Сокілець (Кам'янець-Подільський район)

село Сокілець
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район/міськрада	Кам'янець-Подільський район
Громада	Дунаєвецька міська громада
Основні дані
Населення	559 (станом на 01.01.2010))
Площа	3,461 км²
Густота населення	195,32 осіб/км²
Поштовий індекс	32472
Телефонний код	+380 3858
Географічні дані
Географічні координати	48°44′51″ пн. ш. 27°03′27″ сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	136 м
Водойми	річка Ушиця, струмок Голова
Відстань до; обласного центру	98 км
Відстань до; районного центру	29 км
Найближча залізнична станція	Дунаївці
Відстань до; залізничної станції	51 км
Місцева влада
Адреса ради	32472, Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с. Сокілець, вул. Центральна, 16
Карта
	Сокілець
	Сокілець
Мапа

Сокіле́ць — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Хмельницької області. Населення становить 515 осіб (207 дворів).

Загальні відомості

Село розміщується в новоутвореному гирлі річки Ушиці, на затопленому Дністровським водосховищем річищі. Із заходу воно примикає до селищ Бучая та Загоряни Новоушицького району, на південь від села знаходяться Липи Кам'янець-Подільського району, на північ — Тимків та Лисець.

У селі струмок Голова впадає у річку Ушицю.

Історія

Період королівства Польського.

Перші писемні відомості про село Сокілець відносяться до 1535 р. Тоді воно належало Катерині Подвербецькій[1]. Згідно поборового реєстру 1552 р. село не було заселене[2]. В податковому реєстрі 1563 року вказано, що село Сокілець є висілком Бучаї, в тому ж році в селі було лише 2 плуги (одиниці оподаткування, те саме, що і дворища)[3].

В другій половині 16 ст. Сокілець належав родині Закревських. На початку 17 ст. власником села Сокільця стає Войцех Гумецький, кам’янецький ґродський писар, дідич Рихти та Тинни. Після його смерті в 1618 р. Сокільцем володів його син Олександр Гумецький. В роки його володіння Сокілець піднявся до статусу містечка. В 1629 р. тут було 76 димів[4].

20 липня 1630 р. у Варшаві король Сигізмунд ІІІ Ваза на прохання власника Сокільця Олександра Гумецького запровадив два щорічних ярмарки; один на Спаса, другий - на Покрови, а також один щотижневий торг щочетверга. Ярмарки повинні були відбуватися на свята згідно "старого календаря"[5][6].

Через повстання та війни 1648-1650 рр. містечко було майже повністю спустошене, в 1650 р. тут було лише 3 будинки ("халуп"). Сокільцем в цей час володів син Олександра - Томаш Гумецький, королівський ротмістр[7].

За наступне десятиліття Сокілець втратив і статус містечка, в подимному реєстрі 1661 р. воно значиться як "село", було також 3 будинки[8].

Податкові документи 1681 р. свідчать, що за часів турецького панування на Поділлі, Сокілець був повністю спустошений[9].

Після звільнення Поділля від турецького панування 1699 р. Сокілець поволі відновлювався впродовж 18 ст., в 1788 р. в містечку було 137 будинків[10].

Сокілець був місцем проживання не великої єврейської громади. В 1765 році кагал містечка Сокілець налічував 163 особи[11]. В 1775 р. в містечку проживало 45 євреїв[12].

Період Російської імперії.

На зламі 18-19 століть в містечку діяли суконна фабрика та шкіряний завод поміщика Людвика Тшетецького[13].

В 1820 р. в містечку було 365 будинків. Сокілець належав поміщику Людвіку Тшетецькому, ротмістру[14].

В 1829 р. Матеуш Іжицький герба Боньча купив Борсуківці, Попівці та частину Сокільця[15].

В 1845-1850 рр. поміщиками в Сокільці були: спадкоємці Олександра Скальського, Ксаверій Левандовський та Матеуш Іжицький[16].

