Прінс

У тому ж 1981 році, повернувшись з викликавшого суперечливі відгуки «панк-фанк-туру» по США, Принс оголосив про створення групи The Time, під егідою якої в 1980-ті було випущено чотири альбоми, єдиним автором і виконавцем пісень яких виявився він сам. Група, як така, існувала від концерту до концерту і була в кінцевому рахунку перейменована в The Revolution. У жовтні 1982 року на полиці музичних магазинів надійшов подвійний альбом артиста, 1999, який зробив його ім'я відомим за межами США, Принс став найпопулярнішим музикантом планети після Майкла Джексона. Два треки з альбому стали візитними картками Принса і увійшли в складений журналом «Rolling Stone» список найкращих пісень усіх часів — антиутопічна «1999» і повна еротичного підтексту «Little Red Corvette».

Гітара Принса «Жовта хмара» на виставці в Смітсонівському інституті.

Істерія навколо імені Принса досягла піку в 1984 році, з виходом його найуспішнішого альбому Purple Rain, який супроводжувався однойменним фільмом («Пурпурний дощ»). Протягом всього року Принс панував в чартах, іноді одночасно очолюючи списки найбільш продаваних в США альбомів, синглів та фільмів. На першій сходинці Billboard 200 альбом провів 24 тижні поспіль. Дві пісні з альбому — «When Doves Cry» і «Let's Go Crazy» дійшли до першої позиції в Billboard Hot 100, а велична балада «Purple Rain» зупинилася на другому місці, але зате була удостоєна «Оскара», як найкраща пісня до фільму і була згодом названа журналом Pitchfork «найкращою піснею 1980-х».[24] Альбом Purple Rain став зенітом успіху Принса у публіки і критиків; він регулярно входить в списки найкращих альбомів епохи рок-н-ролу.

Виснажений тривалим туром по США (в якому його супроводжувала подруга Аполлонія), Принс оголосив про тимчасове припинення концертної діяльності і зйомок на телебаченні. Протягом наступних років він послідовно працював над розширенням своєї музичної палітри, збагачуючи її елементами панку, джазу, хіп-хопу і нової хвилі. У 1986 році вийшли альбом і фільм «Parade», в які увійшла одна з найбільш характерних і відомих пісень Принса — «Kiss» (Перше місце в чартах США). Мало хто з авторів пісень могли в той час зрівнятися з Принсом за затребуваністю — створена ним для Чакі Хан версія «I Feel for You» стала першою реп-композицією, яка очолила британські чарти, а в 1990 р. Шинейд О'Коннор записала найкасовіший сингл року — пронизливу баладу «Nothing Compares 2 U», автором якої знову-таки був Принс. Майлз Девіс заявляв, що мріє попрацювати з Принсом, якого вважав «найперспективнішим артистом нашого часу» і «новим Дюком Еллінгтоном».

З другої половини 1980-х творчість Принса, більш не стримувана комерційними міркуваннями, стала еволюціонувати в самих непередбачуваних напрямках. Деякі пояснювали наліт психоделії і експериментальну структуру таких його записів, як «Batdance» (1989, тема до фільму «Бетмен», перше місце в чартах США), захопленням наркотиком «екстазі». У 1987 році співак за кілька днів до релізу скасував вихід амбітно задуманого, як «повернення до чорного коріння» альбомуThe Black Album. Подібна непередбачуваність бентежила фанатів і підточувала основи його успіху у публіки. Альбом, що вийшов в 1987 році Sign o 'the Times не зміг піднятися в американських чартах вище 6-го місця, хоча критики назвали його найглибшим і найоригінальнішим альбомом Принса, а впливовий журнал «Time» визнав його найкращим альбомом 80-их.

Nude Tour, 1990 рік

З настанням дев'яностих Принс став радикально змінювати свій імідж і музику. Він розпустив The Revolution і створив новий колектив — The New Power Generation, під ім'ям якого випустив в 1991 році успішний альбом Diamonds and Pearls, який запам'ятався потужним вокалом Розі Гейнс. Одночасно з роботою над власним диском він допомагав Мадонні і Кейт Буш в записі альбомів Like a Prayer і The Red Shoes відповідно. Але найбільші зміни в образі співака трапилися після 1993 року, коли він випустив новий альбом, назвою якого вибрав поєднання чоловічих (♂) і жіночих (♀) символів, а словесним сценічним відповідником обрав назву Love Symbol. Цей же символ став позначенням самого артиста: записи попередніх років перевипускалися ним під ім'ям «Принс (1985—1993)», а нові роботи — під ім'ям «артист, раніше відомий, як Принс». Якщо колишній Принс запам'ятався всім своєю зухвалістю, зухвалим сценічним образом, то теперішній Love Symbol поставав смиренним і лагідним. Загальний подив зміною імені на невимовне нове і супутнє катастрофічне падіння показників продажів вилилися в судову тяжбу Принса з його лейблом Warner Brothers, який, на думку співака, обмежував його творчу незалежність. Він став з'являтися на публіці з нанесеним на щоку словом «slave» (укр. «раб»)

Після закінчення терміну контракту з Warner Brothers в 1996 році, Принс випустив три диски різноманітного матеріалу під назвою Emancipation, серед яких фанати виявили і перші в його житті кавер-версії хітів інших виконавців. Ця добірка пісень була зустрінута без ентузіазму, і жодна з нових записів Принса не зміг повторити успіху «The Most Beautiful Girl in the World» — єдиного з його синглів, який очолював британські чарти продажів (це було у 1994 році). Однак під кінець тисячоліття авторитетний журнал «Rolling Stone» включив Принса в число «небожителів» епохи рок-н-ролу, а в 2000 році він відновив використання свого власного імені.