Пітер Голл (режисер)

Пітер Реджіналд Фредерік Холл народився в Суффолку у Бері-Сент-Едмендс. Він єдиний син Грейс Флоренції (уроджена Паммент) і Реджинальда Артура Едварда Холла. Його батько був начальником станції і сім'я деякий час жила на станції Грейт-Шелфорд.[8][9][10] Він виборов стипендію Перської школи в Кембриджі.[11] Перед початком подальшої стипендії для читання англійської мови в Сент-Катарінському коледжі в Кембриджі П.Холл проходив національну службу в Німеччині в штаб-квартирі RAF з освіти в Бюкерберг. Під час навчання в Кембриджі він поставив і виступав у багатьох п'єсах, зрежисував п'ять у своєму останньому році та ще три для Літнього фестивалю Товариства Марлоу.[12] Він закінчив у 1953 році комітет Університетського аматорського драматичного клубу (ADC). У тому ж році П.Холл організував свою першу професійну п'єсу «Лист В. Сомерсета Моема» в Королівському театрі Віндзора. У 1954 і 1955 роках, П.Холл був директором Оксфордського театру, де керував кількома відомими молодими акторами, серед яких Ронні Баркер, Біллі Уайтлау, Ейлін Аткінс і Меггі Сміт також були учасниками компанії як виконавчі керівники асистентів[13]

З 1955—1957 рр. П.Холл перейшов у художній театр у Лондоні, де він керував англійської прем'єрі фільму «Чекаючи на Годо». Завдяки успіху його діяльність відразу привернув увагу, зокрема, Теннессі Вільямса, для кого він буде керувати лондонською прем'єрою Каміно-Реал (1957) і «Кіт на гарячому олов'яному даху» (1958) Гарольда Пінтера. Інші постановки в театрі проходили англійською мовою прем'єрі фільму Вальс Тореадорів від Жана Ануйя.

П.Холл дебютував на сцені Королівського Шекспірівського театру в Стретфорді-на-Ейвоні в 1956 році у п'єсі «Марні зусилля кохання» у його сезонах 1957—1959 рр. він включав в себе «Цимбеллін»  Пеггі Ешкрофт, як Імоджен, «Коріолан» з Лоуренсом Олів'є і «Сон літньої ночі»з Чарльзом Лафтоном.  У 1960 році, у віці 29 років, П.Холл замінив Глен Б'ям Шоу, як директор фестивалю, розширивши протягом року його діяльність і заснував Королівську шекспірівську компанію, щоб здійснити свою мрію бути резидентом ансамблю акторів, директорів і дизайнерів, що виробляють як сучасні та класичні тексти, що мають особливий домашній стиль. Компанія не тільки грала в Стратфорді, але й у театрі Одвич, першому лондонському будинку. 

П.Холл здійснив такі постановки, як «Гамлет» (1965, Девід Ворнер), «Ревізор» (1966, Пол Скофілд), а також світову прем'єра Гарольда Пінтера «Гаряче повернення додому» (1965) та «Війни червоної і білої троянди» (1963), адаптовані Джоном Бартоном з історії Шекспіра. Остання була названа як «найбільша шекспірівська подія в живій пам'яті, яка також заклала вчення про відношення Шекспіра до сучасного світу». Він був описаний як «найбільша Шекспірівська подія в людській пам'яті людей в яких також закладено вчення про Шекспірівських актуальність в сучасному світі».[14] Пітер Холл вийшов з RSC у 1968 році після майже десяти років його директора.

