Донщина

До́нщина — етнокультурний регіон у складі сучасної Росії, в якому з XVIII по першу половину XX ст. проживала значна кількість українців. Свою назву регіон отримав від Області Війська Донського, адміністративно-територіальної одиниці Російської імперії. До Донщини належать землі значної частини сучасної Ростовської області, а також окремі райони Волгоградської області, Республіки Калмикія та Краснодарського краю Російської Федерації. Як окремі регіони історичної Донщини виділяються Донське Приазов'я (з містами Ростов-на-Дону, Таганріг, Азов) та Східний Донбас (Шахти, Кам’янськ-Шахтинський, російський Донецьк). Історичним центром Донщини є місто Ростов. В етнокультурному плані Донщина має спільні риси з Донбасом і Слобожанщиною.

Донщина

Прапор Донщини та герб міста Азов.

Донщина є частиною більшого за територію російського й українського краю Наддоння, або Подоння, що охоплює сточище річки Дон. На відміну від Донщини в українській літературі Подоння стосується території Середнього Дону, переважно української етнічної території Слобідської України (Острогозький полк, земля УНР Подоння ) До меж Донщини частково входить Сіверськодонеччина (Донеччина), що охоплює сточище Сіверського Дінця. В російській й українській літературі також існує Задоння - лівобережна, східна частина сточища Дону.

Адміністративно-державні утворення на теренах Донщини

Ростовський повіт як ексклав Катеринославської губернії.

У добу Київської Русі

У складі Запорізької Січі

У складі Катеринославської губернії

В Українській Державі

У складі Української СРР

Під час нацистської окупації

Населення

Українці Області війська Донського згідно з переписом 1897 року.

Прапор Донщини

Прапор Донщини.

Прапор Донщини був створений у травні 1918 року як державний прапор Донської республіки. Його кольори нагадували українські — під жовто-синім полотнищем знаходилася червона смуга. Цей триколор визначав три головні національності Донської держави (червона стрічка росіяни, синя козаки, жовта калмики). І якщо в першому варіанті офіційних пояснень червона смуга символізувала собою російських селян, що жили на Дону, згодом, із зростанням антиросійських настроїв в донського керівництва (через те, що російські селяни активно підтримували більшовиків в боротьбі з козаками), символіка нижньої смуги прапора стала мінятися — спочатку вона стала символом усіх «іногородніх»: українців, вірмен та росіян, а згодом лише українців, а саме запоріжців, які разом з донцями та калмиками складали колись кістяк донського козацького війська[2].

Відомі українці, пов'язані з Донщиною

Народилися на Донщині

Пов'язані з Донщиною життям та працею

Примітки

  1. «Щодо вимог Наркома Сталіна, щоби Народний Секретаріат України залишив Таганрог, ми лишень підкреслимо, що Таганрог є частиною території Української Народної Республіки і тільки населення цієї території може вирішити, до якої саме Радянської Федерації воно бажає належати: до Російської чи до Української». Заява Надзвичайного повноважного посольства Української Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки Раді Народних Комісарів та Всеросійському Центральному Виконавчому Комітету 6 квітня 1918 р. // ЦДАВО України, фонд 1, опис 1, справа 7в, частина 1Укр, арк.57 — копія
  2. Ігор Роздобудько. Міждержавні відносини між Україною та Доном у 1918—1919 рр.  // Донщина та далі на Схід.
  3. Лемерсье-Келькеже Ш. Литовский кондотьер XVI в. — князь Дмитрий Вишневецкий и образование Запорожской Сечи по данным оттоманских архивов // Франко-русские экономические связи: Сборник / ред. кол.: Ф. Бродель и др. — М.; Париж: Наука, 1970. — С. 52-56. (рос.)
  4. Ігор Роздобудько. Григорій Сковорода у Таганрозі. // Донщина та далі на Схід.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.