Лазар (Швець)

Митрополит Ла́зар (в миру Швець Ростислав Пилипович; 22 квітня 1939, с. Комарин, Кременецький повіт, Волинське воєводство, Польща) архієрей Української православної церкви (Московського патріархату) з 1980, митрополит Сімферопольський і Кримський. З 2006 — ректор Таврійської духовної семінарії. З 2012— постійний член Священного Синоду УПЦ МП.

Митрополит Лазар
Митрополит Лазар
Митрополит Сімферопольський і Кримський
до 25 листопада 2000 — архієпископ
з 27 липня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Василій (Златолинський)
Архієпископ Одеський та Ізмаїльський
11 лютого 1991  27 липня 1992
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Леонтій (Гудимов)
Наступник: Агафангел (Саввин)
Архієпископ Тернопільський і Кременецький
10 квітня 1989  11 лютого 1991
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Марк (Петровцій)
Наступник: Сергій (Генсицький)
Архієпископ Аргентинський і Південноамериканський, патріарший екзарх Центральної і Південної Америки
4 жовтня 1985  10 квітня 1989
Церква: Російська православна церква
Попередник: Макарій (Свистун)
Наступник: Марк (Петровцій)
Архієпископ Івано-Франківський і Коломийський
26 червня  4 жовтня 1985
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Макарій (Свистун)
Наступник: Макарій (Свистун)
Архієпископ Аргентинський і Південноамериканський, патріарший екзарх Центральної і Південної Америки
до 20 червня 1985 — єпископ
18 квітня 1980  26 червня 1985
Церква: Російська православна церква
Попередник: Платон (Удовенко)
Наступник: Макарій (Свистун)
 
Альма-матер: Мінська духовна семінарія
Одеська духовна семінарія
Ленінградська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: священник
Тезоіменитство: 21 березня
Ім'я при народженні: Швець Ростислав Пилипович
Народження: 22 квітня 1939
с. Комарин, Кременецький повіт, Волинське воєводство, Польща
Священство: 12 березня 1972
Чернецтво: 1 квітня 1980
Єп. хіротонія: 18 квітня 1980

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби
Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня (РПЦ)

 Лазар у Вікісховищі

Четвертий за старшинством у єпископаті УПЦ (МП)[1].

Життєпис

Народився 22 квітня 1939 в селі Комарин (на той час Польща, сучасного Кременецького району Тернопільської області в селянській родині.

Після закінчення школи став послушником у Духовому скиті Успенської Почаївської лаври, згодом — в Успенському Жировицькому монастирі Мінської єпархії в Білорусі.

У 1957 вступив до Мінської духовної семінарії. Протягом 19581961 років служив у Радянській армії.

У 1964 закінчив Одеську духовну семінарію, 1968 Ленінградську духовну академію, де здобув ступінь кандидата богослов'я за роботу: «Православно-богословський аналіз інтерпретацій книги пророка Даниїла протестантськими теологами».

У 1968-1971 навчався в аспірантурі при Московській духовній академії, працював референтом Відділу зовнішніх церковних зносин Російської православної церкви.

5 березня 1972 висвячений на диякона, а 12 березня — на ієрея. Пастирське служіння проходив у Києві — в Покровському жіночому монастирі та Володимирському кафедральному соборі.

У 1975 призначений у клір Аргентинської єпархії РПЦ, де виконував обов'язки секретаря архієпископа Аргентинського і Південноамериканського.

У 1978 зведений в сан протоієрея. 1 квітня 1980 пострижений в чернецтво; 7 квітня того ж року зведений у сан архімандрита.

18 квітня 1980 висвячений на єпископа Аргентинського і Південноамериканського і призначений Патріаршим екзархом Центральної і Південної Америки. у 1985 зведений у сан архієпископа і призначений керівником Івано-Франківської єпархії з титулом «Івано-Франківський і Коломийський». В тому ж році переведений назад в Південну Америку.