П.Холл був призначений директором Національного театру в 1973 році і очолював організацію протягом п'ятнадцяти років до 1988 року. Він контролював переміщення з Олд Вік в новий, спеціально побудований комплекс у районі Саут-Банк в умовах широкомасштабного скептицизму та бурхливих союзних хвилювань, перетворення потенційної катастрофи в історію великого успіху залишається сьогодні".[15] Розчарувавшись від затримки будівництва, П.Холл вирішив перевести компанію в недобудований будинок і відкрити його театр театром, оскільки кожен наближається до завершення. Витяги з його виробництва Тамерлан Великий з Альберт Фінні проводилися на відкритих терасах, безкоштовно перехожим.[16]

П.Холл керував тридцятьма виставами для RSC, включаючи прем'єри світової прем'єри Гарольда Пінтера «Нічия Земля» (1975, разом з Джоном Гілгудом і Ральфом Річардсоном) та «Зрадою» (1978), Пітер Шаффер з «Амадей» (1979, з Пол Скофілд та Саймоном Келлоумом), а також лондонських і Бродвейських прем'єрах «Спальня» Фарсе Алана Айкборна. Інші знакові постановки, що входять Орестея (1981, у редакції Тоні Харрісон з музикою Харрісона Бертуисла), який став першим грецьким виставі виконають іноземної компанії в стародавній театр в Епідаврі; скотний двір (в його ж екранізації, 1984); і Антоній і Клеопатра (1987, з Джуді Денч і Ентоні Хопкінс). Хол повернувся в НТ востаннє у 2011 році з постановки «Дванадцята ніч» , організованої компанією відсвяткувати його вісімдесятиріччя. Його дочка, Ребекка Холл, грала Віолу.

Після звільнення з RSC у 1988 році, П.Холл почав свою власну комерційну компанію з постановки у Вест-Енді і на Бродвеї Теннессі Вільямса Орфей спускається (з Ванессою Редгрейв) і «Венеціанського купця» (з Дастіном Хоффманом). У Петровському залі компанія пішла на сцені більше шістдесяти п'єс у співпраці з низкою партнерів, у тому числі виробляти Білл Кенрайт і Тельма Холт. На додаток до репертуарі ансамблю сезону на «Олд Вік» (1997), ця компанія користується тривале співробітництво з театр Королівська ванна в якій серії літніх фестивалів були організовані з 2003—2011: багато творів були згодом виконані на внутрішніх і міжнародних турів і у Вест-Енді. Грає у Оскар Уайльд'и ідеальний чоловік (1992), Пем Гемс' Піаф (1993, з Елейн Пейдж), «Гамлет» (1994, з Стівен Dillane), Генрік Ібсен'и майстра-будівельника (1995, С Алан Бейтс), трамвай бажання (1997, з Джессікою Ланж), Джуліан Берріз Ленні (1999, з Едді Іззард), як вам це сподобається (2003, з Ребеккою холл і Ден Стівенс), Брайан Кларк'и , чиє життя це все одно?'' (2005, з Кім Кетролл), п'ятдесятиріччя виробництва в очікуванні Годо, боягузз Сінної лихоманкою (2006, з Джуді Денч) і шоз Пігмаліон (2007, Тім Піготт-Сміт і Мішель Докері). Зал остаточне визнання[17] вистави для його компанії були Генріх IV, Частина 1 і Частина 2 (2011), поставлений в театрі Королівська Ванна.

Інформація про П.Холла широко поширюється в США, включаючи світова прем'єра «Чотири павіани» Джона Гуара «Обожнюють сонце» (1992 р., Лінкольн-Центр), три п'єси Шекспіра з Театральною групою в Лос-Анджелесі (1999 і 2001) та дев'ять годин епопеї «Танталус» Джона Бартона (2000 , спільне виробництво RSC з Центром виконавських мистецтв в Денвері.[18]

У 2003 році Пітер Хол став засновником і директором театру Троянда (The Rose Theatre) — нової будівлі, яка буде побудована в Кінгстоні-на-Темзі, чий проект був натхненний оригіналом Єлизавети. Він керував низкою постановок там, у тому числі Чеховського «Дядя Ваня», який відкрив будівлю у 2008 році, та мрію «Івано-Франківська ніч» (2010, з Джуді Денч як Титанія). Зал також був заступником директора The Rose Kingston.

