Полошки
Поло́шки — село в Україні, у Шосткинському районі Сумської області. Розташоване на річці Вербовитець (Вербоватиця або Ракита) за 13 км від районного центру міста Глухова та за 5 км від автодороги Київ — Москва М02E101. Населення станом на 2001 рік становило 1334 особи. Орган місцевого самоврядування — Полошківська сільська рада.
село Полошки | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Сумська область |
Район/міськрада | Шосткинський район |
Рада | Полошківська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA59100030170014698 |
Облікова картка | Полошки |
Основні дані | |
Засноване | друга половина XVI століття |
Населення | 1334 |
Поштовий індекс | 41452 |
Телефонний код | +380 5444 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 51°38′24″ пн. ш. 33°48′19″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
169 м |
Відстань до обласного центру |
142 км |
Відстань до районного центру |
13 км |
Найближча залізнична станція | Глухів |
Відстань до залізничної станції |
13 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 41452, Сумська обл., Глухівський р-н, с. Полошки, вул. Кільцева, 1 |
Сільський голова | Семерня Світлана Федорівна |
Карта | |
Полошки | |
Полошки | |
Мапа | |
|
Після ліквідації Глухівського району 19 липня 2020 року село увійшло до Шосткинського району[1].
Географія
Село Полошки знаходиться на березі річки Ракита, вище за течією на відстані 1,5 км розташоване село Щебри, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Сліпород (Глухівський міська рада). На річці кілька загат.
Топоніми назви
- «Полошки» — «По»-«Влош»-«Ки», що варто трактупати, як «Після-Кельтів-Волохів».
- «Полошки» з литовської мови — «підупалі» або «розвалені».
Історія
Село відоме з другої половини XVI століття. В архівах зустрічаються дані про те, що заснування хутора Полошки відбулося козацькими старшинами. Тому переважна більшість прізвищ серед мешканців села типово козацька.
У 1801 році в маєтку поміщика Марковича в селі Полошки була знайдена каолінова глина, яка вважалася найкращою сировиною для порцелянового виробництва, бо особливо чистота і пластична. Звідси каолін вивозився на порцелянові заводи Російської імперії та за кордон.
Населення
У церковній відомості про сповідь за 1780 рік в с. Полошки налічується 946 особи (482 чоловічої статі та 464 жіночої).
У 1859 році у казенному, козацькому селі налічувалось 159 дворів, мешкало 894 особи (411 чоловічої статі та 483 — жіночої), була православна церква та завод винокуріння[2].
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому селі Глухівської волості Глухівського повіту Чернігівської губернії, мешкало 1151 особа, налічувалось 220 дворових господарств, існувала православна церква, 3 постоялі будинки, водяний млин[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1745 осіб (861 чоловічої статі та 884 — жіночої), всі православної віри[4].
1780 | 1859 | 1885 | 1897 | 1980[5] | 2001 |
---|---|---|---|---|---|
946 | 894 | 1 151 | 1 745 | 1 792 | 1 334 |
▼ | ▲ | ▲ | ▲ | ▼ |
Соціальна сфера
В Полошках є школа, будинок культури з залом на 450 місць, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку.
Відомі люди
В селі народилися:
- Жук Галина Дмитрівна — майстриня художньої кераміки, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України.
- Картавий Петро Васильович — письменник, упорядник Літопису авторської пісні — об'єднувач бардів України.
- Самуїл Миславський — філософ-богослов.
- Павлова Євдокія Максимівна — новатор виробництва, бригадир Шосткинського машинобудівного заводу Сумської області. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.
- Понирка Денис Васильович (1746—1790) — український лікар.
Мешкали
Пам'ятки
Поблизу села виявлені залишки городища та курганний могильник періоду Київської Русі.
В Полошках знаходиться парк Скоропадського та діє Миколаївська церква (1796 рік).
Вигляд 1 |
Вигляд 2 |
У селі споруджені монумент на честь радянських воїнів, загиблих при звільненні села від гітлерівців, і меморіал на честь односельців, полеглих в боротьбі проти нацистів.
Вигляд 1 |
Вигляд 2 |
Вигляд 3 |
Виробництво
- ТОВ «Велетень» - агрофірма
- ТОВ Полошківський Цегляний Завод
Галерея
Школа |
Тік |
Став |
Панорама схилів села |
Примітки
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с.
- «История городов и сел Украинской ССР», Том «Сумская область» (рос.)
Посилання
- Бєлашов В. І., Державний історико-культурний заповідник у м. Глухові, Глухівський національний педагогічний університет імені Довженка
- История Городов и Сел, Полошки, Глуховский район (рос.)
- Фото Планета, Полошки
Джерела
- Беляшевский Н. Ф. Раскопки могильника у деревни Богданово Глуховского уезда Черниговской губернии // АЛЮР (Археологическая летопись Южной России). — К., 1900. — Т.2.
- Зайцева Н. О. Етнограф П. Я. Литвинова В. // Збереження історико-культурних надбань Глухівщини. Матеріали першої науково-практичної конференції (18 квітня 2002 р.). — Глухів, 2002.