Ранолазин

Ранолазин (англ. Ranolazine, лат. Ranolazinum) — лікарський препарат, який за своїм хімічним складом є похідним піперазину[1][2] та застосовується перорально.[3][4] Ранолазин розроблений у США та уперше запатентований у 1986 році[2] фармацевтичною компанією «CV Therapeutics».[5] У 2006 році ранолазин допущений FDA для клінічного використання у хворих із стабільною стенокардією.[5][6][7] У 2008 році фірма-розробник препарату надала виключні ліцензійні права на виробництво та маркетинг препарату в Європі фармацевтичному концерну «Menarini»[8], та з квітня 2008 року допущений Європейським агентством з лікарських засобів для використання у хворих із стабільною стенокардією на території ЄС.[9][10] У 2009 році компанія «Gilead Sciences» викупила компанію «CV Therapeutics»[11], та отримала ліцензійні права на виробництво та маркетинг ранолазину.

Ранолазин
Систематизована назва за IUPAC
(RS)-N-(2,6-Dimethylphenyl)-2-[4-[2-hydroxy-3-(2-methoxyphenoxy)-propyl]piperazin-1-yl]acetamide
Класифікація
ATC-код C01EB18
PubChem 56959
CAS 142387-99-3
DrugBank
Хімічна структура
Формула C24H33N3O4 
Мол. маса 427,537 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 35—50%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 7 год.
Екскреція Нирки, фекалії
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата РАНЕКСА® 500,
«Менаріні-Фон Хейден ГмбХ»/«ДСМ Фармас'ютикалз Інк.», Німеччина/США
UA/13766/01/02
16.06.2014-16/06/2019

Фармакологічні властивості

Ранолазин — синтетичний препарат, що по хімічному складу є похідним піперазину та належить до групи метаболічних препаратів.[2][6] Препарат є рацематом із двох енантіомерів. Початкові дослідження препарату вказували на те, що механізм його дії аналогічний механізму дії іншого препарату з цієї групи — триметазидину[12] — інгібування ферменту 3-кетоацил-КоА-тіолази, що призводить до гальмування β-окислення жирних кислот, внаслідок чого при ішемії міокарду активується окислення глюкози, яке потребує меншого використання кисню клітинами та знижує ішемію тканин.[1][2][7] Але у подальших дослідженнях встановлено, що ранолазин інгібує пізні потоки іонів натрію через канали міокарду, що призводить до зниження внутрішньоклітинного накопичення клітинами міокарду натрію, що в свою чергу призводить до зниження зворотного натрій-кальцієвого обміну в міокарді. Зниження натрій-кальцієвого обміну призводить до зменшення внутрішньоклітинного накопичення кальцію в клітинах міокарду, що в свою чергу призводить до розслаблення міокарду та подовженню діастоли, що покращує механічну та електричну функцію міокарду[12][13][14], а також і коронарний кровообіг без впливу на гемодинамічні параметри — частоту серцевих скорочень та артеріальний тиск.[10][15] Ранолазин має виражену антиангінальну та антиішемічну дію, знижує частоту приступів та підвищує толерантність до фізичних навантажень у хворих стенокардією[6][7], а також знижує потребу міокарду в кисні.[15] Щоправда, антиангінальна дія препарату краще виражена при комбінації ранолазину з іншими ангінальними препаратами, монотерапія ранолазином є менш ефективною.[2] Під час лікування ранолазином знижується кількість приступів аритмій, у тому числі шлуночкових типу «пірует»[13][14], незважаючи на те, що при його застосуванні спостерігається подовження коригованого інтервалу QT на ЕКГ.[2][7] Згідно даних клінічних досліджень, ранолазин може значно знижувати артеріальний тиск у легеневій артерії при легеневій гіпертензії.[16] Ранолазин також знижує вміст у плазмі крові глікозильованого гемоглобіну в хворих цукровим діабетом[12], причини цього явища поки що не вивчені[15], але ймовірним механізмом дії препарата в даному випадку може бути вплив на іонні канали бета-клітин острівців Лангерганса підшлункової залози.[2] У клінічних дослідженнях ранолазин виявив ефективність у лікуванні пароксизмальної форми фібриляції передсердь при сумісному застосуванні з дронедароном та із використанням двокамерних кардіостимуляторів.[6][14] Сумісне застосування ранолазину з метопрололом, пропранололом або дилтіаземом посилювало антиангінальний ефект даних препаратів, але часто призводило до збільшення побічних ефектів унаслідок застосування даної комбінації.[2]