Пітер Холл був також всесвітньо відомий, як оперний режисер, попрацювавши в багатьох провідних театрах у тому числі Королівська опера, в Метрополітен-Опері в Нью-Йорк, Х'юстон Гранд Опера, Лос-Анджелес Опера, Лірична Опера Чикаго і Байройт фестиваль, де він, з диригентом Георгом Шолто, спрямованих Вагнера «кільце нібелунга» («кільце нібелунга») в 1983 році на честь сторіччя з дня смерті композитора.[19] виробництво було грав до 1986 року.[20] зал влаштували світові прем'єри Майкл Тіппетт-це вузол сад (1970) і Новий Рік (1989). Він мав тісні стосунки з Глайндборнском фестивалі, де він був художнім керівником з 1984 по 1990 рік зняла більше двадцяти вистав, у тому числі Моцарта/да Понте опер. Його виробництво Бенджаміна Бріттена Сон в літню ніч (1981) була відроджена дев'ять разів, в останній раз 35 років після прем'єри в серпні 2016 року.[21] у залі також Режисер Альберт Херрінг Бенджаміна Бріттена, Каваллі Ла Калісто, Монтеверді Іль риторно д повернення Улісса на батьківщину і Глюка "Орфей і Еврідіка (всі з Джанет Бейкер); «коронація Поппеи» і «Кармен» — як його тоді дружина, Марія Юінг, з якими він також поставив знаменитий Соломія (Королівська Опера Лондон і Лос-Анджелес опера) в 1986 році.[22]

Фільми П.Холла для кіно та телебачення включають «Акенфілд» (1974), за романом Рональда Блайта, знятому у рідному місті Саффолк за участі місцевих жителів. Він був відновлений у 2016 році БФІ. Фільм «Холода» «She Been Away» написав Стівен Поліакофф і зіграв Пеггі Ешкрофт та Джеральдін Джеймс, які обидва отримали нагороди за свої вистави на Венеціанському кінофестивалі.

П.Холл написав такі книги про театр: «Необхідний театр» (1999), Експозиція «Маска» (2000) та «Порадник Шекспіра» для гравців (2003). Щоденники «Пітер Холл» — «Історія драматичної битви» під редакцією Джона Гудвіна, вперше були опубліковані в 1983 році і підтвердили свою боротьбу за створення Національного театру на Південному березі. Його автобіографія «Спроба виставки про себе» була опублікована в 1993 році.

Пітер Холл був удостоєний нагороди Орден Британської імперії в 1963 році і отримав звання лицаря в 1977 році за його службу в театрі.

Він також був нагороджений Швейцарським орденом мистецтв та літератури (1965), отримав премію Шекспіра Гамбургського університету (1967) і був обраний членом Афінської академії служби грецької драми (2004).

Його численні професійні нагороди та номінації включали два TONY (The Homecoming і Amadeus) та чотири нагороди за значні досягнення в мистецтві. У 2005 році П.Холл був занесений до зали слави Американського театру.[23] Він був канцлером університету Кінгстона (2000—2013), , який був студентом кафедри театрального мистецтва в Університеті Х'юстона (1999—2002 рр.) Також він був відзначений почесними докторами з ряду університетів, включаючи Кембридж, Йорк, Ліверпуль, Бат і Лондон.

П. Холл був одружений чотири рази. У нього — шість дітей та дев'ять онуків.

Його першою дружиною була французька актриса Леслі Карон, з якою він мав сина Крістофера (1957) і доньку Дженніфер (1958).

Разом з другою дружиною Жаклін Тейлор вони виховали сина Едварда (1966) та доньку Люсі (1969).

П.Холл також одружився у 1982 році на американській оперній співачці Марі Евінг. У них народилась донька  Ребекка (1982). Нарешті він одружився з Нікі Фрей. У пари народилась донька Емма (1992).

