Потоп (роман Бекстера)

Вищевказані наслідки є катастрофічними та перевищують поточні оцінки підвищення рівня моря, пов’язаного зі зміною клімату. У першому розділі чотири головні герої (колишній капітан ВПС США Лілі Брук, британський військовий офіцер Пірс Майклмас, англійська туристка Хелен Грей та вчений НАСА Гері Бойл) звільняються приватною мегакорпорацією під назвою AxysCorp з бункера каталонських терористів-християн у Барселоні в 2016 році, після п’яти років полону. AxysCorp сподівався врятувати п’ятого в’язня Джона Форешоу, але він був страчений за декілька хвилин до порятунку. Тим не менш, корпорація продовжує доглядати за чотирма заручниками та шукати дочку Гелен, Грейс, зачата в полоні сином короля Саудівської Аравії, яку забрала його сім'ю. Гелен подружилася з чиновником Міністерства закордонних справ Майклом Терлі в надії знайти свою дочку, і четверо врятованих заручників укладають договір, щоб підтримувати зв'язок.

На той час зміни рівня моря вже поглинули Тувалу, низинний острів на півдні Тихого океану, мешканців якого евакуювали до Нової Зеландії. Лондон і Сідней схильні до постійних повеней. Однак, коли хвиля припливу накрила Лондон і Сідней, вбивши багатьох жителі в обох містах, вчені усвідомлюють, що це не можна пояснити виключно наслідками зміни клімату. Американський океанограф Тенді Джонс розкриває справжню причину катастроф — за допомогою глибоководних дайвінг-місій до океанічних хребтів та западин з’ясовується, що морське дно фрагментоване й існує турбулентність, яку можна пояснити лише впливом величезних підземних резервуарів досі гіпотетичних, але не виявлених океанічних вод (див. нижче).

Протягом наступних трьох десятиліть океанічні води піднімаються в геометричній прогресії та затоплюють увесь світ, оскільки головні герої борються за виживання у величезному середовищі, яке постійно змінюється. Лілі та її сестра Аманда, а також її діти Бендж та Крісті переживають затоплення та від'їзд з Лондона. Аманда та її діти оселяються оселяються в таборі для біженців у Дартмурі, але підвищення рівня води робить це лише тимчасовим перепочинком. У 2019 році цунамі знищило західні прибережні міста Сполученого Королівства, вбивши Гелен Грей та десятки тисяч інших. Водночас Нью-Йорк зруйнований штормовою хвилею, а Вашингтон, округ Колумбія, евакуюється. Протягом наступних двадцяти років, Денвер, штат Колорадо, стає столицею Сполучених Штатів, які постійно зменшуються, й вони фрагментуються, оскільки окремі штати відстоюють власні потреби у виживанні.

До 2020 року значна частина східного узбережжя США стає підводною, також води поглинають Сакраменто, Каліфорнія, на західному узбережжі. Генеральний директор AxysCorp Натан Ламмоксон, людина, яка замовила порятунок головних героїв та таємний друг Лілі, має план дій на випадок виживання заможної західної меншини, який передбачає евакуацію до гірських регіонів перуанських Анд. Лілі, Аманда з дітьми та Пірс тягнуться до поселення, де Натан повідомляє, що він усвідомлює масштаби глобального потопу, який не припиниться, допоки весь суходіл на Землі не поглине вода. Оскільки Сполучені Штати занепадають, контингент біженців, до складу якого входять Гері, Тенді та Грейс, прямує на південь, щоб зустріти Лілі. Коли вони досягають «Проектного міста» Натана в Перу, воно охоплене повстанням, яке намагається захопити контроль над колишнім елітним поселенням, що призводить до смерті Аманди, Бендж та чоловіка Крісті, Оллантая, самопроголошеного нащадка інків який очолює повстання. Гері розлучається з Лілі, коли він передає Грейс, тож вони разом з Пірсом і Крісті сідають на натановий «Ковчег-три», океанське судно розміром з королеву Марію (і за формою), яке вирушає у плавання у 2035 році. На той час незначна частина Європи, Росії, Америки, Океанії та Африки залишається над водою.

