Пристроми

Річка Трубіж

Село Пристроми розташоване на правому березі річки Трубіж за 20 км на північний захід від районного центру на 7 км від автомагістралі М03 Київ — Харків. Відстань до районного центру — шосейним шляхом 25 км.

Вітряк в селі Пристроми

Згадується у писемних джерелах XVI століття. Існує декілька версій походження села. Одна з версій походження назви села говорить, що приїжджі купці погано поставились до жителів села, за що були піймані за селом біля річки Трубіж і побиті — «пристромлені» до дна річки. З того часу село і дістало назву «Пристроми», а жителів села стали називати пристромчанами.

Можливо село заснували представники роду Пристром. Семен Пристроменко зафіксований як козак сотні Івана Коваленка в 1649 р., а майже через століття у 1726 році тут проживав козак Єрофій Пристром, а в 1732 році — Гордій Пристроменко із синами Василем і Мартином.[1]

За козаччини село належало до першої Переяславської сотні Переяславського полку Війська Запорозького.

У 1755 році гетьман Кирило Розумовський відновив третю Переяславську сотню до якої увійшли і Пристроми.[2]

За описом Київського намісництва 1781 року село Пристроми відносилось до Переяславського повіту даного намісництва. На той час у ньому 109 хат виборних козаків, козаків підпомічників та підсусідків. Також у селі були 2 шляхтичі, і різночинець, 1 духівник та ще 1 церковник.[3]

За книгою Київського намісництва 1787 року, у селі проживало 390 душ. У той час Пристроми були у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників — статського радника Івана Вишневського, бунчукового товариша Степана Ілляшевського і майорши Анни Роздеришеної.[4]

Є на мапі 1800 року[5]

З ліквідацією Київського намісництва Пристроми, як і увесь Переяславський повіт, перейшло до складу Полтавської губернії.

Наприкінці ХІХ ст. Пристроми увійшли до Дем'янської волості Переяславського повіту.

Могили Голодомору 1933 року на сільському цвинтарі

Рік створення першого колгоспу — 1930 р. Під час примусової колективізації було розкуркулено 12 родин. В 1930 р. в с. Пристроми проживало 2280 осіб. Масштаби штучного масового голоду в селі засвідчують документи тієї пори, що збереглись у державному архіві Київської області. Згіно з цими записами у Пристромах під час Голодомору померло 235 чол. 10 квітня 1995 року на місці масових поховань встановлений пам'ятний знак.[6].

У Пристромах діють дошкільний навчальний заклад «Малятко», Пристромська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів. Також у селі Храм на честь святого Архістратига Михаїла[7], видроджений у 90-х роках ХХ століття.

Підприємства:

• з виробництва м'ясних продуктів — ВКФ «Укрпромпостач 95» ЛТД,
• з розведення свиней — ТОВ «Стейкагро»,
• з вирощування зернових культур — селянські фермерські господарства.

Братська могила воїнів РСЧА і пам'ятник воїнам-односельцям, які загинули в роки німецько-радянської війни, біля будинку культури с. Пристроми

В селі організований фольклорно-етнографічний ансамбль «Вербиченька», який 2014 року взяв участь у Всеукраїнському фестивалі народних талантів, де здобув найвищу ступінь перемоги цього конкурсу — гран-прі[8].

• Толочко Петро Петрович — історик, професор (1988), академік НАН України, директор Інституту археології НАН України (1987—2017), народний депутат України 3 і 4 скликання

Сільський цвинтар.

На північно-західній околиці села Пристроми знаходяться рештки городища, які, за однією із версій, можуть належати літописному городищу Бронькняж.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• Історія села Пристроми на порталі «Переяславщина»
• Історія села Пристроми на сайті Переяслав-Хмельницької Райдержадміністрації