П.Холл працював з усіма своїми дітьми:[24] у Національному театрі Дженніфер зіграла Міранду в The Tempest (1988); Ребекка, у віці дев'яти років, зіграла молоду Софі на адаптації каналу Camomile Lawn на каналі 4, для компанії «Пітер Холл» вона зіграла Віві в професії пані Воррен (2002), Розалінд в «Як вам сподобається» (2003), Марія в дочці Галліео (2004)), а для НТ, Віола в дванадцяту ніч (2011); Емма, у віці двох років, зіграла Джозефа в Якобі (2004, TV Movie); для компанії «Пітер Холл» Люсі розробив Гамлет (1994), «Кукушки» (2003) і чиє життя це в усякому разі? (2005 р.); Крістофер випустив телевізійну драми каналу «The Final Passage» (1996); Едвард керував сценою епосу Танталус (2000).

У П.Холла було діагностовано деменцію. І в 2011 році він перестав брати активну участь в громадському житті.[25]

11 вересня 2017 року Пітер Хол помер в лікарні університетського коледжу в Лондоні, в оточенні родини. Йому було 86 років.[26][27].

• The Letter (W. Somerset Maugham, Theatre Royal Windsor) 1953
• Blood Wedding (Lorca, London debut, Arts Theatre) 1954
• The Impresario from Smyrna (Goldoni, Arts Theatre) 1954
• The Immoralist (Gide, Arts Theatre) 1954
• Listen to the Wind (Angela Jeans, music by Vivian Ellis, Arts Theatre) 1954
• The Lesson (Ionesco, Arts Theatre) 1955
• South (Julian Green, Arts Theatre) 1955
• Mourning Becomes Electra (O'Neill, Arts Theatre) 1955
• Waiting for Godot (Beckett, English-language world premiere, Arts Theatre) 1955
• The Burnt Flower-Bed (Ugo Betti, Arts Theatre) 1955
• Summertime (Ugo Betti, Arts Theatre) 1955
• The Waltz of the Toreadors (Jean Anouilh, English-language premiere, Arts Theatre) 1956
• Gigi (Colette, New Theatre) 1956
• Love's Labours Lost (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1956
• The Gates of Summer (John Whiting, New Theatre Oxford) 1956
• Camino Real (Tennessee Williams, Phoenix Theatre, London) 1957
• The Moon and Sixpence (John Gardner, opera debut, Sadlers Wells) 1957
• Cymbeline (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1957
• The Rope Dancers (Morton Wishengard, New York debut, Cort Theatre) 1957
• Cat on a Hot Tin Roof (Tennessee Williams, Comedy Theatre) 1958
• Twelfth Night (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1958
• Brouhaha (George Tabori, Aldwych) 1958
• 'Shadow of Heroes (Robert Ardrey, Piccadilly Theatre) 1958
• Madame de… (Anouilh, Arts Theatre) 1959
• Traveller Without Luggage (Anouilh, Arts Theatre) 1959
• A Midsummer Night's Dream (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1959
• Coriolanus (Shakespeare, Stratford-on-Avon) 1959
• The Wrong Side of the Park (John Mortimer, Cambridge Theatre) 1959
• The Two Gentlemen of Verona (Shakespeare, Royal Shakespeare Company) 1960
• Twelfth Night (Shakespeare, RSC) 1960
• Troilus and Cressida (Shakespeare, RSC) 1960
• Ondine (Giradoux, RSC, Aldwych) 1961
• Becket (Anouilh, RSC, Aldwych) 1961
• Romeo and Juliet (Shakespeare, RSC) 1961
• A Midsummer Night's Dream (Shakespeare, RSC) 1962
• The Collection (Pinter, RSC) 1962
• Troilus and Cressida (Shakespeare, RSC) 1962
