Скнилів (Львівський район)

Скнилівський став.

Скнилів розташований у південно-західній частині Пустомитівського району. На півночі та сході межує з місцевостями Сигнівка та Скнилівок у Залізничному районі м. Львова, на півдні — з с. Сокільники, на південному заході — з с. Басівка, на заході — з с. Холодновідка. Південна частина території лісиста. Попри західну частину села проходить залізнична колія. Після будівництва злітної смуги Львівського аеропорту село було відділене від прямого сполучення з Львовом через вулицю Любіньську. До 1980-х років існував піших перехід через злітну смугу, який був ліквідований після однієї з реконструкцій.

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 1118 осіб[4]:

Герб Скнилівського старостинського округу має вигляд щита прямокутної форми із заокругленою нижньою частиною. На синьому тлі – зображення чотирьох білих птахів, які розлітаються в різні боки.

Птахи символізують політ, стремління висоти, а також вказують на візитівку Скнилова – аеропорт, збудований на колишніх землях села, який є важливим транспортним вузлом Західної України. Напрямки польоту птахів вказують на чотири сторони світу.

Перша згадка в документах — 24 березня 1396[6]. Така дата свідчить, що село існувало вже у княжі часи.

За Польщі село належало до коронних земель. Привілеєм, виданим 3 березня 1437 року у Кракові, польський король Владислав III Варненчик передає у власність Янові Зубрському село Скнилів та призначає війтом там же[7].

У 1614 році львівський староста Станіслав Боніфацій Мнішех з Великих Кунчиць надає землю в Скнилові під будівництво церкви[8].

У 1624 році польський король Сигізмунд III Ваза підтвердив, що Скнилів є власністю шпиталю святого Духа у Львові.

У 1665 році польський король Ян II Казимир дозволив Томашу Карчевському переписати його власність у Сокільниках та Скнилові на першу[9] дружину — Барбару Пшерембську.

У 1683 році польський король Ян III Собеський призначає данину Скнилову та дозволяє вирубку лісу, а у 1685 році призначає солтисом Скнилова Станіслава Кіліянова. За привілеєм від 9 вересня 1744 року село належало Катажині з Потоцьких Коссаковській, у 1770 році — Томашу Тиборовському. У 1776 році село було продано австрійським урядом Янові Кіцкєму за 9600 злотих ринських.

Станом на 1880 рік в селі було всього 118 будинків, де мешкало 714 осіб. За віросподанням: 527 — греко-католики, 136 — римо-католики, 40 юдеїв та 11 інших віросповідань, а за національною приналежністю — 537 русинів (українців), 140 поляків, 37 німців. Римо-католицька парафія знаходилася в с. Зубра, греко-католицька — у Скнилові та належала до Львівського міського деканату. Крім Скнилова до парафії належав й Скнилівок. В селі була церква, однокласна школа; діяла кредитна каса ґміни Скнилів з капіталом у 1907 злотих ринських та млин.

Після окупації Галичини в 1919 році польський уряд заселяв українську землю польськими колоністами. На 01.01.1939 в селі проживало 1650 мешканців, з них 930 українців-грекокатоликів, 220 українців-римокатоликів, 230 поляків, 200 польських колоністів міжвоєнного періоду, 40 євреїв, 30 німців[10].

До села можна доїхати прямим автобусним маршрутом № 199 "Приміський вокзал — вул. Городоцька — вул. Авіаційна — с. Скнилів" [12]. З села до найближчої залізничної станції Скнилів, також можна доїхати автобусним маршрутом № 199. Від станції Скнилів відправляються приміські поїзди у Самбірському та Стрийському напрямках [13].

• Погода в селі Скнилів
• Skniłów 1.) rus. Sknyliw, wś, pow. lwowski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 680. (пол.)