирних жителів загинули під час обстрілу Антрацита — ЗМІ
- Хімічне казенне об'єднання імені Г. І. Петровського. Архів оригіналу за 4 березня 2007. Процитовано 26 серпня 2007.
- Петровеньківський комбінат хлібопродуктів, м. Петровське[недоступне посилання з липня 2019]
- Петровський завод залізобетонних виробів[недоступне посилання з липня 2019]
- Петровська допоміжна школа-інтернат. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 26 серпня 2007.
- Про проблему водопостачання в м. Петровське
- В м. Петровське закриваються школи
Джерела
- Офіційний вебсайт Верховної Ради[недоступне посилання з липня 2019]
- Історія міста і хімоб'єднання в інтерв'ю гендиректора
- Місто Петровське (форум, фотогалерея)
- Довідка про м. Петровське
- Газета «Петровчанка», м. Петровське
- Розклад руху приміських поїздів з/д ст. Петровеньки
- Погода в м. Петровське
- м. Петровське на топографічній мапі
Література
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939 - 1959 рр.) : монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - 192 c.