Пилявин

В 1903 році, неподалік від хутора, графом Юзефом-Миколаєм Потоцьким, з метою наукових досліджень, було засновано мисливський парк. Площа території складала 16 тис. моргів (2 500 га)[1]. В огородженому парку росли дуби, берези, вільхи, осики, модрини, в пресі тих часів згадували про 80-річні сосни. Найстаріші дерева мали близько 200 років. В парку розміщувались болота, ставки та озера; найбільша водойма — Ветлиця — мала площу 20 га.

На початку XX століття в парку нараховувалось 30 зубрів, 80 лосів, близько 700 оленів, кількадесят буйволів, два ведмеді, крім того, тут мешкали сарни, кабани, борсуки, куниці, зайці, видри, білки. Немісцеві тварини були завезені з Біловезької Пущі, Кавказу, Англії, США.

Садибу в Пилявині відвідували туристи та вчені, зокрема, з Польщі, Парижа, Лондона[2].

В урочищі Кам'яна Гірка було споруджено палац для відпочинку мисливців з числа високопосадовців Російської імперії та зарубіжжя. У 1908 році за право застрілити останнього зубра американець Вальтер Віден заплатив 15 тис. рублів золотом. На місці загибелі тварини, в урочищі Мечет, було споруджено кам'яний пам'ятник з бронзовою головою зубра, влаштований механізм в котрій вночі видавав звуки, схожі на ревіння звіра[3].

Мисливський парк та звіринець були зруйновані після приходу більшовицької влади солдатами-більшовиками. Велику частину звірів було вбито, зокрема, 35 зубрів та бізонів[4].