Фармакокінетика

Ранолазин відносно повільно та не повністю всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату складає від 35 до 90 %[2][7] , та має виражену індивідуальну варіабельність. При збільшенні дози препарату спостерігається також підвищення біодоступності ранолазину.[3][4] Після перорального прийому максимальна концентрація ранолазину в крові досягається протягом 2—6 годин.[7] Препарат у помірній кількості (на 62 %)зв'язується з білками плазми крові. Ранолазин практично повністю метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно з сечею, частково з калом у вигляді метаболітів. Період напіввиведення ранолазину із плазми крові становить 7 годин, цей час може збільшуватися у осіб із печінковою та нирковою недостатністю.[3][4]

Показання до застосування

Згідно сучасних нормативних рекомендацій, ранолазинин застосовується виключно для лікування стабільної стенокардії напруги.[3][4]

Побічна дія

При застосуванні ранолазину побічні ефекти виникають рідко. Найчастішим побічним ефектом є подовження корегованого інтервалу QT на ЕКГ, яке, однак, не призводить до збільшення числа фатальних аритмій.[2][7][14] Серед інших побічних ефектів, згідно даних клінічних досліджень, найчастіше спостерігаються запаморочення (у 6,2 % випадків), головний біль (5,5 % випадків), закреп (4,5 % випадків), нудота (4,4 % випадків)[2][12], астенічний синдром, периферичні набряки.[7] Синкопальні стани при застосуванні ранолазину зустрічаються у менш ніж 1 % випадків.[15] Серед інших побічних ефектів нечасто або рідко спостерігаються алергічні реакції, біль у животі, панкреатит, зниження апетиту, втрата ваги, тривога, безсоння, приливи крові до обличчя, артеріальна гіпотензія (у тому числі ортостатична), кашель, задишка, носова кровотеча, болі в м'язах, дизурія, еректильна дисфункція.[3][4]

Протипокази

Ранолазин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, важкій печінковій та нирковій недостатності, вагітності та годуванні грудьми, у віці до 18 років. Ранолазин не рекомендований до застосування разом із інгіторами CYP3A4 (ітраконазол, кетоконазол, позаконазол, інгібітори протеази, кларитроміцин, телітроміцин, нефазодон); з антиаритмічними препаратами класу IA (хінідин) або класу III (дофетилід), із соталолом (але дозволено з аміодароном). З обережністю препарат має застосовуватися у осіб похилого віку або у хворих із недостатнім відживленням.[3][4]

Форми випуску

Ранолазин розроблений для застосування і в ін'єкційній формі[2], проте натепер випускається лише у вигляді форм для перорального застосування — таблеток по 0,375; 0,5; 0,75 г[9] та 1,0 г.[3]

Примітки
  1. Ранолазин и триметазидин (рос.)
  2. РАНОЛАЗИН ПРИ ИШЕМИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНИ СЕРДЦА (рос.)
  3. http://compendium.com.ua/info/220431/berlin-chemie-ag/raneksa-sup-sup- (рос.)
  4. http://www.vidal.ru/drugs/molecule/2301 (рос.)
  5. FDA Approves New Treatment for Chest Pain. FDA News. 31 січня 2006. Процитовано 2 березня 2011. (англ.)
  6. Якість життя пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця: місце ранолазину
  7. Антиангинальная терапия: фокус на ранолазин (рос.)
  8. Italy's Menarini to pay up to $385 million for rights to CV Thera's Ranexa (англ.)
  9. Ranolazine page at the EMEA (англ.)
  10. Ранекса — новая веха в лечении стабильной стенокардии (рос.)
  11. Gilead, a White Knight, to Buy CV Therapeutics (англ.)
  12. Место инновационного препарата ранолазина в лечении ишемической болезни сердца Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  13. Ранолазин: новые перспективы в лечении стабильной стенокардии (рос.)
  14. Гуревич М.А. Агабабян Д.А. Кузьменко Н.А. (29 грудня 2014). Механизм действия и применение ранолазина при ишемической болезни сердца и фибрилляции предсердий (рос.). «РМЖ». Архів оригіналу за 27 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
  15. Современное медикаментозное лечение стабильной ишемической болезни сердца (рос.)
  16. Ранолазин может оказаться эффективным при легочной гипертензии (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.