Згідно перепису 1897 р. в містечку проживало 2746 осіб, з них 1834 православних та 747 юдеїв[17].

В 1898 р. землеволодільцями в містечку були Октавіан Юлійович Іжицький (володів тут 230 десятинами землі, проживав у Борсуківцях) та Йосиф Григорович Поповський (проживав у Миньківцях)[18].

Перед початком Першої світової війни в містечку було 507 дворів, 2976 мешканців. Діяла міщанська управа, було однокласне сільське училище, аптека, артіль чоботарів, два бакалійних магазинів, винний магазин №104, шкіряних товарів, діяло кредитне товариство, млин, чайна, кожних два тижні у вівторок відбувався базар[19].

До ХХ ст. включно (тобто до наказу покинути населенню це село в зв'язку з побудовою Дністровської ГЕС), тут зберігалось середньовічне планування. До самого останнього тижня на Базарній площі проводилися ярмарки. Неподалік знаходилася ратуша, костел, навіть залишки фортеці. Тут добували вапняковий камінь, неподалік било мінеральне джерело. Місто Сокілець було оточено кам'яним муром завширшки 1 м. Висота збережених частин складає 2-3 м. Завдяки енциклопедії Брокгауза та Єфрона (1890—1916 рр.) дізнаємося, що Сокілець в часи панування російської влади на теренах Поділля відносився до Подільської губернії. На ті часи населення було тут становило 2057 чоловік. Діяли 2 водяних млина, православна церква, костел і синагога.

При будівництві Дністровської ГЕС у 1973 р. село підпадало під затоплення (як сталося, наприклад, з Бакотою, Калюсом, та іншими давньоруськими містами, а на той час селами). Мешканці були терміново переселені на високий правий берег Ушицького каньйону. Проте інженери допустили помилку — рівень підйому води виявився нижчим ніж було розраховано. Завдяки цій помилці і збереглася історична частина села.

Археологічні розвідки

У 1888 р. знайдено кам'яну сокиру. 1890 року — 2 полірованих крем'яних вістря та 2 фрагменти полірованих сокир з серпентину та граніту. У 1880 р. під час оранки поля віднайдено горщик з монетним скарбом, біля 200 монет. Також тут було виявлено підземний хід у більш ніж 200 м довжиною.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 717 осіб, з яких 306 чоловіків та 411 жінок[20].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 653 особи[21]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[22].

Визначні об'єкти

Залишки костелу Богородиці закладеного 10 липня 1723 року коштом Катажини та Стефана Гуменецьких як костел св. Роха. Фундуш на унійну церкву та кляштор Доминіканців у вигляді коштів та земельних наділів надав тогочасний власник маєтностей подільський воєвода Стефан Гумецький[23]
Православна церква Покрови, побудована 1840 р;
Залишки печерного монастиря;
Залишки міської оборонної стіни початку XVIII ст.;
Городище ХІІ — першої пол. ХІІІ ст.
Підплитковий та курганний могильники ХІІ-ХІІІ ст., урочище Батарея.

