Собор Монреале

Собор Санта-Марія-Нуова знаходиться в історичному центрі Монреале, на схилах гори Капуто. Будівля відповідає моделі великих базилік клюнійських бенедиктинців.

Фасад, що виходить на чотирикутну площу, затиснутий між двома дзвіницями, з яких ліва залишилась незавершеною. Перед входом розташований портик XVIII століття в стилі бароко; він відкривається на вулицю трьома арками, що спираються колони тосканського ордеру; під портиком розташований портал, закритий двохстворчатими бронзовими дверима роботи Бонанно Пізано, розпочатими 1185—1186 року[2]. У верхній частині фасаду, який закінчується двосхилим трикутником даху, розташована стрільчаста монофора, обрамлена переплетеними між собою сліпими арками. Характеристика своєрідного мистецтва скульптурної та архітектурної нормандської Сицилії, присутні у соборі Монреале — це карнізні скульптурні елементи з архітектурними зіг-загами англо-нормандського походження, які широко використовувались в Англії і на Сицилії під правлінням норманнів.

По ліву сторону собору є найстаріший його портик, побудований за проектом Джованні Доменіко Гаджині і Фаціо Гаджині між 1547 і 1569 роками. Він виконаний в стилі Відродження, покритий хрещатим склепінням і відкривається на вулицю одинадцятьма арками, що спираються на колони коринфського ордера. У центральній арці, увінчаній круглим глазурованим теракотовим барельєфом з зображенням «Мадонни з Немовлям», відкривається другий портал, для якого бронзові двері були виготовлені близько 1185 року Баризано з Трані.

Зовнішній вигляд собору, сильно змінений у XVI і XVIII століттях, в області апсиди все ж зберігає відбиток норманнської архітектури і прикрашений різними орнаментами, які утворюють серію арок з білих і чорних каменів з колами нижче, що дуже добре поєднуються і розташовані між ними. Прикраси трьох апсид характеризується щільним переплетенням стрілчастих арок, викликаючи атмосферу арабесок, що підсилюється поліхромним орнаментом, створеним чергуванням вставок з вапняку і вулканічного каменю.

Інтер'єр

Величезний інтер'єр собору має форму латинського хреста з трансептом, який мало виступає і фактично є продовженням сторін пресбітерів бічних нефів. Нефи, кожен з яких закінчується напівкруглою апсидою, розділені між собою античними колонами з пульванами і капітелями, які мають зображення античних богів; колони підтримують стрільчаті арки арабського типу. Стеля колись була з відкритими балками і розписана в частині нефіа, а у середхресті колись мала аналог арабських мукарн; ця частина була перероблена в 1811 році після пожежі, яка знищила частину даху. Мозаїка підлоги була завершена в XVI столітті і складається з дисків з порфіру і граніту з мармуровими стрічками, які переплітаються в ламані лінії.

Пресбітерій, піднятий на кілька сходинок порівняно з іншою частиною церкви, займає всю територію області середохрестя, в якому оперезаний неоготичним бар'єром, і великої апсиди. Дерев'яні дави для духовенства у неоготичному стилі розташовані у середхресті, а під аркою апсиди, протилежно один одному, розташовані королівський трон та єпископська кафедра. Головний вівтар в стилі бароко — це вишукана робота 1711 року, виконана з срібла римлянином Луїджі Валадьє.

Мозаїки апсиди з Христом Пантакратором (Вседержителем)

Всередині на правій стороні апсиди можна побачити саркофаги — з порфіру Вільгельма I, який помер у 1166 році, і мармуровий Вільгельма II Доброго. На лівій стороні всередині гробниць дев'ятнадцятого століття, знаходяться останки Маргарити Наваррської та Сицилійської, дружини Вільгельма I, їх дітей Руджеро і Енріко і кенотаф з останками короля Франції Людовика IX.

У нижній частині стін, біля підлоги виконаний фриз «на долоні», за зразком Палатинської Капели в Палермо, який є однаковою інкрустацією з мармуру і вертикальних смуг (493 одиниць) повернутої мозаїки з геометричним візерунком. Ця праця, разом з підлогою у великому пресбітерії та мармуровими вставками у меблях та архітектурних елементах, складає єдиний комплекс великого розміру (близько 300 м² смуг на стінах, і 975 м² підлоги великого пресбітерія), а декоративні мотиви надзвичайно різноманітні і численні. Історія виконання мозаїк охоплює період від початку будівництва норманнами аж до перших років минулого століття, зі збільшенням інтенсивності експлуатації в дев'ятнадцятому столітті, під час якого було здійснено значні і великі реставрації та інтеграції. 

Каплиці Розп'яття і Святого Бенедикта є двома чудовими прикладами сицилійського бароко.

