Призман

Призма́н — хімічна сполука, поліциклічний вуглеводень складу C6H6. Ізомер бензену. Просторове розташування атомів вуглецю в молекулі призману нагадує трикутну призму. За зовнішнім виглядом — безбарвна рідина[джерело?].

Призман
Систематична назва тетрацикло[2.2.0.02,6.03,5]гексан
Ідентифікатори
Номер CAS 650-42-0
SMILES
C12C3C1C4C2C34[1]
InChI
InChI=1S/C6H6/c1-2-3(1)6-4(1)5(2)6/h1-6H
Властивості
Молекулярна формула C6H6
Молярна маса 78,11 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Структура призману вперше була запропонована Альбертом Ладенбургом у 1869 році як один з можливих варіантів будови бензену (окрім нього пропозиції щодо цього висували також Дьюар, Гюккель, Клаус)[2]. Незважаючи на помилковість цього припущення, відповідна сполука все ж була згодом синтезована у фотохімічних реакціях.

Отримання

Призман утворюється в ході ізомеризації бензену під дією ультрафіолетового випромінювання. Важливу роль тут відіграє довжина хвилі, оскільки вона визначає продукти реакції. Ізомеризація до призману відбувається при довжині 206 нм — при цьому реакція проходить через стадію утворення структури Дьюара (біцикло[2.2.0]-гекса-2,5-дієну). При більшій довжині хвилі (254 нм) продуктом є структура Гюккеля (бензвален)[3]. Усі отримувані структури є нестійкими і при нагріванні чи опромінюванні легко ізомеризуються до вихідного бензену[4]:

У 1973 році був запропонований метод хімічного синтезу призману[5]:

Вихідною сполукою для повного синтезу є бензвален, котрий можна отримати з циклопентадієну при обробці метиллітієм і дихлорометаном у диметиловому етері при -45 °C[6]. При охолодженні проводять взаємодію між бензваленом і 4-фенілтріазоліндіоном, сильним дієнофілом, які утворюють продукт 2, що виділяють після пропускання через силікагель за допомогою елюенту хлороформу (вихід складає 50—60%). Після рефлюксу у водно-метанольній суміші протягом 24 годин, екстракції та обробки розчином хлориду міді(II) утворюється похідна, що у лужному розчину дає діазосполуку 3 (вихід 65% після кристалізації з пентану і сублімації). Останньою стадією є фотоліз діазосполуки, що веде до утворення призману і азоту (вихід 8%)[7].

Див. також

Примітки
  1. Prismane
  2. Гауптман З., Грефе Ю., Ремане Х. Органическая химия / Пер. с нем. под ред. В. М. Потапова. — М. : Химия, 1979. — С. 259. (рос.)
  3. Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія : підручник. — Вид. 3-тє, стереотипне. — Львів : Центр Європи, 2006. — С. 597. — ISBN 966-7022-19-6.
  4. Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — С. 661. — ISBN 966-7065-87-4.
  5. Katz, Thomas J., Acton, N. Synthesis of prismane // Journal of the American Chemical Society. — 1973. — Т. 95, вип. 8 (23 січня). — С. 2738. — DOI:10.1021/ja00789a084. (англ.)
  6. Katz, Thomas J., Wang, E. Jang, Acton, N. Benzvalene synthesis // Journal of the American Chemical Society. — 1971. — Т. 93, вип. 15 (23 січня). — С. 3782. — DOI:10.1021/ja00744a045. (англ.)
  7. Synthesis of prismane by Thomas J. Katz (1973). synarchive.com. The Organic Synthesis Archive. Архів оригіналу за 13 жовтня 2015. Процитовано 13 жовтня 2015. (англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.