• The Wars of the Roses (adapted with John Barton from Shakespeare's Henry VI Parts 1, 2 and 3 and Richard III, RSC) 1963
• Richard 11 (Shakespeare, RSC) 1964
• Henry 1V Parts 1 and 2 (Shakespeare, RSC) 1964
• Henry V (Shakespeare, RSC) 1964
• Eh? (Henry Livings, RSC, Aldwych) 1964
• The Homecoming (Pinter, world premiere, RSC) 1965
• Moses and Aaron (Schoenberg, UK premiere, Royal Opera House) 1965
• Hamlet (Shakespeare, RSC) 1965
• The Government Inspector (Gogol, RSC, Aldwych) 1966
• The Magic Flute (Mozart, Royal Opera House) 1966
• Staircase (Charles Wood, RSC, Aldwych) 1966
• Macbeth (Shakespeare, RSC) 1967
• A Delicate Balance (Edward Albee, RSC, Aldwych) 1969
• Dutch Uncle (Simon Gray, RSC, Aldwych) 1969
• Landscape and Silence (Pinter, world premieres, RSC, Aldwych) 1969
• The Knot Garden (Tippett, world premiere, Royal Opera House) 1970
• La Calisto (Cavalli, Glyndebourne debut, Glyndebourne Festival Opera) 1970
• The Battle of the Shrivings (Shaffer, Lyric Theatre) 1970
• Eugene Onegin (Tchaikovsky, Royal Opera House) 1971
• Old Times (Harold Pinter, world premiere, RSC Aldwych) 1971
• Tristan und Isolde (Wagner, Royal Opera House) 1971
• All Over (Edward Albee, RSC, Aldwych) 1972
• Il Ritorno d'Ulisse (Monteverdi, Glyndebourne Festival Opera) 1972
• Via Galactica (lyrics by Christopher Gore, music by Galt McDermot, New York) 1972
• Le Nozze di Figaro (Mozart, Glyndebourne Festival Opera) 1973
• The Tempest (Shakespeare, National Theatre) 1973
• John Gabriel Borkman (Ibsen, NT) 1974
• Happy Days (Beckett, NT) 1974
• No Man's Land (Pinter, world premiere, NT) 1975
• Hamlet (Shakespeare, official opening of the Lyttelton, NT) 1975
• Judgement (Barry Collins, NT) 1975
• Tamburlaine the Great (Christopher Marlowe, official opening of the Olivier, NT) 1976
• Bedroom Farce (Ayckbourn, also co-director, London and US premieres, NT and Broadway) 1977
• Don Giovanni (Mozart, Glyndebourne Festival Opera) 1977
• Volpone (Ben Jonson, NT) 1977
• The Country Wife (Wycherley, NT) 1977
• Cosi fan Tutte (Mozart, Glyndebourne Festival Opera) 1978
• The Cherry Orchard (Chekhov, NT) 1978
• Macbeth (Shakespeare, NT) 1978
• Betrayal (Pinter, world premiere, NT) 1978
• Fidelio (Beethoven, Glyndebourne Festival Opera) 1979
• Amadeus (Peter Shaffer, world premiere, NT) 1979
• Othello (Shakespeare, NT) 1980
• A Midsummer Night's Dream (Britten, Glyndebourne Festival Opera) 1981
• The Oresteia (Aeschylus, trans. Harrison, NT and Epidaurus) 1981
• Orfeo et Eurydice (Gluck, Glyndebourne Festival Opera) 1982
• The Importance of Being Earnest (Wilde, NT) 1982
• Macbeth (Verdi, Metropolitan Opera, New York) 1982
• Other Places (Pinter, world premiere, NT) 1982
• Der Ring des Nibelungen (Wagner, Bayreuth Festival Opera) 1983
• Jean Seberg (lyrics by Christopher Adler, book by Julian Barry, music by Marvin Hamlisch, NT) 1983
• Animal Farm (George Orwell, adapted by Hall, NT) 1984
• Coriolanus (Shakespeare, NT and Athens) 1984
• L'Incoronazione di Poppea (Monteverdi, Glyndebourne Festival Opera) 1984
• Yonadab (Shaffer, world premiere, NT) 1985
• Carmen (Bizet, Glyndebourne) 1985
• Albert Herring (Britten, Glyndebourne) 1985
• The Petition (Brian Clark, NT) 1986