Природоохоронні території

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Примітки

ЛННБ ім.В.Стефаника, відділ рукописів, ф.141, оп.1, спр.162, арк.21
AGAD w Warszawie, ASK, dz.I, Sygn.45, f.164
AGAD w Warszawie, ASK, dz.I, Sygn.45, f.252v-253
Крикун, Микола (2015). Документи комісарського суду Подільського воєводства 1678-1679 років. Львів: Видавництво Українського католицького університету. с. 128. ISBN 978-966-2778-30-4.
Boniecki, Adam (1905). Herbarz Polski. Cz. 1, Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. T.8. Warszawa. с. 2.
Копія привілею короля 1630 р.
AGAD w Warszawie, ASK, dz.I, Sygn.45, f.583v
Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч.7, Т.2. Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. 1890. с. 506.
Kołodziejczyk, Dariusz (2004). The Ottoman survey register of Podolia (ca. 1681). Part 1. с. 188.
Magazin für die neue Historie und Geographie, Т.22, с.269.
Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч.5, Т.2. Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. 1890. с. 160.
Там же, с.235
Описи Подільської губернії кінця XVHI - початку XIX ст. /Укладачі, автори вступної статті С.А.Копилов, А.Б.Задорожнюк. - Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011. с.51-52
Statystyczne topograficzne i historyczne opisanie Gubernii Podolskiey z rycinami i mappami przez x.Wawrzynca Marczynskiego. – Wilno, 1820. – s.274
Boniecki, Adam (1906). Herbarz Polski. Cz. 1, Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. T.8. Warszawa. с. 97.
ДАХмО, ф.241, оп.1, спр.1196-1198
Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / предисл.: Н. Тройницкий. - Санкт-Петербург : типография "Общественная польза", 1905. – с.167
Гульдман (1898). Поместное землевладение в Подольской губернии. Камене-Подольский. с. 335, 357.
Весь Юго-Западный край. – К., 1913. – с.1063
Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Sokolec (5), mko… S. 17.

Джерела

Сокілець на сайті Архітектурні та природні пам'ятки України
Хмельницька обласна рада
Подільський полк Характерного козацтва^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Жарких М. І. Храми Поділля. — К.: 2007.
Захар'єв В. А., Рідуш Б. Т. Підземелля у Сокільці. — «Матеріали 5-ї міжнародної археологічної конференції студентів та молодих вчених», К., 1997 р.

Посилання

Погода в селі Сокілець
Привидения из подольского «Чернобыля»
Sokolec (5), mko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 17. (пол.).— S. 17. (пол.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] ЛННБ ім.В.Стефаника, відділ рукописів, ф.141, оп.1, спр.162, арк.21

[2] AGAD w Warszawie, ASK, dz.I, Sygn.45, f.164

[3] AGAD w Warszawie, ASK, dz.I, Sygn.45, f.252v-253

[4] Крикун, Микола (2015). Документи комісарського суду Подільського воєводства 1678-1679 років. Львів: Видавництво Українського католицького університету. с. 128. ISBN 978-966-2778-30-4.

[5] Boniecki, Adam (1905). Herbarz Polski. Cz. 1, Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. T.8. Warszawa. с. 2.

[6] Копія привілею короля 1630 р.

[7] AGAD w Warszawie, ASK, dz.I, Sygn.45, f.583v

[8] Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч.7, Т.2. Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. 1890. с. 506.

[9] Kołodziejczyk, Dariusz (2004). The Ottoman survey register of Podolia (ca. 1681). Part 1. с. 188.

[10] Magazin für die neue Historie und Geographie, Т.22, с.269.

[11] Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч.5, Т.2. Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого. 1890. с. 160.

[12] Там же, с.235

[13] Описи Подільської губернії кінця XVHI - початку XIX ст. /Укладачі, автори вступної статті С.А.Копилов, А.Б.Задорожнюк. - Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011. с.51-52

[14] Statystyczne topograficzne i historyczne opisanie Gubernii Podolskiey z rycinami i mappami przez x.Wawrzynca Marczynskiego. – Wilno, 1820. – s.274

[15] Boniecki, Adam (1906). Herbarz Polski. Cz. 1, Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. T.8. Warszawa. с. 97.

[16] ДАХмО, ф.241, оп.1, спр.1196-1198

[17] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / предисл.: Н. Тройницкий. - Санкт-Петербург : типография "Общественная польза", 1905. – с.167

[18] Гульдман (1898). Поместное землевладение в Подольской губернии. Камене-Подольский. с. 335, 357.

[19] Весь Юго-Западный край. – К., 1913. – с.1063

[населення_1989-20] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001-21] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[населення_2001_мова-22] Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.

[23] Sokolec (5), mko… S. 17.