Шманьківці

У селі є дев'ять вулиць:

• Хорватське племінне об'єднання (8—10 ст.),
• Київська Русь (10—11 ст.),
• Теребовлянське князівство (1084—1141),
• Теребовлянська земля Галицького князівства (1141—1199),
• Галицько-Волинське князівство (1199—1349),
• Подільське князівство (1363—1404),
• Скальський округ (кін. 14 ст.),
• Велике князівство Литовське (1404—1434)[13],
• Королівство Польське (1434—1569),
• Перша Річ Посполита (1569—1672),
• Чортківська нахія Язловецького саджаку Кам'янецького еялету (Подільського пашалику) Османської імперії (1672—1699)[14],
• Перша Річ Посполита (1700—1772),
• Габсбурзька монархія, Австрійська імперія, Австро-Угорщина (1772—1810, 1815—1915, 1917—1918),
  • Село громада Шманьківці деканат Шманьківці циркулу Заліщики Австрійської імперії (за Йосифинською метрикою — 1785—1788),
  • Гміна Шманьківці Циркул Чортків Австрійської імперії (за Францисканською метрикою — 1815—1854),
  • Гміна Шманьківці Чортківського повіту Тернопільське воєводство Австрійської імперії (1854—1867),
  • Гміна Шманьківці Чортківського повіту Австро-Угорщини (1867—1914),
• Заліщицька округа Тернопільського краю Російської імперії (1810—1815),
  • Гміна Шманьківці Австрійської імперії (1815—1915),
• Російська імперія (1915—1917),
  • Гміна Шманьківці Австро-Угорщини (1917—1918),
• Чортківського військового округу Тернопільської військової области ЗУНР (1918—1919),
• Гміна Шманьківці Чортківського повіту Тернопільського воєводства Друга Польська Республіка (1920—1934)
• Гміна Колиндяни Чортківського повіту Тернопільського воєводства Друга Польська Республіка (1934—1939),
• Шманьківська сільська рада Чортківського району Тернопільської области УРСР (СРСР) (1939—1941),
• Крайсгауптманшафт Чортків (1941—1944),
• Шманьківська сільська рада Чортківського району Тернопільської області
  • УРСР (1944—1991)
  • України (1991—2020)
• Заводська селищна громада Чортківського району Тернопільської области України (від листопада 2020).

У селі знайдено старожитності трипільської культури (4—3 тис. до н.е), культури Ноа (14—11 ст. до н.е.), голіградської культури (11—7 ст. до н.е.), черняхівської культури (2—5 ст. н.е.) та культури Лука Райковецької (7—10 ст. н.е.)[16], поселення та могильник давньоруського часу. Із середньовічним періодом пов'язані знахідки різноманітних бронзових та срібних прикрас: персні, кульчики, намисто, бляшки діадем[17], датовані XVI—XVII ст., які до Другої світової війни зберігалися в музеї археології Ягайлонського університету в Кракові (Польща)[18][19].

У багатотомному виданні актових джерел, які перебували в архіві монастиря отців Бернардинів у Львові, є перша відома згадка про село Шманьківці. Згідно акту від 16 липня 1449 року, який зареєстрували в Теребовлі, Зимгунд Кердей отримав вищезгадане село.[20]

1469 року відбулася ревізія грамот на володіння маєтностями в Русі[21].

Згідно з поборовим реєстром 1563—1564 рр., в Шманьківцях зафіксовано православний храм, власником якого був Лянцкоронський[22].

29 вересня 1485 року польський король і великий князь литовський Казимир IV Ягеллончик видав грамоту, якою, зокрема, підтвердив продаж Яном Фредром із Плешевичів братам Бучацьким половини села Шманьківців у Скальському повіті на річці Сарнек за 200 гривень і двох коней вартістю 50 гривень[23][24][25]; населений пункт придбали магнати брати Бучацькі гербу Абданк.[26]

1609 року руський воєвода Станіслав Ґольський віддав Марцінові Маковецькому фільварок у Шманьківцях, ті менші половини, які Маковецький посідав згідно доживотнього права від Миколая Бучацького[27].