• Simon Boccanegra (Verdi, Glyndebourne) 1986
• Salome (Strauss, LA Opera) 1986
• Coming In To Land (Poliakoff, world premiere, NT) 1986
• Antony and Cleopatra (Shakespeare, NT) 1987
• La Traviata (Verdi, Glyndebourne) 1987
• Entertaining Strangers (David Edgar, NT) 1987
• Cymbeline (Shakespeare, NT, Moscow and Epidaurus) 1988
• The Winter's Tale (Shakespeare, NT, Moscow and Epidaurus) 1988
• The Tempest (Shakespeare, NT, Moscow and Epidaurus) 1988
• Falstaff (Verdi, Glyndebourne) 1988
• Orpheus Descending (Tennessee Williams, Peter Hall Company, Haymarket and Broadway) 1988/9
• The Merchant of Venice (Shakespeare, PHCo, Phoenix Theatre and Broadway) 1989/90
• New Year (Tippett, world premiere, Houston Opera) 1989
• Le Nozze di Figaro (Mozart, Glyndebourne) 1989
• The Wild Duck (Ibsen, trans. Hall/Ewbank, PHCo, Phoenix Theatre) 1990
• Born Again (after Ionesco's Rhinoceros, lyrics by Julian Barry, music by Jason Carr, PHCo/Chichester Festival Theatre) 1990
• The Homecoming (Pinter, PHCo Comedy Theatre) 1990
• Twelfth Night (Shakespeare, PHCo, Playhouse Theatre) 1991
• Tartuffe (Moliere, trans. Bolt, PHCo, Playhouse Theatre) 1991
• The Rose Tattoo (Tennessee Williams, PHCo, Playhouse Theatre) 1991
• Four Baboons Adoring the Sun (John Guare, world premiere, Lincoln Center) 1992
• All's Well That Ends Well (Shakespeare, RSC, Swan) 1992
• The Gift of the Gorgon (Shaffer, world premiere, RSC, Barbican and Wyndham's Theatre) 1992
• An Ideal Husband (Wilde, PHCo/Bill Kenwright Ltd, Globe Theatre and Broadway) 1992
• The Magic Flute (Mozart, LA Opera) 1993
• Separate Tables (Rattigan, PHCo/BKL, Albery Theatre) 1993
• Lysistrata (Aristophanes, trans. Bolt, PHCo/BKL, Old Vic, Wyndham's and Epidaurus) 1993
• She Stoops to Conquer (Goldsmith, PHCo/BKL, Queen's Theatre) 1993
• Piaf (Pam Gems, PHCo/BKL, Piccadilly Theatre) 1993
• An Absolute Turkey (Feydeau, trans. Hall/Frei, PHCo/BKL, Globe Theatre) 1994
• On Approval (Lonsdale, PHCo/BKL, Playhouse Theatre) 1994
• Hamlet (Shakespeare, PHCo/BKL, Gielgud Theatre) 1994
• The Master Builder (Ibsen, trans. Hall/Ewbank, PHCo/BKL, Haymarket) 1995
• Julius Caesar (Shakespeare, RSC) 1995
• Mind Millie for Me (Feydeau, trans. Hall/Frei, PHCo/BKL, Haymarket) 1996
• The Oedipus Plays (Sophocles, trans. Bolt, NT, Athens and Epidaurus) 1996
• A Streetcar Named Desire (Tennessee Williams, PHCo/BKL, Haymarket) 1997
• Waste (Granville Barker, PHCo, Old Vic) 1997
• The Seagull (Chekhov, trans. Stoppard, PHCo, Old Vic) 1997
• Waiting for Godot (Beckett, PHCo, Old Vic) 1997
• King Lear (Shakespeare, PHCo, Old Vic) 1997
• The Misanthrope (Moliere, trans. Bolt, PHCo/BKL, Piccadilly Theatre) 1988
• Major Barbara (George Bernard Shaw, PHCo/BKL, Piccadilly) 1988
• Filumena (de Fillipo, PHCo/BKL, Piccadilly) 1998
• Amadeus (Shaffer, PHCo, Old Vic and Broadway) 1998/9
• Kafka's Dick (Alan Bennett, PHCo/BKL Piccadilly) 1998
• Measure for Measure (Shakespeare, Center Theater Group, Los Angeles) 1999
• A Midsummer Night's Dream (Shakespeare, Center Theater Group, LA) 1999
• Lenny (Julian Barry, PHCo, Queen's Theatre) 1999
• Cuckoos (Manfredi, trans. Teevan, PHCo, Gate Theatre) 2000
