Расінг 92

Спортивний атлетичний клуб Расінг Клаб було засновано у 1882 році. Клуб швидко став однією із перших організацій такого роду у Франції. У 1885 році, команда отримала назву Расінг Клаб де Франс. Спільнота клубу поступово відкривала для себе нові види спорту: у 1890 році було створено секцію регбі. Незабаром, після проведення перших сезонів чемпіонату Франції, команда заявила, що є однією з найсильніших команд у Парижі, оскільки до 1898 року в чемпіонаті збрали участь тільки столичні клуби. 20 березня 1892 року відбувся перший розіграш французької першості, у рамках якого було проведено лише один фінальний матч. У паризькому місті Багатей зустрілись дві команди: Расінг та Стад Франсе, головним арбітром матчу виступив П'єр де Кубертен, майбутній засновник і голова Міжнародного олімпійського комітету. Матч виграла команда Расінг з рахунком 4:3. Переможці отримали приз щит Бреннуса (фр. Bouclier de Brennus), який і досі вручається чемпіонам Франції.

Через рік команди знову зустрілись у фінальній грі. Спортсменам Стад Франсе вдалося взяти реванш (7:3), у наступних сезонах гравці цієї ж команди домінували в чемпіонаті. Расінг 92 знову став учасником вирішального матчу тільки в 1898 році. Гравцям знову довелося змагатися з супротивниками зі Стад Франсе, але тепер перемога дісталася першим чемпіонам Франції. При цьому титул вручався за підсумками невеликої кругової першості, в якій зіграло шість клубів. У підсумку «Стад» отримав перемогу з десятьма очками, а Расінг — став другим, набравши шість балів.

У 1900 році Расінг зустрівся у фіналі з командою Стад Бордле з Бордо. Іногородні команди намагалися боротися за титул нарівні з парижанами ще з 1899 року, проте жирондинцям не вистачало досвіду, тому Расінг 92 колектив легко обіграв команду з Бордо з рахунком 37:7. У фіналі 1902 року суперники зустрілися знову. Парижани знову отримали перемогу, проте їхня перевага була вже не настільки очевидною (6:0). Чергового фіналу гравці Расінга чекали десять років. 31 березня 1912 року команда зустрілася з опонентами з Тулузи на території суперника. Тулузька команда отримала перемогу з рахунком 8:6.

У роки Першої світової війни замість французького чемпіонату проводився турнір Шаленж де л'Есперанс. Расінг взяв першість у 1918 році, обігравши Гренобль (22:9). З 1920 року проведення національного змагання відновилося. Клуб вийшов у перший післявоєнний фінал (вперше з 1912 року), де програв піренейській команді Тарб з рахунком 3:8.

Після цього Расінг ще впродовж довгих років не вигравав чемпіонат Франції. У 1931 році спільнота клубу заснувала турнір Шаленж Ів дю Мануар. Команда знову зіграла у фіналі чемпіонату тільки через тридцять років, у 1950 році. Квітневий матч в Тулузі завершився перемогою Кастра (11:8). У сезоні 1952 року команда стала фіналістом Шаленж. Аналогічний для Расінга результат мав місце і в 1957 році, коли парижани програли команді Лурд з результатом 13:16. Лише через два сезони, у 1959 році, Расінг отримали головний трофей чемпіонату, обігравши Стад Монтуа на Парк Лескюр в Бордо (8:3).

Новий шанс випав команді у 1987 році, коли столичні регбісти зустрілися з Тулоном на стадіоні Парк де Пренс. Незважаючи на майже домашні умови, Расінг програв з рахунком 12:15. Утім, через три сезони, у 1990 році, клуб зміг стати чемпіоном ще раз. Расінг обіграли Ажен з рахунком 22:12. Повернення щита Бреннус в колекцію клубу зайняло більше трьох десятиліть.

