Пряжів
Пряжі́в — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 1060 осіб.
| село Пряжів | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Житомирський район |
| Громада | Новогуйвинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040350170012518 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1584 |
| Населення | 1060 |
| Площа | 0,107 км² |
| Густота населення | 9906,54 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12445 |
| Телефонний код | +380 412 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°11′07″ пн. ш. 28°40′34″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
217 м |
| Водойми | Гуйва |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12444, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Сінгури, вул. Михайла Грушевського, 1 |
| Карта | |
  Пряжів | |
 Пряжів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Село розташоване в зоні лісостепу. Межує з сусідніми населеними пунктами. На півночі з смт. Новогуйвинське, на сході з смт. Озерне, на південному заході з селом Сінгури, на північному заході з смт. Гуйва. Через село протікає річка Коденка і на північній околиці впадає в річку Гуйва.
Історія
Люди в околицях села жили майже безперервно з часів Трипілля. В селі виявлено поселення ІІІ тис. до н. е. (трипілля), ряд поселень І тис. до н. е., поселення ІІ-V ст. н. е., VII-ХІІ ст., XVI—XVIII ст. та XVIII—XIX ст.
У складі Речі Посполитої
Згадується 1545 року у Ревізії Житомирського замку під назвою Прєжов (польськ. — Preżów, Prażew, Pryzow, Prażewo) — вітчизна Богдана, Ждана, Семена та Василя Прєжовських (польськ. — Preżowski), що відійшла по смерті зем'янина Івашка Прєжовського.
Також є згадка 1584 року в Книзі Київського підкоморського суду, як власність пана Семена Івановича Прєжовського.
Село згадується в інвентарі маєтків братів Тишкевичів - Логойських від 7 жовтня 1593 р.
У 1648 році Пражов належав [1]київському земському судді Стефану Івановичу Аксаку та його дружині Софії Йосипівні Лозчанкі (Лущанка, Ложчанка).
Згідно акту від 12 грудня 1702 року селяни разом з селянами Лещини та Котельні і з козаками напали на табір польського війська під Бердичівом та розбили його.
У 1750 році була побудована дерев'яна церква Воскресіння Христова. До приходу належало Городище. А 1878 року поруч побудована дзвіниця.
У 1751 році село Пражов вже значиться[2] у Ґабріеля (Гаврила) Аксака.
У складі Російської імперії
Станом на 1860 рік Пряжів у володінні Мяновської.
На 1906 рік у селі Пряжеві налічувалось 119 дворів, в яких проживало 770 чоловік. А в колонії поблизу — 27 дворів, 129 чоловік.[3]
У складі УРСР
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933. Органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 18 мешканців села, з яких 8 осіб розстріляно. Нині всі постраждалі під час сталінських репресій реабілітовані і їхні імена відомі. [4]
Інфраструктура
У Пряжеві діє загальноосвітня школа І-ІІ ступенів та дитячий садок «Капітошка».
Галерея
Примітки
- Книга Овруцького замкового уряду 1678 р. с. 41–42.
- Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року. Біла Церква: накладом Олександра Пшонківського. с. 100, 140.
- Издание Волынского Губернского Статистического комитета (1906). Список населённых мест Волынской губернии. Житомир: Волынская Губернская типография.
- Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. Житомир: Полісся. 2006-2015. с. книги 1 –– 7.
Література
- Теодорович Н. И. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Почаев,1888. — Т. І.
- М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк Історико-географічний словник Житомирщини, Житомир, 2002.
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 Житомир, 2007.