Лазар (Швець)

Народився 22 квітня 1939 в селі Комарин (на той час Польща, сучасного Кременецького району Тернопільської області в селянській родині.

Після закінчення школи став послушником у Духовому скиті Успенської Почаївської лаври, згодом — в Успенському Жировицькому монастирі Мінської єпархії в Білорусі.

У 1957 вступив до Мінської духовної семінарії. Протягом 1958—1961 років служив у Радянській армії.

У 1964 закінчив Одеську духовну семінарію, 1968 — Ленінградську духовну академію, де здобув ступінь кандидата богослов'я за роботу: «Православно-богословський аналіз інтерпретацій книги пророка Даниїла протестантськими теологами».

У 1968-1971 навчався в аспірантурі при Московській духовній академії, працював референтом Відділу зовнішніх церковних зносин Російської православної церкви.

5 березня 1972 висвячений на диякона, а 12 березня — на ієрея. Пастирське служіння проходив у Києві — в Покровському жіночому монастирі та Володимирському кафедральному соборі.

У 1975 призначений у клір Аргентинської єпархії РПЦ, де виконував обов'язки секретаря архієпископа Аргентинського і Південноамериканського.

У 1978 зведений в сан протоієрея. 1 квітня 1980 пострижений в чернецтво; 7 квітня того ж року зведений у сан архімандрита.

18 квітня 1980 висвячений на єпископа Аргентинського і Південноамериканського і призначений Патріаршим екзархом Центральної і Південної Америки. у 1985 зведений у сан архієпископа і призначений керівником Івано-Франківської єпархії з титулом «Івано-Франківський і Коломийський». В тому ж році переведений назад в Південну Америку.

У 1989 призначений архієпископом Тернопільським і Кременецьким, керівником Тернопільської єпархії. В цей час Українська греко-католицька церква вийшла з підпілля, що спровокувало між православними і католиками в Галичині значні конфлікти, подекуди, силові. Єдиним виходом з ситуації вбачалося проголошення автокефалії УПЦ. Тому наприкінці 1990 керівники трьох галицьких єпархій єпископи Івано-Франківський Феодосій (Дикун), Тернопільський Лазар (Швець) та Львівський Андрій (Горак) звернулися до митрополита Київського і всієї України Філарета (Денисенка) з пропозицією просити в РПЦ автокефалію[2].

11 лютого 1991 призначений архієпископом Одеським та Ізмаїльським. З 16 березня по 6 квітня 1992 тимчасово керував Херсонською єпархією.

Під час розколу в українському православ'ї у 1991—1992 роках активно підтримував проголошення автокефалії Української церкви від Російської, зокрема, виступав з такою позицією на Архієрейському соборі РПЦ 31 березня — 5 квітня 1991, де обговорювалося це питання. За такі погляди «був буквально вигнаний паствою зі своєї кафедри», як пише в своїй книзі «Православие в постоталитарной Украине» Олександр Драбинко[3].

27 липня 1992 призначений архієпископом Сімферопольським і Кримським. У 2000 зведений у сан митрополита.

У 2006 призначений ректором відродженої Таврійської духовної семінарії, реорганізованої з Сімферопольського духовного училища.

У 2007 відмовився призначати настоятелем новозбудованої церкви-маяка на честь святого Миколая в селі Малоріченське у Великій Алушті священика з Росії, запрошеного місцевою громадою, через що Союз російських православних вірних Криму поскаржився патріарху Московському Алексію II (Рідіґеру) на утиски митрополитом Лазарем росіян в керованій ним єпархії[4].

Митрополит підтримав будівництво в Сімферополі Соборної мечеті Джума-Джамі, чому чинився активний опір місцевої влади, і був присутній на закладенні першого каменя в її фундамент 3 березня 2011[5].

8 травня 2012 призначений постійним членом Священного Синоду Української православної церкви[6].

29 липня 2017 його підлеглі «благословили» на службу працівників ФСБ Росії, а 30 липня 2017 в День Військово-Морського флоту Росії він сам — Чорноморський флот Російської Федерації.[7]

21 березня священники Кримської єпархії РПЦвУ передали благословення «від митрополита» із днем «моряка-підводника» оккупантам із ВМФ РФ.[8]

Церковні:

• ювілейний орден «Різдво Христове — 2000» I ступеня
• орден святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня
• орден преподобного Сергія Радонезького II і III ступенів
• орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських II ступеня.
• 20 вересня 2013 року. У нагороду заслуг перед Вітчизною і Російською Православною Церквою був нагороджений Імператорським орденом Святої Анни.[9]
• У квітні 2014 роки за особливі заслуги перед Російською Православною Церквою та з нагоди ювілею (75-річчя від Дня народження) нагороджений Святійшим Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом орденом Преподобного Серафима Саровського I ступеня.[9]
• У квітні 2014 роки за заслуги перед Українською Православною Церквою та з нагоди ювілею (75-річчя від Дня народження) удостоєний вищої церковної нагороди — «Відзнакой Предстоятеля Української Православної Церкви» Предстоятеля УПЦ Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира.[9]

• У липні 2014 роки за понесені труди на благо Православної Церкви та значний внесок по організації святкування 700-річного ювілею преподобного Сергія Радонезького в Криму удостоєний Патріаршого знака «700-річчя преподобного Сергія Радонезького» і Патріаршої грамоти.[9]
• 27 липня 2015 роки за понесені труди і заслуги на благо Матері Церкви нагороджений Орденом священносповідника Миколи, митрополита Алма-Атинського і Казахстанського.
• 21 листопада 2015 нагороджений  Медаллю "За церковні заслуги перед Владивостоцькою і Приморською єпархією РПЦ.[9]
• 29 січня 2016 року. Нагороджений орденом святого князя Володимира I (нагородження відбулося в Києві на засіданні Собору єпископів УПЦ МП).[9]
• 29 Червня / 12 липня 2016 року. З благословення Кирила, архієпископа Санкт-Франциського і Західно-Американського, «зважаючи на ревні труди в області церковної діяльності» нагороджений Орденом святителя і Чудотворця Шанхайського і Санкт-Франциського Іоанна.
• 17 квітня 2018 року «За віру, милосердя і внесок в розвиток тюремного служіння Російської Православної Церкви», зміцнення взаємодії між Церквою і Федеральною службою виконання покарань по Республіці Крим і місту федерального значення Севастополю, а також благословенні архіпастирські праці з відкриття тюремних храмів в установах кримінально-виконавчої системи на церковно-канонічної території Сімферопольської кафедри і організації духовно-пастирської опіки осіб що знаходяться в місцях позбавлення волі нагороджений медаллю Синодального відділу РПЦ з тюремного служіння святої великомучениці Анастасії Узорішительниці I ступеня.  
• Квітень 2019 — нагороджений Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом Орденом Святителя Інокентія, митрополита Московського і Коломенського першого ступеня.

• Біографія на офіційному сайті УПЦ МП
• Слово архімандрита Лазаря (Швеця) при нареченні його в єпископа Аргентинського і Південноамериканського
• Слово на вручення жезла Преосвященному Лазарю, єпископу Аргентинському і Південноамериканському