Станіслав Вітвіцький

Життєпис

Народився близько 1630.

Син Самуїла та Анни Ростеських. Навчався в Люблінському та Браневському єзуїтських школах.

Згодом навчався в Римі та Парижі, після чого був висвячений на священника. Після повернення до Польщі служив секретарем короля Яна II Казимира Вази, а з 1665 виконував обов'язки каноніка Гнезно, пастор-прелат олицький.

Ігумен Плоцький (з 1676).

Отримав посаду нотаріуса королівської канцелярії. Активно брав участь у політичному житті, відвідавши Францію, Данію та імператора Леопольда І Габсбурга.

12 червня 1679 висвячений на ординарія Київського.

25 травня 1682 переведений до Луцького єпископства.

У 1685 заснував духовну семінарію в Яневі Підляському.

12 січня 1688 став єпископом Познанським.

Через рік провів синод, виступаючи в якості підбурювача Корони проти Казимира Лищницького після виявлення його атеїзму. Вимагав для нього смертної кари[3].

Вітвіцький мав величезні заслуги у царині розвитку тринітарного порядку в Польщі[4].

13 листопада 1697, згідно з канонічним законодавством, визнав образ Богородиці чудодійним[5].

У 1697 Вітвіцький був курфюрстом Августа II Фрідріха у Познанському воєводстві[6].

Помер 4 березня 1698 у Варшаві (Варшава належала Познанській єпархії), а його тіло поховане в Соборі Івана Хрестителя.

Творчість

Основні твори

  • Nauka powołania do stanu duchownego i obowiązków chrześcijańskich, cz. 1-2, Warszawa 1684, drukarnia Pijarów; wyd. następne: Kraków 1751
  • Abrys doczesnej szczęśliwości, Warszawa 1685, drukarnia K. F. Schreiber; wyd. następne: Wilno 1748; Wilno 1754; pt. O szczęśliwości doczesnej pisma, Warszawa 1779
  • Opis podróży po Francji, Włoszech, Niemczech i Danii, rękopis w posiadaniu biskupa A. Krasińskiego zaginął (wiadomość podał H. Juszyński Dykcjonarz poetów polskich, t. 2, Kraków 1820, s. 336.

Листи

Od biskupa kujawskiego B. Madalińskiego z roku 1688, rękopisy (kopie) znajdowały się w Bibliotece Krasińskich nr 813.

Примітки

  1. Herbarz polski, t. IX, Lipsk 1842, s. 370.
  2. Nitecki nazywa rejentem urzędników, których literatura raczej nazywa regensami lub regentami
  3. Wiesław Mercik, Bez płaszcza z gronostajów. Kraków 1988, s.80.
  4. Zakon Przenajświętszej Trójcy.
  5. Skrzatusz
  6. Suffragia województw i ziem koronnych i W.X. Litewskiego zgodnie na […] Augusta II obranego króla polskiego […] dnia 27 VI i przy poparciu wolnej elekcjej jego […], s. 1.

Джерела

  • Krzysztof Rafał Prokop: Sylwetki biskupów łuckich. Biały Dunajec: Ostróg : "Wołanie z Wołynia", 2001. ISBN 83-911918-7-7.
  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 3 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1965, s. 404—405
  • Wiesław Mercik: Bez płaszcza z gronostajów. Kościół a państwo i prawa człowieka. Kraków: KAW, 1988, ss. tak. ISBN 83-03-02361-6.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.