Скоморохов Микола Михайлович

Мико́ла Миха́йлович Скоморо́хов (19 травня 1920(19200519), село Лапоть, нині село Білогірське Красноармійського району Саратовської області,Росія 14 жовтня 1994, місто Моніно, Росія) радянський військовий діяч, двічі Герой Радянського Союзу, заслужений військовий льотчик СРСР (1971), маршал авіації (1981). Один з найкращих радянських асів-винищувачів німецько-радянської війни під кінець якої був командиром ескадрильї 31-го винищувального авіаційного полку (295-а винищувальна авіадивізія, 9-й змішаний авіакорпус, 17-а повітряна армія, 3-й Український фронт). Депутат Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань (у 1963—1974 роках).

Микола Михайлович Скоморохов
рос. Николай Михайлович Скоморохов
Народження 19 травня 1920(1920-05-19)
с. Лапоть, (нині Саратовська область, Росія)
Смерть 14 жовтня 1994(1994-10-14) (74 роки)
Моніно
дорожньо-транспортна пригода
Поховання
Країна  СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил  ВПС СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу (Росія) (1958), Краснодарське вище військове авіаційне училище льотчиків (березень 1942) і Військова академія імені М. В. Фрунзе (1949)
Роки служби 19401992
Партія КПРС
Звання  Маршал авіації
Командування Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
 Скоморохов Микола Михайлович у Вікісховищі

Життєпис

Народився 19 травня 1920 року в селі Лапоть (нині село Білогірське Красноармійського району Саратовської області) в селянській родині. Росіянин. У 1930 році з сім'єю переїхав до Астрахані. До 1935 року навчався в середній школі, потім закінчив школу ФЗУ. Працював слюсарем і токарем на астраханському суднобудівному заводі імені III-го Інтернаціоналу, закінчив бібліотечний технікум. З 1939 року одночасно вчився і в Астраханському аероклубі.

У грудні 1940 року призваний в Червону Армію Золотовским районним військкоматом АРСР німців Поволжя. У березні 1942 року закінчив Батайську військово-авіаційну школу пілотів імені О. К. Сєрова (з жовтня 1941 року діяла в евакуації в Азербайджанській РСР). Служив у запасному авіаційному полку ВПС Закавказького військового округу (Баку).

У діючій армії на фронтах німецько-радянської війни старший пілот 164-го винищувального авіаційного полку 295-ї винищувальної авіаційної дивізії старший сержант М. М. Скоморохів з кінця листопада 1942 року — коли почав робити бойові вильоти з аеродрому міста Адлер. У січні 1943 року здобув першу перемогу над ворогом. Наприкінці 1943 року переведений в 31-й винищувальний авіаполк тієї ж дивізії. З 1943 року — командир ланки, з березня 1944 — заступник командира, а з жовтня 1944 — командир ескадрильї. Воював у складі 5-й і 17-ї повітряних армій на Закавказькому, Північно-Кавказькому, з травня 1943 — на Південно-Західному, з жовтня 1943 — на 3-му Українському фронтах. Брав, участь в обороні та визволенні Кавказу, звільнення України, Молдавії, Румунії, Болгарії, Югославії, Угорщини, Чехословаччини, розгромі ворога на території Австрії. Член ВКП(б) з 1943 року.

До 28 грудня 1944 виконав 483 бойових вильоти, під час яких він збив особисто 25 і у складі групи 8 літаків противника, а також штурмовими діями знищив: 3 літаки супротивника, 11 автомашин, 13 візків з боєприпасами, 1 склад з пальним, 9 залізничних вагонів.

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 лютого 1945 капітану Скоморохову Миколі Михайловичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

У боях за місто Будапешт (Угорщина) капітан Скоморохов М. М. збив 2 літаки з «діамантової ескадри» гітлерівських військово-повітряних сил. До березня 1945 року виконав 520 бойових вильотів, у повітряних боях збив особисто 35 літаків ворога.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 серпня 1945 майор Скоморохов Микола Михайлович удостоєний другої медалі «Золота Зірка».

Всього під час німецько-радянської війни Н. М. Скоморохів здійснив 605 бойових вильотів, провів більше 130 повітряних боїв, збив особисто 46 фашистських літаків і 8 літаків в групі, а також знищив на землі 3 бомбардувальники супротивника. Неймовірно, але сам Скоморохов жодного разу не був поранений, його літак не горів, чи не був збитий, за всю війну не отримав жодної пробоїни.

У повоєнні роки продовжив службу в Радянській Армії. У 1949 році закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. З листопада 1949 року — командир 111-го гвардійського винищувального авіаційного полку. З квітня 1952 року — заступник командира, а з січня 1954 року — командир винищувальної авіаційної дивізії у ВПС Забайкальського військового округу.

У 1958 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР.

З жовтня 1958 року — перший заступник командира, з лютого 1961 — командир винищувального авіаційного корпусу. З квітня 1968 року — командувач 69-ї повітряної армії, з квітня 1972 року — командувач 17-ї повітряної армії. Генерал-полковник авіації (1972).

З серпня 1973 року — начальник Військово-повітряної академії імені Ю.Гагаріна. З серпня 1988 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. З травня 1992 року — у відставці. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань (1962—1974).

Жив у Москві. З 1992 року — голова Російського Комітету ветеранів війни та військової служби. Автор понад 140 наукових праць, кількох військових підручників, двох книг мемуарів і двох повістей. Трагічно загинув в автомобільній катастрофі 14 жовтня 1994 в місті Моніно Московської області. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка 11).

Вшанування пам'яті

Бронзовий бюст двічі Героя Радянського Союзу М. М. Скоморохова в 1953 році встановлено в його рідному селі. Ім'ям Героя названа середня школа в і Астрахані.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.