• Tantalus (John Barton, world premiere, RSC/Denver Center for the Performing Arts, Denver, UK tour and Barbican) 2000/1
• Romeo and Juliet (Shakespeare, Center Theater Group, LA) 2001
• Japes (Simon Gray, world premiere, PHCo, Haymarket) 2001
• Troilus and Cressida (Shakespeare, Theatre for a New Audience, off-Broadway) 2001
• Otello (Verdi, Glyndebourne and Lyric Opera, Chicago) 2001
• The Royal Family (Ferber, PHCo, Haymarket) 2001
• Lady Windermere's Fan (Wilde, PHCo, Haymarket) 2002
• The Bacchai (Euripides, trans. Teevan, NT and Epidaurus) 2002
• Albert Herring (Britten, Glyndebourne) 2002
• Mrs Warren's Profession (Shaw, PHCo, Strand Theatre) 2002
• Where There's a Will (Feydeau, trans. Frei, PHCo/Theatre Royal Bath) 2003
• Betrayal (Pinter, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2003
• Design for Living (Coward, PHCo/Theatre Royal Bath and UK tour) 2003
• As You Like It (Shakespeare, PHCo/Theatre Royal Bath, UK and US tour) 2003/4
• Le Nozze di Figaro (Mozart, Lyric Opera Chicago) 2003
• Happy Days (Beckett, PHCo/Theatre Royal Bath and Arts Theatre) 2003
• Man and Superman (Shaw, PHCo/Theatre Royal Bath) 2004
• Gallileo's Daughter (Timberlake Wertenbaker, world premiere, PHCo/Theatre Royal Bath) 2004
• The Dresser (Harwood, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2004
• Whose Life is it Anyway? (Brian Clark, PHCo/Sonia Friedman Productions, Duke of York's) 2005
• La Cenerentola' (Rossini, Glyndebourne) 2005
• Much Ado About Nothing (Shakespeare, PHCo/Theatre Royal Bath) 2005
• You Never Can Tell (Shaw, PHCo/Theatre Royal Bath and West End) 2005
• Waiting for Godot (Beckett, 50th anniversary production, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2005/6
• A Midsummer Marriage (Tippett, Lyric Opera Chicago) 2005
• The Importance of Being Earnest (Wilde, Los Angeles and New York) 2006
• Hay Fever (Coward, PHCo/Bill Kenwright Ltd, Haymarket) 2006
• Measure for Measure (Shakespeare, PHCo/Theatre Royal Bath) 2006
• Habeas Corpus (Alan Bennett, PHCo/Theatre Royal Bath and UK tour) 2006
• Amy's View (David Hare, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2006
• Old Times (Pinter, PHCo/Theatre Royal Bath and UK tour) 2007
• Little Nell (Simon Gray, world premiere, PHCo/Theatre Royal Bath) 2007
• Pygmalion (Shaw, PHCo/Theatre Royal Bath and Old Vic) 2007/8
• The Vortex (Coward, PHCo/BKL, Windsor, UK tour and West End) 2007/8
• Uncle Vanya (Chekhov, trans. Mulrine, English Touring Theatre, Rose Kingston and UK tour) 2008
• The Portrait of a Lady (Henry James, adapted by Frei, PHCo/Theatre Royal Bath and Rose Kingston) 2008
• A Doll's House (Ibsen, trans. Mulrine, PHCo/Theatre Royal Bath and Rose Kingston) 2008
• Love's Labours Lost (Shakespeare, Rose Kingston) 2008
• The Browning Version (Rattigan, PHCo/Theatre Royal Bath and UK tour) 2009
• The Apple Cart (Shaw, PHCo/Theatre Royal Bath) 2009
• Bedroom Farce (Ayckbourn, PHCo/BKL, Rose Kingston and West End) 2010
• The Rivals (Sheridan, PHCo/Theatre Royal Bath, UK tour and West End) 2010
• Twelfth Night (Shakespeare, NT) 2011
• Henry IV Parts 1 and 2 (Shakespeare, PHCo/Theatre Royal Bath) 2011

