Сергій (Генсіцький)

Борис Наумович Генсіцький народився 4 грудня 1951 року в сім'ї священика на Буковині

В 1967 році закінчив середню школу в селі Драчинці Кіцманського району Чернівецької області. У 1970 році закінчив Новоселицьке медичне училище, одержавши диплом фельдшера. Протягом 1970–1971 років працював у дільничній лікарні. З 1971 по 1973 роки проходив військову службу в Чернівцях.

15 липня 1973 року прийняв сан диякона і був призначений першим дияконом Успенського кафедрального собору Смоленська. З 1975 року виконував обов'язки секретаря Смоленського єпархіального управління. У 1976 році зведений у сан протодиякона і затверджений на посаді секретаря.

У 1983 році закінчив Московську духовну семінарію. У травні 1985 року був прийнятий до числа братії Успенської Почаївської лаври, де 6 грудня того ж року прийняв чернечий постриг. У 1986 році зведений у сан архідиякона.

28 серпня 1990 року архідиякон Сергій прийняв сан ієромонаха, був призначений благочинним Почаївської лаври. У лютому 1991 року зведений у сан архімандрита. Того ж року закінчив Московську духовну академію.

Рішенням Священного Синоду УПЦ МП від 11 лютого 1991 року призначений єпископом Тернопільським і Кременецьким, керівником Тернопільської єпархії. 17 лютого у Володимирському соборі Києва митрополитом Київським і всієї України Філаретом, архієпископом Житомирським і Овруцьким Іовом, Одеським та Ізмаїльським Лазарем висвячений на єпископа Тернопільського і Кременецького.

22 січня 1992 року був одним з трьох архієреїв, які не підписали Звернення до патріарха Московського, Священного Синоду і всіх архієреїв Російської православної церкви з проханням надати УПЦ автокефалію. Наступного дня Священним Синодом УПЦ МП зміщений з кафедри і призначений вікарієм Київської митрополії, однак, це рішення не було виконане, як, втім, і не було скасоване[5].

30 квітня 1992 року брав участь у Зібранні представників духовенства, монастирів, братств і вірян в Житомирі, яке висловило недовіру митрополиту Київському Філарету, назвало його клятвопорушувачем і оголосило про необхідність скликання Архієрейського собору УПЦ, який би прийняв відставку Філарета і вибрав нового предстоятеля[3].

У липні — вересні 1992 року тимчасово керував роздробленою Львівською єпархією, більша частина якої на чолі з єпископом Львівським і Дрогобицьким Андрієм приєдналася до Української православної церкви — Київського патріархату.

28 липня 1998 року зведений у сан архієпископа, 9 липня 2011 року — у сан митрополита.

17 серпня 2015 року удостоєний права носіння другої панагії.

• Орден Дружби (Російська Федерація, 11 липня 2013) — за великий внесок у розвиток дружніх відносин між народами і зміцнення духовних традицій[6]

Церковні[2]:

• Орден преподобного Сергія Радонезького ІІ і ІІІ ступенів (Російська православна церква)
• Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІ і ІІІ ступенів (Російська православна церква)
• Орден святого благовірного князя Даниїла Московського ІІІ ступеня (Російська православна церква)
• Орден преподобного Нестора Літописця
• Орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських ІІ ступеня

• Архиепископ Тернопольский и Кременецкий СЕРГИЙ. «Церковь понимает свободу как неограниченное делание добра» (рос.)
• 15 років на архієрейській кафедрі (2006)^{[недоступне посилання з липня 2019]}

• Біографія на офіційному сайті УПЦ
• Слово архімандрита Сергія (Генсіцького) при нареченні його в єпископа Тернопільського і Кременецького
• Слово на вручення жезла Преосвященному Сергію, єпископу Тернопільському і Кременецькому