«Ковчег три» пливе світовим океаном у пошуках торгових партнерів і пошуку вищого рівня, незважаючи на сутички з піратами, які призводять до того, що Лілі падає за борт і залишається на підводному човні з Тенді протягом року, а ті, що вижили, вирушають до Тибету. Однак, коли вони прибувають, маоїстські правителі Непалу мають руйнівні новини — Тибет управляється режимом, подібним до червоних кхмерів, який практикує людське рабство та канібалізм. Ковчег Три повертається в море, але нікуди подітися, враховуючи, те що води зараз омивають Скелясті гори. Морське піратство поширене серед тих морських популяцій біженців, які взялися збирати сміття з посмертних решток людської цивілізації; і після візиту до прибережного Колорадо, пірати зрештою хахоплюють та знищують «Ковчег три».

До 2048 року Анди, Скелясті гори та інші місця були затоплені. Тибетського режиму більше немає, Австралія, Північна Америка, Південна Америка, Африка та більша частина Азії, за винятком найвищих гір Гімалаїв, були затоплені. Оскільки Лілі, Гері та Тенді пристосовуються до життя в морі; Пірс, Натан і Кірсті помирають у шаховій послідовності після затоплення Ковчега Три. Роман закінчується в 2052 році, коли група вцілілих спостерігає за затопленням вершини гори Еверест. Лілі вижила і дивується, що зробить онуки сім’ї її покійної сестри та її старі товариші-заручниці три десятиліття тому із Землі після потопу, яка зараз перебуває у новій екологічній рівновазі, з величезною глобальною грозовою системою, яка нагадує Юпітер і Нептун.

Наприкінці роману Цивілізація практично мертва. Ті, що вижили, продовжують існувати лише на плотах і деяких вцілілих занедбаних колишніх кораблях флоту. Діти плотів, вирощені на воді, починають будувати власну водну культуру. До завершення роману вимирання людства на Землі здається лише питанням часу. Однак згодом у книзі ми дізнаємось, що Ковчег Три (вищезгаданий океанський лайнер) був одним із багатьох проектів, створених AxysCorp та декількома іншими групами. Одним з таких (Ковчег-1) був проект зоряного корабля, який взяв на себе уряд, який залишився у Сполучених Штатах, і розпочато, після затоплення Денверя у 2041 році; і на той час, Лілі вдалося залучити Грейс на борт якраз перед його запуском, при цьому Грейс не здогадувалося, була вагітна дитиною снобістського та відчуженого сина Натана, Геммонда. У 2044 році відбувається місячне затемнення, саме тоді, коли поблизу Юпітера спостерігається потужний спалах світла, і ті, хто вижив, розуміють, що це повинен бути Ковчег-1, і таким чином Грейс мусить вижити.

Коли вони готуються покинути колишнє місце гори Еверест, Лілі щось розуміє. Вона плавала на «Ковчезі-3», а «Ковчег-1» — це зоряний корабель. Наприкінці вона запитує «Що таке «Ковчег-2»?» Питання завершує роман і створює сюжет для продовження роману Бакстера під назвою — «Ковчег», в якому воно розкривається.

У короткій післямові[2], Бакстер стверджує, що написав свою роботу на основі гіпотези, яка стосується існування можливих підземних океанів у мантії Землі[3]. Інші його посилання є побіжними, хоча згадується[4] про наявність таких величезних водойм приблизно під Пекіном. У 2014 році надглибокий алмаз, знайдений у Жуїні, штат Мату-Гросу на заході Бразилії, містив включення рингвудиту —єдиного відомого зразка природного наземного походження, — таким чином надаючи докази значної кількості води у вигляді гідроксиду в мантії Землі[5][6][7][8].

• «Потоп»
• Всесвітній потоп
• Глобальна катастрофа

• «Потоп» на сайті Worlds Without End (англ.)