Савчин

Знаходиться на півночі Львівської області, на північному заході Сокальського району. Село розташоване на захід від районного центру на відстані 7 км. Найближче велике місто Червоноград розташоване на південному сході на відстані 12 км. Відстань до обласного центру становить 86 км. Біля села проходить автомагістраль Львів — Ковель. Найближча залізнична станція знаходиться на сході, відстань до неї 5 км (ст. Сокаль), яка розташована в смт. Жвирка. Село розташоване на відстані 8 км від кордону з Польщею. Воно відноситься до прикордонних територій.

Межує з селами: Бояничі — на півночі, Гута — на сході, Борятин — на півдні та південному сході, Опільське — на північному сході, смт. Жвирка — на сході. Село розташоване у лісостеповій зоні.

Савчин розташований на Сокальському пасмі, яке долиною річки Західний Буг відноситься до його Забузької частини. Пасмо розташоване у пд. зх. частині Волинської височини, яке розташоване в межах пд. зх. частини Східно — Європейської платформи.

Територія знаходиться в пд. зх. частині Східно- Європейської (Руської) платформи, у західній частині геоструктурної області Волино — Подільської плити, у межах Галицько — Волинського прогину. Глибина залягання докембрійського кристалічного фундаменту становить більш як 6000 м архейський фундамент складають базальти і граніти, які перекриваються осадовими породами (пісковиками, аргілітами, алевролітами, туфами). Потужність цього шару більш як 2000 метрів.

Палеозойські відклади представлені відкладами кембрію, силуру, девону і карбону. це в основному осадові породи, а саме алевроліти, аргіліти, доломіти, конгломерати, прошарки вугілля. Потужність цього шару становить 2400 метрів.

Мезозойські відклади представлені пісковиками, глинами, доломітами, вапняками, мергелем та крейдою, які характерні для юрського та крейдяного періодів.

На відкладах крейди залягають четвертинні породи, які представлені утвореннями алювіального, льодовикового та водно елювіального, денудаційного типів. Їхня потужність коливається від 5 до 25 метрів.

На території села розташований геологічний розріз Бояничі (кар'єр цегельного заводу), де добре проглядаються поховані ґрунти, що перекриті товщею лесоподібних суглинків. Тут добре проглядається історія розвитку природи в четвертинний період.

Четвертинні відклади поділяються на нижньо-, середньо-, верхньоплейстоценові та голоценові. Нижньоплейстоценові представлені мореною окського зледеніння, середньоплейстоценові відклади представлені лесоподібними суглинками, які покрили територію щільним плащем.

Лесоподібні суглинки мають палевий, або світло палевий колір, вони мікропористі, карбонатні, є підґрунтям сучасних ґрунтів.

Савчин розташований на хвилястій слабо випуклій височині. На територію на якій розташоване наше село мав вплив льодовик окського зледеніння та його талі води, а також ерозійні процеси в пост льодовикову епоху.

Сокальське пасмо це моренно-зандрово- лесова акумулятивна рівнина.

Мікрорельєф — село розташоване у западині. Через село протікає рівчак, що розділяє село на дві частини (східну вищу, західну — нижчу).

Територія знаходиться в межах Львівсько — Волинського кам'яновугільного басейну. На пн.зх розташований лесовй кар'єр з якого беруть сировину для цегельного заводу.

З півдня на схід несе свої води річка Себечівка, яка є лівою притокою Західного Бугу. Вона відноситься до басейну Балтійського моря. Колись річка була повноводною, живилася за рахунок джерел. На ній була велика кількість млинів, чиста прозора вода. Сьогодні рівень води в річці зменшився, річка обміліла — наслідок меліоративних робіт.

Біля села розташовані штучні водойми — ставки. Це Савчинський та Гутянський ставки. Підземні води відносяться до Волино — Подільського артезіанського басейну. На території села знаходиться Хоробрівський водогін. Велика кількість водокачок, які черпають воду для Сокаля та Червонограду.

Водоносні горизонти приурочені до кристалічного фундаменту та осадових порід. Завдяки тріщинуватості осадових порід більшість водних горизонтів зв'язані між собою, це сприяє обміну водними масами між різними горизонтами. Найбільш водозабезпеченими є відклади верхньої крейди, водоносність пов'язана з мергелеві-крейдяними породами. Їх потужність до 800 метрів. Води напірні, живлення інфільтраційне. Підземні води антропогенних відкладів — це ґрунтові води. Вони залягають не глибоко. Їх рівень коливається, залежно від пори року, кількості атмосферних опадів, можливе значне коливання рівня.

