Піщане (Бахчисарайський район)

На мисі Керменчик (в перекладі «маленька фортеця»), що підноситься на південь від Піщаного, справді була фортеця: на самому краю обриву в кінці II ст. до н. е. скіфи побудували своє єдине на західному узбережжі Криму і друге за величиною, після столиці Неаполя Скіфського, місто Скіфського царства. Воно мало площу понад 6 гектарів, було оточене ровом і стіною з сирцевої цегли, з брукованими кам'яною плиткою вулицями і розташованим за кріпосними стінами посадом. Основним заняттям жителів було землеробство (Херсонес закуповував багато хліба) і, природно, торгівля, в тому числі морська — це був єдиний порт скіфів[7]. Деякі дослідники вважають, що це міг бути згадуваний давньогрецьким істориком і географом Страбоном Палакій, хоча можливо це Напіт або Хабеї[8]. Місто, ймовірно, було сильно зруйноване в 63-64 роках римлянами під час походу Равенської ескадри в Таврику[9], але продовжувало жити вже під владою сарматів. Про це свідчить знахідка багатого поховання сарматської дівчинки знатного роду, що відноситься до другої половини I століття (приблизно 75 рік)[10].

Поселення поступово згасало, мабуть, виною тому були навали часів Великого переселення народів, коли по Криму прокочувалися орди аланів[11] (II століття), готів[12] (III століття), гунів (IV століття) і, нарешті, хазар, які включили в VI столітті степовій і передгірний Крим у свій каганат. Кочівникам не потрібно було місто-порт і поселення занепало, перетворившись згодом у село. З часом село відсунулося від морського берега майже на кілометр: риболовлею і мореплавством місцеві жителі не займалися, а до зимової морської вогкості до XV століття додалася небезпека козацьких набігів[13]. Алма-Тамак, як рай на землі, згадує в 1667 році турецький мандрівник Евлія Челебі

Воно знаходиться в долині з садами і виноградниками, з прекрасною водою і повітрям, в місці для прогулянок. Сади і виноградники, подібні райським, тут з'явилися раніше за всіх на Кримському острові. Це село упорядковане, через нього протікає річка Альма. Вона тече через Балаклаву і Чоргун, через Інкерман і гори Чатир, і в цьому місці впадає в Чорне море. На березі цієї річки Альми є райський сад. Одну ніч ми гостювали в палаці нуреддін-султана, по-падишахськи розважалися, слухаючи прекрасний спів багатьох тисяч солов'їв, відпочиваючи душею. У Кримській країні немає більше такого саду, хіба що сад Ашлама, що поруч з Бахчисараєм [14]

.

У російських документах село вперше згадується в Камеральному описі Криму… 1784 року, згідно з яким село Алма Тамак, в останній період ханства, входила до складу Бакче-сарайскаго кадилика Бахчисарайськаго каймакамства[15]. Після анексії Криму Російською імперією (8) 19 квітня 1783 року, (8) 19 лютого 1784 року, іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписане до Сімферопольського повіту.

Після реформи волосного поділу 1829 року Алматамак передали до складу нової Дуванкойської волості. На карті 1842 в селі відмічено 41 двір[16]. У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село залишилася в складі перетвореної Дуванкойської волості. Згідно зі «Списком населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеним за результатами VIII ревізії 1864 року, Алма-Тамак — власницьке татарське і російське село, з 22 дворами, 85 жителями і мечеттю при річці Алмі[17].

На верстовій мапі 1890 року в селі позначено всього 12 дворів[18]. Згідно «… Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік», в селі Алма-Тамак, що входило в Тарханларське сільське об'єднання, було 106 жителів в 12 домогосподарствах, всі безземельні[19].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року[20] була скасована волосна система і село включили до складу Підгородне-Петрівського району. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких було ліквідовано Підгородне-Петровський район і утворений Сімферопольський і Альма-Тамак включили до його складу[21]. Згідно Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926, Альма-Тамак був центром Альма-Тамакської сільради [22], населяли село 383 людини, з них: 167 росіян, 163 кримських татарина, 18 німців, 15 українців. Ймовірно, за Постановою ВЦВК від 30 жовтня 1930 «Про реорганізацію мережі районів Кримської АРСР.» Село передали до складу Бахчисарайського району[23], оскільки на 1940 село вже входило в його склад[24].

Трагічно склалася доля села в 1940-і роки. Спочатку через ці місця прокотилися на шляху до Севастополя танки Манштейна (зупинені південніше 30-ю батареєю[25]), а, після звільнення Криму від нацистів, 18 травня 1944 року, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 кримські татари, що складали близько половини населення села, були депортовані в Середню Азію[26]. А вже 12 серпня 1944 було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», за яким в район з різних областей РРФСР пререселялісь сім'ї колгоспників[27]. 21 серпня 1945 року Альма-Тамакська сільрада була перейменована в Піщанівську, а село Альма-Тамак в Піщане[28]. З 25 червня 1946 року Піщане в складі Кримської області РРФСР[29], а 26 квітня 1954 року Кримська область була передана зі складу РРФСР до складу УРСР[30].

Піщане залишалося глухим селом в дальньому кутку району, «пляжем» Альмінської долини, з кількома будиночками бази відпочинку Чорноморського флоту, до прокладки асфальтованої дороги до Новопавловки і шосе Севастополь — Євпаторія в кінці 1960-х років. З цього часу село почало рости як курорт. На 1968 рік село входило до складу Вілінської сільради[31].