Сновидів
Снови́дів — село в Україні, у Золотопотіцькій селищній громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на лівому березі р. Дністер, за 25 км від найближчої залізничної станції Бучач. Населення 1897 осіб (2016).
| село Сновидів | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район/міськрада | Чортківський район |
| Громада | Золотопотіцька селищна громада |
| Облікова картка | Сновидів |
| Основні дані | |
| Населення | 1 897 |
| Територія | 3.621 км² |
| Густота населення | 523.89 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48455 |
| Телефонний код | +380 3544 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°52′48″ пн. ш. 25°17′09″ сх. д. |
| Водойми | р. Дністер |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Сновидів, Бучацький р-н, Тернопільська обл., 48455 |
| Староста | Валентина Степанівна Михайлюк[1] |
| Карта | |
  Сновидів | |
 Сновидів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
До 2015 року було центром сільради. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Золотопотіцької селищної громади. До Сновидова приєднано хутори Кутасівка та Млинки.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Золотопотіцької селищної громади [2]
Корисні копалини
На околиці села є Сновидівське родовище пісковику.
Історія
Археологічні дослідження, знахідки
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.
Середньовіччя
18 березня 1437 р. в записі галицького земського суду згадані nobiles Ioannem et Petrum de Snovidow (тобто шляхетні Ян (Іван) та Пйотр (Петро) зі Сновидова — власники села або їх нащадки).[3] Записки галицьких земських судів подають, що 15 грудня[4] 1438 р. Станислав Сновидовський повернув шляхтичу Теодорику з Бучача борг,[5] що дозволяє стверджувати про існування на той час села (поселення) Сновидів.
Перша писемна згадка власне про село (поселення) — 1 січня 1457 року: дідич Станіслав з Ходороставу (тепер місто Ходорів Львівської області) з роду Ходоровських гербу Корчак заставив свої села Сновидів та Космирин шляхетному Paulo de Petrilow (Павлу з Петрилова) в обмін на грошову позику.[6]
7 січня 1472 р. — в записках галицьких земських судів згаданий шляхетний Томаш Вольський зі Сновидова (лат. nobilis Thomas Volsky de Snovidow),[7] отже, Вольські тоді були власниками села.
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 3 лани тимчасово вільної[8].
Дідич Кшиштоф Стшемеський продав маєток Потоцьким гербу Пилява.[9]
Австрійський період
Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.
Гітлерівська окупація
Під час німецько-нацистської окупації гітлерівці спалили 60 будинків.
Громада бучацьких «амішів»
У селі є громада консервативних християн-протестантів, яких місцеві прозивають їх «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять різнобарвні хустки, тому їх ображають назвою «флюмастери».[10][11] У області їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Самі вони називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками». Космирин є центром бучацьких «амішів», бо саме з цього села походив Іван Деркач (1928—2008) — вчитель та пророк громади до своєї смерті. Також подібна громада є в селах Стінка й Космирин.[12]
Пам'ятки
Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1997, кам'яна), «фігура» Божої Матері (2000).
Насипано символічну могилу Борцям за волю України (1996), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
Споруджено пам'ятник-пірамідальний обеліск воїнам Червоної Армії (1969) на братській могилі на сільському кладовищі. Там поховано 4 радянські воїни, які загинули при визволенні села[13].
Соціальна сфера
Працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, краєзнавчий музей, млин, пилорама, цегельний завод, камінний кар'єр, торговий заклад.
Фольклор
У Сновидові побутує закличка «Ой зозулька золота», записана 1984 року і поміщена до збірки «Дитячий фольклор» (1986)[14][15]:
- Ой зозулько золота,
- Покажи ми ворота:
- Чи я вмру, чи віддамся,
- Чи я свої мамці здамся?
Відомі люди
- Рубленик Іван Михайлович — доктор медичних наук, професор БДМУ.
Народилися
- спортсмен (футболіст) Михайло Дем'янчук.[16]
- підприємець і громадський діяч Іван Панькуш.
Проживали, перебували
- художник, мистецтвознавець, поет Святослав Гординський.
- історик, філософ, публіцист Микола Шлемкевич.
- багаторічним парохом був його батько о. Іван Шлемкевич.[17]
Примітки
- Золотопотіцька громада — картка громади
- Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 22 жовтня 2021.
- Аkta grоdskіe i ziеmskіe… — Lwów, 1887. — Т. XII — S. 21. (пол.), (лат.)
- Аkta grоdskіe i ziеmskіe… — Т. XII — S. 50.
- Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 27.
- Аkta grоdskіe i ziеmskіe… — Т. XII — S. 245.
- Там само. — S. 346.
- Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — S. 170. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 225. (пол.)
- Як на Тернопільщині живуть українські мормони // Вікна, СТБ. — 2011. — 30 грудня.
- Янович, А. «Ми не такі люди, як решта. Ми дітей не нищим» / Андрій Янович // Країна. — 2011. — № 102 (20 груд.).
- Андрушків Б. Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили. — Тернопіль : Підручники і посібники, 1998. — С. 17.
- ІМФЕ, ф. 14-5, од. зб. 493/1, арк. 139
- Дитячий фольклор / Упоряди. Г. В. Довженок. — К. : Дніпро, 1986, — С. 150.
- Мельничук Б. Дем'янчук Михайло // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 192-193. — ISBN 978-966-528-318-8.
- М. О. Рід о. Івана Шлемкевича // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 387.
Джерела
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Лисик М., Уніят В., Яворський Г. Сновидів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 304. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Помазанський С., Уніят В. Сновидів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 650—651. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Snowidów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 938. (пол.) — S. 938. (пол.)
Посилання
- «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля»
- Потапова, Ю., Лазур, В. Унікальна релігійна громада мешкає на Тернопільщині / Юлія Потапова, Власта Лазур // НТН. — 2017. — 27 травня.