У 1990-х роках у світове регбі стали впроваджувати принципи професійного спорту. Клуб Расінг з його багатими традиціями не зміг адаптуватися до нових правил гри, тож команда заснала регресу. За підсумками сезону 1995/96 клуб вибув з числа найсильніших і продовжив виступи лише у другому дивізіоні. Повернення в еліту відбулося в 1998 році, проте вже через два роки парижани знову залишили вищу лігу. Після цього команда перебувала поза провідними боями протягом десяти років. У 2001 році секція регбі Расінга покинула великий спортивний клуб і об'єдналась з командою US Métro, яка представляла систему громадського транспорту Парижу. Саме тоді клуб отримав свій сучасний статус, і з тих пір команда називається Расінг Метро 92. При цьому і Расінг Клуб де Франс і US Métro продовжують підтримувати аматорські секції регбі в своїх клубах.

Президентом клубу Расінг Метро є Джекі Лорензетті, який також керує великим агентством нерухомості Foncia. Лорензетті приступив до обов'язків в 2006 році. Тоді новий президент поставив перед клубом мету: до 2008 року повернутись у вищий дивізіон і до 2011 потрапити в число учасників кубка Хейнекен. Команда затримала виконання внутрішнього завдання на один рік, однак взяла участь у європейському змаганні вже в 2010/11 сезоні.

З 2003 року Шаленж Ів дю Мануар проводиться як змагання для юних регбістів, вік яких не перевищує 15 років. 76 гравців Расінга грали за збірну Франції, 12 з яких стали капітанами «синіх». Єдиний клуб, який випередив парижан за цим показником — Тулуза, на рахунку якого майже 100 вихованців міжнародного класу. Троє представників Расінга зіграли в першому матчі французької команди проти Ол Блекс, який відбувся 1 січня 1906.

Під кінець сезону 2014—2015, назву команди було скорочено з Расінг Метро 92 на Расінг 92.

Період зародження спортивних клубів у Франції підігрівався ентузіазмом переважно заможних людей. Расінг став втіленням елітарного атлетичного клубу. Збори клубу проводилися у самому серці Булонського лісу, у багатій західній частині Парижа. Передбачається, що Расінг, про що свідчить і назва організації, створювався за зразком модних англійських клубів і керувався принципом «У здоровому тілі — здоровий дух» (mens sana in corpore sano). Багато резидентів клубу мали аристократичне походження, а у першому фіналі чемпіонату взяли участь чотири представники дворянства. Незважаючи на те, що в даний момент серед гравців Расінга аристократів значно менше, процедура вступу в клуб вкрай складна.

Расінг завжди стояв на захисті аматорського духу регбі і спорту в цілому. Можливо, саме це і стало причиною труднощів команди в період переходу гри на професійний рівень. Ідеалу аматорської гри відповідала концепція Шаленж Ів дю Мануар (фр. le jeu pour le jeu — гра заради задоволення), яка з'явилась на стику 1920-х і 1930-х років, коли у французькому регбі тріумфували насильство і зростаючий професійний характер взаємодій з гравцями.

В останній чверті XX століття група гравців втілювала принципи Расінга вже у нових умовах. Проте, спроби вираження клубної традиції нерідко мали досить ексцентричний характер. У 1987 році під час матчу в Байонна деякі регбісти Расінга вдягли на голови берети. Гравці демонстрували любов до нічного життя, що часом піддавалося критиці. Період переродження духу Расінга завершився в кінці 1990-х років, коли його ініціатори покинули клуб. Нині, під керівництвом Лорензетті, стратегія Расінга полягає в побудові команди, яка об'єднала б молоді французькі таланти і гучні зарубіжні імена. Президент поступово створив умови для самоокупності клубу. Передбачається, що у 2014 році відкриється новий домашній стадіон команди Арена 92, який також буде використовуватися для проведення великих концертів.

Топ 14

• Чемпіон: 1892, 1900, 1902, 1959, 1990, 2016
• Фіналіст: 1893, 1912, 1920, 1950, 1957, 1987

Другий дивізіон

• Переможець: 1998, 2009

Шаленж Ів дю Мануар

• Фіналіст: 1952
• Переможець (гравці не старші ніж 15 років): 2005

Шаленж де л'Есперанс

• Переможець: 1918

Шаленж Рузердорф

• Фіналіст: 1952