Сломінський Євген Євгенович

Євге́н Євге́нович Сломі́нський (19 вересня 1984(19840919), с. Велика Салиха, Красилівський район, Хмельницька область, УРСР) — український військовослужбовець Сил спеціальних операцій, майор Збройних сил України, учасник війни на сході України, псевдо «Халк».

Євген Євгенович Сломінський
 Майор
Загальна інформація
Народження 19 вересня 1984(1984-09-19) (37 років)
Велика Салиха, Хмельницька область, УРСР
Alma Mater ЛІСВ ім. Сагайдачного
Псевдо «Халк»
Військова служба
Роки служби з 2003
Приналежність  Україна
Вид ЗС  Збройні сили
Рід військ  ССО України
Формування
 8 ОП СпП
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир роти 3-го загону СпП
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

Біографія

Народився 19 вересня 1984 року в с. Велика Салиха Красилівського району Хмельницької області. Навчався у Великосалиській загальноосвітній школі, 2002 року закінчив загальноосвітню школу с. Чепелівка Красилівського району. Вступив на навчання до університету, рік вчився на менеджера з логістики. У 2003 був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Києві в Президентському полку. По закінченні служби вступив на аеромобільний факультет Одеського інституту Сухопутних військ, після реорганізації якого у 2006 році продовжив навчання у Львові.

2008 року закінчив Львівський інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів». Служив у 25-ій Дніпропетровській повітряно-десантній бригаді.

З 2010 року проходив службу на офіцерських посадах у 8-му окремому полку спеціального призначення, в/ч А0553, м. Хмельницький. Починав з посади командира групи снайперів.

Станом на вересень 2017 року, — майор, командир роти 3-го загону 8 ОПСпП ССО.

З дружиною та сином проживають у Хмельницькому.

Участь у бойових діях

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 10 березня 2014 року у складі полку був відправлений в Харківську область, з травня брав участь у бойових діях війни на сході України.

У липні 2014 року командував однією з груп спецпризначення під час деблокади Луганського аеропорту. Біля с. Розкішне Лутугинського району, група під керівництвом капітана Сломінського відбила засідку та створила прохід для колони українських підрозділів у напрямку Луганського аеропорту. В ході цього бою дістав контузію, але від евакуації відмовився.

У жовтні 2014 року, під час бойових дій в районі Лобачеве — Старий Айдар, розвідувальна група під керівництвом Сломінського виконала бойове завдання, знищила групу спецпризначення супротивника та заволоділа військовими трофеями російського виробництва, серед яких — дві одиниці ПЗРК «Ігла».

19 жовтня, під час боїв вздовж «Бахмутської траси», командував однією з груп бійців спецпризначення, що пробивали дорогу до оточеного українського блокпосту № 32 поблизу села Сміле Слов'яносербського району, — працювали у «сірій зоні», з боку села Хороше вийшли на опорний пункт противника, ліквідувавши там членів НЗФ і підбивши їх бронетранспортер. Капітан Сломінський в ході операції отримав другу контузію.

Брав участь у військових операціях в районі м. Дебальцеве, біля Станиці Луганської, населених пунктів Троїцьке, Новозванівка, Попасна. На передовій біля Новозванівки у бою 23 липня 2016 року дістав поранення обох рук. В тому бою загинув старшина Роман Матвієць, який ціною власного життя врятував товаришів, знешкодивши ворожого кулеметника. Проходив лікування в Головному військовому клінічному госпіталі м. Києва, переніс кілька операцій.

Нагороди та відзнаки
  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[1].
  • Орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 вересня 2015) — за особисту мужність, високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання службового обов'язку[2].
  • Орден «За мужність» III ступеня (21 грудня 2016) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3].
  • Недержавний орден «Народний Герой України» (18 серпня 2017, церемонія нагородження у м. Вінниця)[4].
  • Почесна відзнака Хмельницької міської громади «Мужність і відвага» (20 вересня 2017)[5].
  • Медаль «За оборону Попасної» (17 липня 2018, розпорядження міського голови м. Попасна № 171 «Про нагородження з нагоди 4-ї річниці визволення міста Попасна від незаконних збройних формувань»)[6].

Примітки
  1. Указ Президента України від 8 вересня 2014 року № 708/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Указ Президента України від 10 вересня 2015 року № 541/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. Указ Президента України від 21 грудня 2016 року № 567/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Двоє хмельничан отримали нагороду «Народний Герой України» // «Є», 25 серпня 2017
  5. Хмельницьких військових нагородили відзнакою «Мужність і відвага» // «ВСІМ», 20 вересня 2017
  6. Розпорядження міського голови з основної діяльності за липень 2018 // Попаснянська міська рада

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.