Согорів Долішній

Село знаходилось у воєводствах Руському (з 1336 до 1772), Львівському (1920-1939). Розташоване на українській етнічній території Лемківщини.

Територія, де зараз знаходиться село, належала до Київської Русі, Галицько-Волинського князівства, Руського королівства та Руського воєводства в період з 907 по 1772 роки.[2]

З 1772 до 1918 село належало до Королівства Галичини та Володимирії.

У 1890 році село нараховувало 51 будинок і 264 мешканці (239 греко-католики, 16 римокатоликів і 6 юдеїв)[3], греко-католики належали до парафії Юрівці Сяніцького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ.

Після розпаду Австро-Угорщини, у 1918 році село, ймовірно, приєдналося до Лемко-Русинської Республіки.

Після Польсько-Української та Польсько-Радянської війн у 1918-1920 роках, з 1920 село відійшло до Польської Республіки. І перебувало під владою Другої Речі Посполитої до 1939 року.

В 1936 р. в селі було 468 греко-католиків.[4] До 1945 року українці села належали до парафії Юрівці Сяніцького деканату УГКЦ.

На 1 січня 1939-го в селі з 500 жителів мешкало 450 українців (90%) та 50 поляків (10%).[5]

1939 - 1944 - німецька окупація (друга світова війна).

1944 - 1989 - Польська Народна Республіка.

У 1945 році з села були примусово переселені етнічні українці за Люблінською угодою.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Согорів Долішній

• Srogów (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 166. (пол.)