• Work Is a Four-Letter Word (1968)
• Сон літньої ночі (A Midsummer Night's Dream; 1968)
• Three into Two Won't Go (1969)
• Perfect Friday (1970)
• The Homecoming (1973)
• Akenfield (1974)
• When Mother Went on Strike (1974)
• Aquarius TV (presenter: 1975—1976)
• She's Been Away (BBC Films, 1980: wins two awards at the Venice Film Festival)
• The Camomile Lawn (Channel 4 TV mini-series, 1992)
• Jacob (TV movie, 1994)
• Never Talk to Strangers (1995)
• The Final Passage (Channel 4 TV, 1996)

П.Холл також знімав багато своїх сценічних постановок і опер для телебачення.

• The Wars of the Roses (with John Barton: BBC Books) 1970
• John Gabriel Borkman (Ibsen, trans. with Inga-Stina Ewbank: Athlone Press) 1975
• Peter Hall's Diaries: the Story of a Dramatic Battle (ed. John Goodwin: Hamish Hamilton) 1983; reissued (Oberon Books) 2000
• Animal Farm (stage adaptation of George Orwell's novel: Heinemann Press/Methuen) 1986
• The Wild Duck (Ibsen, trans. with Inga-Stina Ewbank: Absolute Classics) 1990
• Making An Exhibition of Myself (autobiography: Sinclair-Stevenson Ltd) 1993; updated (Oberon Books) 2000
• An Absolute Turkey (Feydeau, trans. with Nicki Frei: Oberon Books) 1994
• The Master Builder (Ibsen, trans. with Inga-Stina Ewbank) 1995
• The Necessary Theatre (Nick Hern Books) 1990
• Exposed by the Mask: Form and Language in Drama (Oberon Books) 2000
• Shakespeare's Advice To The Players (Oberon Books) 2003

Пітер Холл почав виступати в якості студента в Кембриджському університеті, де Даді Рілендс навчав його декламувати вірші Шекспіра. Він був також вплинув на його розуміння Шекспіра літературним критиком і вчителем Ф. Р. Лейвісом. Пізніше він виступав у трьох німецьких фільмах 1973—1975 рр.: Дер Фусгангер («Пішохід», режисер Максиміліан Шелль, 1973), Стрікт Альс Муттер («Коли мама пішла на страйк», 1974) та «Дерево лецте Шрай» (The Last Word, 1975).

• Pearson, Richard (1990). A Band of Arrogant and United Heroes. London: Adelphi Press. ISBN 1-85654-005-7.
• Simon Trowbridge (2010). The Company: A Biographical Dictionary of the Royal Shakespeare Company. Oxford: Editions Albert Creed. ISBN 978-0-9559830-2-3
• Stephen Fay (1995) Power Play: the Life and Times of Peter Hall (Hodder & Stoughton, London: 1995)

• Голл // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• The Company: A Biographical Dictionary of the RSC: Online database^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Пітер Голл (режисер) на сайті Internet Broadway Database (англ.)(англ.)
• Peter Hall на сайті IMDb (англ.)(англ.)
• Peter Hall video at Web of Stories
• Fathom biography
• Godot almighty by Peter Hall
• Interview with Peter Hall by Bruce Duffie, November 5, 1987 (about opera)