У 1989 призначений архієпископом Тернопільським і Кременецьким, керівником Тернопільської єпархії. В цей час Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля, що спровокувало між православними і католиками в Галичині значні конфлікти, подекуди, силові. Єдиним виходом з ситуації вбачалося проголошення автокефалії УПЦ. Тому наприкінці 1990 керівники трьох галицьких єпархій єпископи Івано-Франківський Феодосій (Дикун), Тернопільський Лазар (Швець) та Львівський Андрій (Горак) звернулися до митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) з пропозицією просити в РПЦ автокефалію[2].

11 лютого 1991 призначений архієпископом Одеським та Ізмаїльським. З 16 березня по 6 квітня 1992 тимчасово керував Херсонською єпархією.

Під час розколу в українському православ'ї у 1991—1992 роках активно підтримував проголошення автокефалії Української церкви від Російської, зокрема, виступав з такою позицією на Архієрейському соборі РПЦ 31 березня 5 квітня 1991, де обговорювалося це питання. За такі погляди «був буквально вигнаний паствою зі своєї кафедри», як пише в своїй книзі «Православие в постоталитарной Украине» Олександр Драбинко[3].

27 липня 1992 призначений архієпископом Сімферопольським і Кримським. У 2000 зведений у сан митрополита.

У 2006 призначений ректором відродженої Таврійської духовної семінарії, реорганізованої з Сімферопольського духовного училища.

У 2007 відмовився призначати настоятелем новозбудованої церкви-маяка на честь святого Миколая в селі Малоріченське у Великій Алушті священика з Росії, запрошеного місцевою громадою, через що Союз російських православних вірних Криму поскаржився патріарху Московському Алексію II (Рідіґеру) на утиски митрополитом Лазарем росіян в керованій ним єпархії[4].

Митрополит підтримав будівництво в Сімферополі Соборної мечеті Джума-Джамі, чому чинився активний опір місцевої влади, і був присутній на закладенні першого каменя в її фундамент 3 березня 2011[5].

8 травня 2012 призначений постійним членом Священного Синоду Української православної церкви[6].

29 липня 2017 його підлеглі «благословили» на службу працівників ФСБ Росії, а 30 липня 2017 в День Військово-Морського флоту Росії він сам — Чорноморський флот Російської Федерації.[7]

21 березня священники Кримської єпархії РПЦвУ передали благословення «від митрополита» із днем «моряка-підводника» оккупантам із ВМФ РФ.[8]

Нагороди

Церковні:

  • ювілейний орден «Різдво Христове — 2000» I ступеня
  • орден святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня
  • орден преподобного Сергія Радонезького II і III ступенів
  • орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських II ступеня.
  • 20 вересня 2013 року. У нагороду заслуг перед Вітчизною і Російською Православною Церквою був нагороджений Імператорським орденом Святої Анни.[9]
  • У квітні 2014 роки за особливі заслуги перед Російською Православною Церквою та з нагоди ювілею (75-річчя від Дня народження) нагороджений Святійшим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом орденом Преподобного Серафима Саровського I ступеня.[9]
  • У квітні 2014 роки за заслуги перед Українською Православною Церквою та з нагоди ювілею (75-річчя від Дня народження) удостоєний вищої церковної нагороди — «Відзнакой Предстоятеля Української Православної Церкви» Предстоятеля УПЦ Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира.[9]
  • У липні 2014 роки за понесені труди на благо Православної Церкви та значний внесок по організації святкування 700-річного ювілею преподобного Сергія Радонезького в Криму удостоєний Патріаршого знака «700-річчя преподобного Сергія Радонезького» і Патріаршої грамоти.[9]
  • 27 липня 2015 роки за понесені труди і заслуги на благо Матері Церкви нагороджений Орденом священносповідника Миколи, митрополита Алма-Атинського і Казахстанського.
  • 21 листопада 2015 нагороджений  Медаллю "За церковні заслуги перед Владивостоцькою і Приморською єпархією РПЦ.[9]
  • 29 січня 2016 року. Нагороджений орденом святого князя Володимира I (нагородження відбулося в Києві на засіданні Собору єпископів УПЦ МП).[9]
  • 29 Червня / 12 липня 2016 року. З благословення Кирила, архієпископа Санкт-Франциського і Західно-Американського, «зважаючи на ревні труди в області церковної діяльності» нагороджений Орденом святителя і Чудотворця Шанхайського і Санкт-Франциського Іоанна.
  • 17 квітня 2018 року «За віру, милосердя і внесок в розвиток тюремного служіння Російської Православної Церкви», зміцнення взаємодії між Церквою і Федеральною службою виконання покарань по Республіці Крим і місту федерального значення Севастополю, а також благословенні архіпастирські праці з відкриття тюремних храмів в установах кримінально-виконавчої системи на церковно-канонічної території Сімферопольської кафедри і організації духовно-пастирської опіки осіб що знаходяться в місцях позбавлення волі нагороджений медаллю Синодального відділу РПЦ з тюремного служіння святої великомучениці Анастасії Узорішительниці I ступеня.  
  • Квітень 2019 — нагороджений Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом Орденом Святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського першого ступеня.