У скарбниці собору зберігається, серед іншого, церковне начиння (навіть французького виробництва), мідна емальована скриня XIII століття і релікварій з Священною колючкою (з корона Христа), створений в готичний період. Каплиця зі скарбами створена у добу бароко.

Велика частина собору покрита мозаїкою візантійської школи, з золотим фоном, виконаної в період між XII і середини XIII століття майстрами, частково місцевими і частково венеціанськими, сформованими візантійською школою.

Мозаїки, які покривають інтер'єр собору, мають характерні  особливості і нові рішення, незважаючи на очевидні подібності — як на рівні дизайну, так і іконографією — з мозаїками, які прикрашають Палатинську капелу Палаццо Норманні. Вільгельм II Добрий мав на меті створити безпрецедентний художній комплекс, який міг би показати величність, якого досягло місто в період правління норманнів.

Мозаїки, що прикрашають собор, в основному (принаймні, на стінах середхрестя і центрального нефа) є ілюстраціями оповідань Старого і Нового Заповіту, включаючи різні біблійні епізоди, починаючи від семи днів Створення до заснування Церкви Христової на землі через Апостолів. Між цими зображеннями включені інші мозаїки з ієрархічним набором ангелів, святих та пророків.

Слідуючи вздовж поздовжньої осі головного нефа церкви, можна ідентифікувати сцени Творіння, які починаються в кінці східної стіни праворуч з епізоду, пов'язаного з Едемом, а закінчуються епізодом боротьби Якова з ангелом у лівому кінці східної стіни.

Натомість в трансепті представлені життя Христового: центральна частина присвячена епізодам з його дитинства, в той час як справа і зліва відповідно присвячені його суспільному життю і Страстям з приєднаними подіями Вознесіння і П'ятдесятниці. Наприкінці двох проходів погляд спостерігача неминуче привертає величезне зображення Христа Вседержителя, що заповнює внутрішній простір апсиди. У святилищі і в солеї, образ Христа Вседержителя оточений обраними членами його суду небесного: Богородиці, ангелів, апостолів, деяких святих, та царів і пророків старого Завіту.

Поряд з основною схемою організації декоративного оздоблення собору, і головний неф і бокові нефи мають додаткові мозаїки. В першу чергу, це група з трьох зображень, які стосуються біографій трьох святих, пов'язаних з південною Італією: святого Кастренсе, святого Кассіо і святого Касто. По-друге, різні простори присвячені ілюстраціям з чудес, здійснених Христом.

Іншими вартими уваги додатковими мозаїками є:

• життя і проповідницька діяльність апостолів Петра і Павла, відповідно, дві каплиці, праворуч і ліворуч від солеї;
• медальйони з погруддями мучеників, на схилах арок, які відділяють головний неф від бічних;
• персонажі, що належать до генеалогії Христа, на схилах чотирьох великих арок, які оточують центральну частину трансепту;
• Завіса Вероніки, на східному фасаді арки, яка відділяє солею від трансепту;
• коронація Вільгельма II і присвячення собору Діві Марії, на стовпах, що підтримують вхідну арку від солеї до святилища;

Нижня частина мозаїки південної стіни нефа...

... та північної стіни нефа.

Орган собору був побудований між 1957 і 1967 роками органною фірмою Падуї «Fratelli Ruffatti» за проектом органіста Антоніо Орландо; перший концерт відбувся 24 квітня 1967 року і був виконаний Фернандо Джермані. Інструмент складається з близько 10000 органних труб, які розділені на три звукові тіла, та має дві консолі. 

Вид на собор з клуатру

Собор оточений клуатром стародавнього бенедиктинського монастиря, створеного в кінці XII століття. Це споруда чисто романського стилю, квадратна в плані розмірами сторони 47 метрів, з портиком зі стрілчастими арками з подвійними перемичками і особливим «биком» на схилах.

Арки підтримуються парними колонами, орнаменти яких чергуються, деякі з різьбленими завитками, і інші з інкрустацією мозаїкою. Капітелі розписані сценами з Біблії. Основи колон клуатру зображують найширші різні мотиви: стилізовані листя, розетки, лапи лева, групи людей і тварин, жаб і ящірок. Їх виконання має великі відмінності з виконанням капітелів тих же колон, що дозволяє припустити, що це було покладено на молодших майстрів. Капітелі груп з чотирьох кутових колон були орнаментовані особливо сильно. Походження майстрів вважається різним, від Іль-де-Франс і Провансу до Лангобардії в Апулії, як і виконання в різні періоди.

В південному кутку є чотирикутник, оточений трьома арками з кожної сторони. В його центрі знаходиться фонтан, в якому вода витікає з колони, багато прикрашеної різьбленням у вигляді стилізованого стовбура пальми. Вода витікає тонкими струменями з людських та лев'ячих ротів.