22 лютого 1610 року руський воєвода та барський староста Станіслав Гольський, запросивши шманьківецьких ченців-домініканців, заклав[28] монастир домініканів з костелом під назвою Пресвятої Діви Марії та святого Станіслава в Чорткові. Монастиреві виділяє більшу частину в селі Шманьківцях із ставками: перший — Млинський, другий — при Дворі, третій — Кам'яний, четвертий — Мацеєвський, п'ятий — Дем'яновський. Станіслав Лянцкоронський з Бжезя та Ян і Миколай Потоцькі з Потока також виділяють монастиреві свої частини в цьому селі[29]. 3 лютого 1622 року домініканці отримують ще частину шманьківецької землі в дар від Яна й Миколая Потоцьких[30].

1623 року Зофія з Бжезя, дружина Миколи Чурила з Горая, рідна сестра та спадкоємиця подільського воєводи Станіслава Лянцкоронського, свої дідичні маєтності села Шманьківців, менші і більші, а також Швайківці відступає Павлові Келпінському та його спадкоємцям[27].

6 лютого 1624 року відбувся бій під Шманьківцями між польською армією під командуванням Станіслава Конєцпольського та татарською ордою[31].

26 листопада 1624 року монахи-домінікани з Чорткова разом із сусідом села Шманьківців Павлом Келпінським (пол. Paweł Kełpiński) прийняли рішення звести тут замок для оборони від татар[32][33], який у наступному столітті розібрали, матеріал використали для будівництва мурів довкола костелу, монастиря і садка в Чорткові[32][34]. До Чорткова в 1624 році перенесли всі скарби зі шманьківецького монастиря[35].

1627 року Павел Келпінський відступив свої маєтності луківському ловчому Марцінові Маковецькому[27]. 1644 року Ґабріель Келпінський, син Марціна, відступає свої маєтності Шманьківці, розташовані в Кам'янецькому повіті Подільського воєводствів, які одідичив після смерти свого брата Павла в цілісності й з усіма користями, на користь Кшиштофа Келпінського та його законних спадкоємців, а від усіх претензій і процесів зі своєї сторони звільняється та акт дарування підтверджує присягою[36]. 1653 року Вацлав Келпінський, син Станіслава й рідний брат Яна Келпінського, свої маєтності села Шманьківці та інші нерухомі та рухомі, які одідичив після батька й матері та після рідного брата, відступив на користь своїх двоюрідних братів — Адама та Феліціяна Келпінських. Від претензій на ті маєтності зі свого боку відмовляється та акт дарування підтверджує присягою[37]. 1661 року Адам, син Ґабріеля Келпінського, свої маєтності Шманьківці та Шманьківчики, що зосталися після безпотомної смерти батька Павла Келпінського, записує Ґабріелеві Сільніцькому на Сільницях, львівському ловчому, ротмістрові корогви Станіслава Потоцького, краківського воєводи та великого коронного гетьмана[38].

26 липня 1671 року Ульріх фон Вердум називає село Черниховом; перебуваючи тут з військовим обозом, він занотував у своєму щоденнику, що «це село мало замок, яке кілька днів тому, після тривалої оборони, татари взяли штурмом і вбили всіх людей, не пошкодувавши жінок і дітей. Люди Вердума бачили тіла вбитих, які ще не були поховані.»[39].

1672 року чернігівський каштелян Ґабріель Сільніцький свої маєтності — села Шманьківці і Шманьківчики — відступає Станіславові Маковецькому, летичівському стольнику та його спадкоємцям[27].

1710 року на утримання гарнізону у фортеці Окопи Святої Трійці із села Шманьківців взято податку від чверті і половини чверті дима[40]. 1724 року вельможний Юзеф Потоцький^[хто?] дарує свою маєтність — частину села Шманьківців — монастиреві чортківських домініканів[41].

Маєтність Шманьківці також зазнавала нападів із боку шляхти. Зокрема, гостинінський[42] хорунжий Константій Лянцкоронський на чолі двохсот озброєних людей «двох ксьондзів і одного брата покалічив; а о. Франциска[43] Пешковського (пол. Pieszkowski)[44][45], прив'язавши до коня, мчав півмилі»[43]. Не менш жорстоко вчинив луківський ловчий Томаш Маковецький: його піддані побили монахів, зв'язали, посадили на підводу й вивезли за село. За ці ганебні дії пани отримали вироки: Лянцкоронський — 2 грудня 1740 року; Томаш Маковецький — 17 грудня 1754 року. 1 грудня 1755 року унійний Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси Лев Шептицький оголосив про відлучення (анатему) їх та їхніх підданих, які брали участь у нападах[46].

1784 року розпочато будівництво дерев'яної церкви Косми й Даміана, яке завершили в 1785 році[47][48].

