Бережанський повіт (ЗУНР)

Бережанський повіт
Powiat brzeżański
Країна	Польща
Воєводство	Тернопільське
Адміністративний центр	Бережани
Населення:	103 800 (1931)
Площа:	1135
Густота:	91
TERYT:	Код ISO:
Адмніністративний поділ
місько-сільські
сільські	9
Адміністрація
Мапа
	-

Бережанський повіт — адміністративна одиниця у складі ЗУНР, після її анексії — у складі Польщі та СРСР. Адміністративний центр — Бережани, де мешкали 11 023 осіб.

Сучасний Бережанський і Козівський райони у складі Тернопільської області України.

У складі ЗУНР

Повіт входив до Тернопільської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був судовий радник Іван Масляк, а голової Повітової УНРади Тимотей Старух.[1] Міським комісаром Бережан був обраний професор гімназії Осип Насельський, його змінив Олександер Бородайко, директор; далі — Тимотей Старух, селянин із Золотої Слободи, колишній жандарм (УНДП). Міським комісаром Козови був обраний нотаріус Володимир Лібман.

Делегатами до УНРади були обрані: від міста Бережан прокурор Лев Петрушевич (УНДП); від повіту — Роман Глушко.

Під польською окупацією

Після українсько-польської війни в 1919 році був окупований Польщею.

Включений до складу Тернопільського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.

Розташування

Бережанський повіт розташований на заході воєводства, близько до його центру. Межував на заході зі Станіславівським воєводством, на півночі — зі Зборівським і Перемишлянським повітами, на сході — з Тарнопольським повітом, на півдні — з Підгаєцьким повітом.

Рельєф переважно гористий — повіт перетинало рельєфне утворення Опілля.

Адміністративний поділ

Бережанський повіт

1 липня 1925 р. гміну (самоврядну громаду) Козлів вилучено з Бережанського повіту і включено до Тернопільського[2].

1 квітня 1930 р. вилучена частина гміни Козова площею 247,74 га і включена до гміни Теофіпілка[3].

15 червня 1934 р. села Городище, Дмухівці та Слобідка передані з Бережанського повіту до Тернопільського[4], натомість до Бережанського повіту з Підгаєцького передано села Щепанів і Вівся[5].

За розпорядженням міністра внутрішніх справ Польщі від 14 липня 1934 року «Про поділ повіту Бережанського у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»[6], 1 серпня 1934 року у Бережанському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

Міста (Міські ґміни)

м. Бережани
містечко Козова — місто з 1934 р.

Сільські ґміни

Кількість:

1920—1925 рр. — 72
1925—1934 рр. — 71
1934 рр. — 70
1934—1939 рр — 9

Об'єднані сільські ґміни 1934 року		Старі сільські ґміни	Кількість
1	Ґміна Бережани	Баранівка, Гиновичі, Жуків, Комарівка, Куропатники, Лісники, Лапшин, Рай, Шибалин	9
2	Ґміна Біще	Біще, Вербів, Двірці, Дрищів, Краснопуща, Пліхів, Поручин, Поточани, Рекшин, Стриганці, Урмань	11
3	Ґміна Будилів	Будилів, Вимислівка, Каплиці, Медова, Олесине, Плотича, Таурів, Якубівці	8
4	Ґміна Козова	Вівся (з 15.06.1934), Вікторівка, Дибще, Геленки, Золота Слобода, Куропатники, Козівка, Криве, Щепанів (з 15.06.1934), Теофіпілка	10
5	Ґміна Конюхи	Бишки, Вибудів, Конюхи, Потік, Ценів	5
6	Ґміна Куряни	Вілька, Гутисько, Демня, Куряни, Мечищів, Надорожнів, Підвисоке, Рогачин-місто, Рогачин-село	9
7	Ґміна Мала Плавуча	Августівка, Велика Плавуча, Глинна, Золочівка, Мала Плавуча, Хоробрів, Хоростець	7
8	Ґміна Нараїв-Місто	Нараїв-Місто, Нараїв-Село	2
9	Ґміна Потутори	Вільховець, Жовнівка, Котів, Літятин, Посухів, Потутори, Рибники, Саранчуки, Тростянець	9
передано до Тарнопільського повіту		Козлів (до 01.07.1925), Городище (до 15.06.1934), Дмухівці (до 15.06.1934), Слобідка (до 15.06.1934)	4

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення

У 1907 році українці-грекокатолики становили 61 % населення повіту[7].

У 1939 році в повіті проживало 112 540 мешканців (72 335 українців-грекокатоликів — 64,27 %, 16 345 українців-латинників — 14,52 %, 11 755 поляків — 10,45 %, 4 550 польських колоністів міжвоєнного періоду — 4,04 %, 7 475 євреїв — 6,64 % і 80 німців та інших національностей — 0,07 %)[8].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 103 824 населення ніби-то було аж 48 168 (46,39 %) поляків при 51 757 (49,85 %) українців, 3 716 (3,58 %) євреїв і 6 (0,0 %) німців) суперечать шематизмам і даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), та пропорціям за допольськими (австрійськими) і післяпольськими (радянським 1940 та німецьким 1943) переписами.

Радянський період

27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Тернопільської області[9].

17 січня 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на Бережанський і Козівський райони.

Примітки

Посилання

Powiat: Brzeżany(пол.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).

[2] Dz.U. 1925 nr 65 poz. 456

[3] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 15 marca 1930 r. o zmianie granic gmin wiejskich Kozowa i Teofipólka w powiecie brzeżańskim, województwie tarnopolskiem. (пол.)

[4] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów brzeżańskiego i tarnopolskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)

[5] Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów podhajeckiego i brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)

[6] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu brzeżańskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. (пол.)

[7] Українці. Частка у населенні повітів

[8] Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 3-5

[9] Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)