Пушкін Юхим Григорович

Юхи́м Григо́рович Пу́шкін (справжнє прізвище Чу́шкін[1]; 28 січня 1899 — 11 березня 1944) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант танкових військ. Член компартії з 1920 року[2]. Герой Радянського Союзу (1941).

Юхим Григорович Пушкін
рос. Ефим Григорьевич Пушкин
Народження 28 січня 1899(1899-01-28)
село Крутец, Маліновська волость, Сердобський повіт, Саратовська губернія, Російська імперія
Смерть 11 березня 1944(1944-03-11) (45 років)
селище Баштанка, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Поховання
Дніпро : 
Країна  СРСР
Рід військ  танкові війська
Роки служби 1918–1944
Партія КПРС
Звання  Генерал-лейтенант (з 18 січня 1943 р.)
Командування 23-й танковий корпус (з 12 квітня по 4 червня 1942 і з 29 листопада 1942 по 11 березня 1944)
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За оборону Сталінграда»
 Пушкін Юхим Григорович у Вікісховищі

Біографія

Народився в сім'ї селянина в селі Крутец Малиновської волості Сердобського повіту (нині Ртищевський район Саратовської області[3]). У 1914–1918 роках працював в Астрахані на рибних промислах. У Червоній Армії з 1918 року. У 1918—1920 роках воював на фронтах громадянської війни, у 1923–1925 роках брав участь у розгромі басмачів у Туркестані спочатку рядовим кавалеристом, потім командиром відділення, взводу і, нарешті, шабельного ескадрону. Закінчив курси вдосконалення командно-начальницького складу в Ленінграді. З 1934 року в бронетанкових військах.

Німецько-радянська війна застала Ю. Г. Пушкіна у Львові, на посаді командира танкової дивізії. Воював з німцями на Південному, Південно-Західному, Сталінградському і 3-му Українському фронтах. Брав участь в обороні Бердичева, Умані, Дніпра, Сталінградській битві, захопленні Донбасу і Правобережної України.

У боях під Дніпропетровськом, що тривали з 19 по 25 серпня 1941, 8-а танкова дивізія 4-го механізованого корпусу полковника Пушкіна знищила 80 ворожих танків і багато іншої бойової техніки і живої сили противника. Впертій обороною плацдарму танкісти забезпечили нашим військам планомірний відхід за Дніпро і заняття оборони на лівому березі річки.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 вересня 1941 Юхиму Григоровичу Пушкіну за зразкове і вміле керівництво, особисту мужність під час оборони міста Дніпропетровська було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

За ряд успішно виконаних операцій по розгрому ворога на підступах до Волги Ю. Г. Пушкіну присвоїли звання генерал-лейтенанта танкових військ і призначили командувачем бронетанковими і механізованими військами Південно-Західного фронту.

За роки війни Ю. Г. Пушкін був більше 10 разів персонально відзначений в наказах Верховного Головнокомандувача СРСР Й. В. Сталіна. Вперше в січні 1942 року за звільнення Барвінкове.[4]

Загинув 11 березня 1944 року в результаті осколкового поранення під час авіанальоту на селище Баштанка під Миколаєвом, де розташовувався командний пункт танкового корпусу.[5] Його прах покоїться на Жовтневому меморіальному кладовищі (на західному боці сучасної Соборної площі) міста Дніпро.

Сім'я

Дружина — Клавдія Іванівна. Вона до кінця зберігала в своїй квартирі-музеї реліквії, що свідчать про життя та подвиг Юхима Григоровича. Померла Клавдія Іванівна 16 січня 1984 на 83-му році життя, похована на Сурсько-Литовському цвинтарі.

Син — Віктор Юхимович Пушкін — професор, член-кореспондент НАУ, завідувач кафедри історії та політичної теорії, директор інституту гуманітарних проблем Національного гірничого університету.

Онука — Пушкіна Олена Вікторівна — кандидат історичних наук, доктор юридичних наук, директор інституту права Дніпропетровського університету економіки та права.

Нагороди

Пам'ять
  • У Дніпрі на розі проспектів Яворницького й Гагаріна, неподалік від місця поховання Ю. Г. Пушкіна, в 1967 р. встановлено пам'ятник — танк Т-34 з написом на постаменті: «Генералу Пушкіну Юхиму Григоровичу». До цього там стояв пам'ятник з танком Т-70[6]. Цей танк після демонтажу старого пам'ятника передали Дніпропетровському історичному музею і зараз він експонується на відкритому майданчику біля діорами «Битва за Дніпро».
  • Іменем героя в Дніпропетровську названі одна з вулиць і 81-я середня школа.
  • У жовтні 1980 року біля Крутецького Будинку культури було відкрито пам'ятник Ю. Г. Пушкіну. У травні 2003 року пам'ятник був перенесений до будівлі Крутецької неповної середньої школи.

Світлини
  • Пам'ятник Ю. Г. Пушкіну в Дніпрі
  • Погруддя Ю. Г. Пушкіна в селі Крутець Ртищевського району Саратовської області
  • Могила Ю. Г. Пушкіна в парку Соборній площі в Дніпрі

Примітки
  1. Румянцев (1968)
  2. За іншими даними — з 1931 року. Див. [недоступне посилання з вересня 2019].
  3. У деяких джерелах місце народження ймовірно вказується невірно (станиця Новотроїцька Ізобільненській району Ставропольського краю). Див. , , [недоступне посилання з липня 2019].
  4. Мухин (2004).
  5. Куванов А. Генерал из Крутца // Путь Ленина. — 1969. — 15 янв.
  6. Пам'ятник генералові Пушкіну в Дніпропетровську почала 60-х років XX століття

Література
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — 863 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-203-00536-2
  • Громов А. А., Кузнецов И. А. Ртищево — перекрёсток России. — Саратов: Приволжское кн. изд-во, 1997. — С. 95-96. — ISBN 5-7633-0784-4.
  • Куванов А. Генерал из Крутца // Путь Ленина. — 1969. — 15 січня.
  • Мухин Ю. И. Благодарность без благоволения // Дуэль. — 2004. — 27 квітня.
  • Румянцев Н. М. Люди легендарного подвига. Краткие биографии и описания подвигов Героев Советского Союза — тех, кто родился, жил и живёт в Саратовской области. — Саратов: Приволжское кн. изд-во, 1968.
  • Чеснаков В. Открыт памятник // Путь Ленина. — 1980. — 17 жовтня.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.