Для території характерний помірно-континентальний клімат атлантичного типу, який характеризується м'якими зимами і помірно-теплим літом без посух.

Найхолодніший місяць січень, його середня температура −4, 6 °C, найтепліший — липень +18 °C. З вересня середньомісячна температура зменшується. Абсолютний мінімум −38 °C зареєстрований у лютому, абсолютний максимум +35,5 °C — липень. Для зими характерні тривалі відлиги. Перехід середньодобових температур вище 0 °C відбувається після 11 березня, вище +5 °C — 5 квітня. Середня кількість опадів 579 мм. Зливові дощі бувають з кінця травня по серпень. Сніговий покрив встановлюється на кінці листопада, стійкий у третій декаді грудня. Сталий покрив може бути до трьох місяців в рік, а в окремі роки снігового покриву не буває.

Пов'язані з умовами клімату, рельєфом, заляганням певних материнських порід, рослинним покривом. Материнськими породами є лесоподібні суглинки. Основні типи ґрунтів:

• сірі опідзолені. Вони займають найвищі частини вододільних плато і їх схилів; малородючі, еродовані, схили плямисті, піддаються площинному змиву;
• чорноземи опідзолені. Розташовані на рівнинах і зниженнях з вищим рівнем ґрунтових вод; мало гумусні. Це найродючіші ґрунти на нашій території.

Ґрунти піддаються впливу водної ерозії.

Для території характерні лучні та лісові угруповання.

Територія входить до складу Європейської широколисто-лісової області. Поширені дубово-грабові маренкові ліси. Ліси розміщені нерівномірно, колись вони займали значну площу, на сьогоднішній час в наслідок господарської діяльності людини їх кількість зменшилася. Біля нашого села розташований ліс в якому переважають грабові породи. Він відноситься до вторинний лісів. В ньому ростуть граби, дуби. Зустрічаються клени, черешні, черемха, зрідка — береза, ялина, сосна. З кущів характерні калина, ліщина, терен, бузина. Є зарослі ожини та малини. Нижній ярус представлений суницями, копитняком, медунками, анемоною, папороттю і різним травами, мохами (зозулиний льон). Навколо села поширені луки. Основна рослинність лук — злаки (костриця, стоколос, тимофіївка, тонконіг), вологолюбне різнотрав'я (осот, стоколос, подорожник, конюшина, медова і пахуча трави). Дуже багато квітів дзвіночків, незабудок, примул. Цвіте материнка та цикорій, коров'як. Росте кінський щавель. На заплаві ростуть калюжниця, очерет, півники. Схили лук поростають сосною.

Фауна характерна для лісостепу, тут зустрічаються тварини як лісової зони так і степової. Серед ссавців широко розповсюджені миші, їжаки, землерийки, білки, зайці, трапляються лисиці. Пробігають дикі кабани та козулі. Птахи представлені дятлами, сороками, воронами, граками, синицями, шпаками гніздяться біля села, на орних землях — жайворонки, перепели. На ставку можна побачити лелек, чайок, деркачів, куликів, чапель, лебедів- шипунів. Риби — короп, щука, карась по поширені у ставках, з земноводних характерні жаби: ропуха. В лісі є велика кількість мурашників.

Власником села був руський воєвода Станіслав Жолкевський, може, польний коронний писар Анджей Сєраковський.[1].

У 1889 році село входило до Сокальського повіту Королівства Галичини і Володимирії, було 74 будинки і 496 мешканців у селі та 10 будинків і 48 жителів у фільварку (423 греко-католики, 38 юдеїв, 83 римо-католики; 367 українців, 173 поляки, 4 німці).

Після окупації поляками ЗУНРу Савчин був сільською ґміною Сокальського повіту Львівського воєводства Польської республіки, а після укрупнення ґмін 1 серпня 1934 року — входив до ґміни Хоробрув того ж повіту.

На 01.01.1939 в селі проживало 710 мешканців, з них 595 українців-грекокатоликів, 70 українців-римокатоликів, 10 поляків, 30 польських колоністів міжвоєнного періоду, 5 євреїв[2]. 27 вересня 1939 р. відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа село було зайняте радянськими військами, але Договором про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною Сталін обміняв Закерзоння на Литву і до 12 жовтня радянські війська відійшли за Буг і Солокію та передали село німцям (включене до Крайсгауптманшафту Грубешів Дистрикту Люблін Генеральної губернії), в липні 1944 р. радянські війська повторно зайняли село, та в жовтні того ж року віддали Польщі, з умовою вивезення українців до СРСР.

За кількістю мешканців ми можемо віднести село до середніх. Кількість дворів становить — 190.