Світські

  • У листопаді 2012 року за активну роботу по духовному відродженню кримчан, зміцнення миру і злагоди на півострові нагороджений почесною відзнакою та Грамотою Представництва Президента України в АР Крим, а також Подякою Ради Міністрів АР Крим та Міністерства культури АР Крим.[9]
  • 22 січня 2013 року по нагоди Дня Соборності та Свободи України, Президент України Віктор Янукович нагородив орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня[9]
  • У травні 2015 роки за підтримку ініціатив у справі відродження культурної спадщини в Криму Митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар рішенням Ради Імператорського православного палестинського товариства нагороджений Орденом Великої княгині преподобномучениці Єлизавети Федорівни.[9]
  • 11 липня 2015 нагороджений відповідно до Указу самопроголошеного глави Республіки Крим С. В. Аксьонова за збереження суспільно-політичної стабільності в сфері міжнаціональних і міжконфесійних відносин в Криму державною нагородою Республіки Крим медаллю «За доблесну працю».[9]
  • Нагороджений званням «Академіка та Лауреата премії Севастопольської Академії наук» з врученням «Золотої медалі і Диплома академіка і Лауреата». Витяг із Наказу № 9 / 3-19 від 28.03.2019 р.

Примітки

  1. після митрополитів Платона, Іринея, і Агафангела
  2. Львівський православний митрополит. Штрихи до портрета владики Андрія (Горака). Юрій Дорошенко, офіційний сайт Української православної церкви — Київського патріархату
  3. http://vira.in.ua/texts/drabynko__diser__ru.htm; С. 71:
    за автокефалию высказалось 6 епископов из 21 прибывших на Собор из Украины, но и они позже согласились с отрицательным отношением к дарованию автокефалии в настоящих обстоятельствах. Активными сторонниками модели автокефализации выбранной митрополитом Филаретом, были епископ Волынский и Луцкий Варфоломей (Ващук), епископ Львовский и Дрогобычский Андрей (Горак), архиепископ Ровенский и Острожский Ириней (Середний) и архиепископ Одесский и Измаильский Лазарь (Швец), который, за занимаемую им позицию, был в буквальном смысле слова изгнан своей паствой с кафедры.
  4. Союз русских православных верующих Крыма просит Патриарха Алексия защитить Русскую православную церковь в Крыму. NEWSru.com (рос.)
  5. Митрополит Симферопольский и Крымский Лазарь принял участие в церемонии закладки Соборной мечети в Симферополе. Релігія в Україні (рос.)
  6. Журнали засідання Священного Синоду УПЦ МП від 8 травня 2012 Офіційний сайт УПЦ МП
  7. Священик з Тернопільщини благословив на службу працівників ФСБ Росії
  8. День моряка-подводника отметили в Севастополе » Севастопольское Благочиние. Севастопольское Благочиние (рос.). Процитовано 21 березня 2021.
  9. Биография Архиерея. crimea-eparhia.ru. Процитовано 7 березня 2020.
  10. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 254/2009 «Про нагородження Р.Швеця орденом князя Ярослава Мудрого»
  11. Указ Президента Российской Федерации от 23 апреля 2009 года № 448 «О награждении орденом Дружбы митрополита Симферопольского и Крымского Лазаря (Швеца Р. Ф.)»[недоступне посилання з червня 2019]

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.