1785 року в селі проживала 561 особа.

Домініканці на початку XIX ст. володіли фільварком із більше, ніж ста гектарами шманьківецької землі. Фільварок був дерев'яним. У ньому були великі кімнати з двома ванькирами, накритий ґонтям, підлога з тесу; потребував ремонту, як і розташована поруч каплиця[49].

Ян Ксаверій Мушинський зі Шманьківців у 1842 році одружився з Кароліною Кульчицькою.[50]

Шманьківці на топографічній мапі Фрідріха фон Міґа, кінець XVIII ст.	Шманьківці на австрійській топографічній мапі, 1861—1864 рр.	Шманьківці на австрійській топографічній мапі, 1869—1887 рр.

У Шманьківцях у 1900 році — 1229 жителів, у 1910 — 1201, у 1921 — 1127, у 1931 — 1112; у 1921 році — 255 дворів, у 1931 — 235.

Під час Першої світової війни до Легіону УСС зголосилися мешканці села Василь Солодкий і Франц Шиндерик; в УГА воював Антін Слота.

У 1927—1928 роках багато мешканців Шманьківців емігрували до Канади та інших країн.

Деякий період Шманьківці були центром однойменної гміни. З 1 серпня 1934[51] до 1939 року село належало до гміни Колиндяни.

Після радянської анексії у вересні 1939 року радянська влада (органи НКВС) заарештували 26-ти жителів села, серед яких, зокрема[52]:

Під час Другої світової війни у Шманьківцях діяв військовий аеродром[54].

Від червня 1941 до березня 1944 роках — під нацистською окупацією[55].

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти в Червоній армії 67 жителів Шманьківців, зокрема:

У 1954 році на вулиці Стрілка сталася масштабна пожежа[56].

26 травня 1991 року відбулися перші червонокалинівські фестини та відкриття пам'ятника Степанові Чарнецькому[57].

У 2000 році в ніч із 4 на 5 липня селом пронеслася стихія, яка завдала матеріальних збитків жителям села[58].

У 2005 році Надія Мориквас видала книжку «Меланхолія Степана Чарнецького»[59].

3 листопада 2013 року жителі вулиці Стрілка відзначили її день[56].

24 серпня 2016 року біля каплиці Богородиці, що на вул. Струсівка, відбувся Молебень за країну, приурочений 25-річчю Незалежности України.[60]

Упродовж двох днів 3–4 вересня 2016 року на полях села літак обприскував від шкідників соняшникові поля агрофірми, що орендує паї в селян зі Шманьківців і сусідніх сіл. Унаслідок цього погоріла городина, фруктові дерева скинули листя, кілька людей потрапили до лікарні з отруєнням невідомою речовиною.[61][62][63][64]

У травні 2019 року в селі оновлено 600 метрів автошляху районного значення С201609 «Швайківці — Залісся» та пам'ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні[65]. 26 травня відбулася святкова молитва з нагоди 150-річчя каплички святого Миколая[66]. 8 червня засновано однойменний блог села[67].

Перший випадок появи коронавірусної хвороби було виявлено на території села 7 жовтня 2020 року[68]. Станом на 27 липня 2021 року в Шманьківцях лабораторно підтверджено 55 випадків, з них 1 летальний[69].

З 27 листопада 2020 року Шманьківці належать до Заводської селищної громади[70]. 12 листопада 2021 року утворено Шманьківський старостинський округ з центром в селі Шманьківцях[71].

У 1885 р. засновано першу читальню в Шманьківцях[96].

У 1905 р. о. Іван Гордієвський збудував дім для читальні «Просвіти»[97]; 1907 р. читальня розпочала свою діяльність. Її бібліотеку поповнювали завдяки аматорським виставам. Театральний гурток вели Олекса Горичий, Микола Трач і Йосиф Гордієвський[98].

У ДАТО зберігаються книги з архіву М. Трача, зокрема: збірка новел «Гю де Мопассан. Дика пані і иньші оповіданя» (1899, Львів), К. Гриневичева «Шестикрилець» (1935), М. Остромира «У вирій» (1938), М. Чезаре «Серця на грані = Questopovera Arianna» (1938)[98].

До 2021 р. бібліотека була філіалом Чортківської районної централізованої бібліотечної системи Чортківської районної ради[99]. Від 2021 р. бібліотека с. Шманьківці у підпорядкуванні Заводської селищної громади[100].