На 2008 рік в селі проживає 610 жителів, з них 286 чоловіків та 320 жінок. Чисельність порівняно з минулим роком зменшилася. Природний приріст від'ємний. Кількість померлих переважає над кількістю народжених. Протягом року укладено … шлюбів. В селі проживає 5 багатодітних сімей. За відтворенням населення відповідає першому типу.

Вікова структура. Проживає 46 дітей дошкільного віку, 98 — шкільного, працездатного віку — 286, з них 72 чоловік віком від 16 до 28 років, а також 180 пенсіонерів. В селі проживає 14 одиноких пристарілих громадян. На біржі зареєстровано 18 чоловік.

В національному складі переважають українці, проживають білоруси, росіяни, поляки.

В селі прослідковуються еміграційні процеси. Невелика кількість людей, в основному жінки, виїхали за кордон на заробітки. В основному вони перебувають в країнах Європи, а саме в Італії та Іспанії, чоловіки перебувають на заробітках у Росії.

В селі діє греко-католицька церква. До савчинської парафії віноситься ще церкви та парафіяни села Гута.

Село розміщене за колишньою лінією Керзона, тому корінне населення у 1946 році було примусово виселене з даної території. В наслідок домовленості між польським та радянським урядом у 1952 році ця територія була повернута Українській УРСР і заселена жителями села Недільна Дрогобицького району, пізніше почали повертатися корінні жителі Савчина. Окрім них тут проживають люди, які переселені з Лемківщини, території яка сьогодні належить Польщі.

З давніх-давен багаті та родючі землі були заселені хліборобськими племенами. Основним джерелом існування та господарської діяльності населення було і залишається сільське господарство. На території села діє ТзОВ «Савчинське», яке організоване на основі паїв власників землі колишнього ПАФ «Відродження». В селі було проведено розпаювання землі і майна колишнього колгоспу «Нове життя». На сьогодні кількість людей які працюють у сільському господарстві зменшилася. Деякі жителі використовують земельні наділи для ведення приватного підсобного господарства. Фермерських господарств та територій села не має. Господарство займається вирощуванням зернових культур (озима та яра пшениця і ячмінь, овес), технічні культури (цукровий буряк, ріпак), фуражні культури. Тваринництвом господарство не займається. На території села працюють Савчинська ЗШ І — ІІІ ступенів, в якій навчаються діти сіл Савчин та Гута — це сучасна двоповерхова школа. В якій обладнаний комп'ютерний клас. Працює спортзал, їдальня, обладнані навчальні кабінети. В селі діє дошкільна установа, філія Ощадбанку, лікарська амбулаторія, яка обслуговує населення не лише нашого села, але і навколишніх сіл. В амбулаторії працюють лікарі, а також обслуговчий персонал, діють різноманітні лікарські кабінети: стоматологічний, терапевтичний, маніпуляційний, гінекологічний… В селі розташоване відділення зв'язку, яке обслуговує села Савчин, Гута, Бояничі. А ще працює НД «Просвіта», в якому розміщена сільська бібліотека. В селі розвинена сфера послуг. Тут діє декілька барів, магазин, відділення хімчистки. Основне завдання соціальної сфери забезпечити матеріальні та духовні потреби місцевих жителів.

Села Савчин є центром сільської ради до якої відноситься ще село Гута. Сільська рада була утворена у 1994 році.

У зв'язку з тим, що село має зручне транспортне і територіальне положення велика кількість жителів працюють у містах Сокаль та Червоноград. Вони зайняті у сфері послуг і працюють шахтах та підприємствах, що їх обслуговують.

Місцеві жителі ведуть підсобне господарство. Займаються в основному рослинництвом та тваринництвом. В господарствах розводять ВРХ, в основному корів молочних порід. Проте поголів'я худоби з кожним роком зменшується. У зв'язку з тим що витрати на утримання худоби є досить великими, а ціна молока яку встановлюють молокозаводи є низькою. Люди не мають заохочення займатись розведенням худоби. Така сама ситуація із свинарством. Населення розводить їх лише для своїх потреб, а не на продаж. Сьогодні тваринництво є збитковим.

Для сільського господарства характерний приміський тип. Залишки сільськогосподарських продуктів місцеві жителі збувають на ринках найближчих міст.

Село газифіковане, працюють дві гілки водогону (дві водонапірні бані), на дорозі прокладене асфальтне покриття. Протяжність асфальтованих доріг 3,8 км. Курсують автобуси двох маршрутів «Сокаль — Гута» та «Червоноград — Гута».

• Sawczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 342. (пол.).— S. 342. (пол.)