Стара Європа

Стара Європа, або неоліт Європи, відноситься до часу між мезоліту та бронзового періоду в Європі, приблизно з 7000 до Р. Х. (приблизний час перших землеробських товариств в Греції) до приблизно 1700 до Р. Х. (початок бронзової доби в північно-західній Європі). Тривалість неоліту змінюється від місця до місця: у південно-східній Європі це приблизно 4000 років (тобто, 7000-3000 до Р. Х.); в північно-західній Європі це тільки 3000 роки (приблизно 4500-1700 до Р. Х.).

На відміну від мегалітичних культур околиць Європи (див. Докельтське населення Західної Європи), народи «Старої Європи» не залишили після себе таких грандіозних пам'ятників, як Стоунхендж. Але про їхню культуру та релігію все-таки можна судити як за археологічними даними (основні культури — Трипілля, Вінча, Лендель, лійчастого посуду), так і за історичними свідченнями про народи, що імовірно являють доїндоєвропейський етнічний субстрат (мінойці, сикани, ібери, баски, лелеги, пеласги).

Мегалітичний гіпогей Хал-Сафліені (III тис. до Р. Х.), за Гімбутас, має форму материнського лона

Вплив народів Старої Європи на культуру індоєвропейців відрізняється залежно від регіону. У класичній античності відлунням Старої Європи вважаються культи богинь (Богиня зі зміями, Афродіта, Деметра), шанування биків на Криті (див. Мінотавр, Таврокатапсія, лабрис) і в Іберії.

Мешканці Старої Європи не знали гончарного круга і колеса. На відміну від індоєвропейців, що селилися в «полісах» на укріплених місцях на кшталт пагорбів, вони жили в селах на рівнинах невеликими поселеннями (на Балканах існували населені пункти, розраховані на 3000-4000 жит.) Гімбутас вважала, що реліктовим острівцем їхньої мови і культури залишається Басконія:

Немає ніякого сумніву, що баски — живі староєвропейці, традиції яких прямують з часів неоліту. Багато аспектів староєвропейських культури — шанування богинь, місячний календар, спадкування по жіночій лінії і ведення жінками сільського господарства — зберігалися в Країні Басків аж до XX сторіччя.[1]

Ближче до кінця життя Гімбутас прийшла до вельми суперечливих висновків, що племена Старої Європи говорили на одному діалекті і навіть використовували писемність (див. Тертерійські таблички).

Гімбутас була переконана, що в IV тис. до Р. Х. кінець Старій Європі поклали вторгнення войовничих степовиків — індоєвропейців (курганна гіпотеза). Тоді племена Старої Європи були винищені або асимільовані індоєвропейцями, а культ бика змінився культом коня.

До ймовірних доіндоєвропейських народів Старої Європи належать такі (частково також анатолійського походження):

• Баски,
• Етруски,
• Пеласги,
• Лелеги,
• Іберійці,
• Лігури (припущення),
• Рети,
• Сикани (припущення),
• Мінойці,
• Лузітани (сумнівно),
• Представники культури лінійно-стрічкової кераміки,
• представники культури Вінча

та інші.

Мінойські богині зі зміями

Одним з ключових положень вчення Гімбутас про староєвропейців було панування на Близькому Сході і в Середземномор'ї з часів палеоліту культу Триєдиної богині, який дожив до класичної античності у формі Елевсинських містерій.

На думку Гімбутас, головна богиня Старої Європи сприймалася як триєдність, що символізують:

• Народження і родючість (фігури «неолітичних венер»),
• Смерть (супутники богині — отруйні змії і хижі птахи),
• Відновлення життя (символіка материнського лона і зародження життя в образах метеликів, бджіл, жаб, їжаків і биків).

• Догерманський субстрат
• Гідроніми стародавньої Європи
• Доісторичний Карпатсько-Балканський регіон
• Праіндоєвропейська мова
• Праіндоєвропейці
• Васконські мови
• Символи Вінча
• Анатолійська гіпотеза
• Докельтське населення Західної Європи

• culture.gouv.fr: Life along the Danube 6500 years ago
• Kathleen Jenks, «Old europe»: further links
• The Lost World of Europe 2009—2010 exhibition at the Institute for the Study of the Ancient World

• Anthony, David (1995). Nazi and eco-feminist prehistories: ideology and empiricism in Indo-European archaeology. Nationalism, politics, and the practice of archaeology. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-55839-6.
• Anthony, David W (2007). The horse, the wheel, and language: how Bronze-Age riders from the Eurasian steppes shaped the modern world. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-14818-2.
• Mallory, JP (1991). In search of the Indo-Europeans: language, archaeology and myth. London: Thames and Hudson. ISBN 0-500-27616-1.
• Paliga, Sorin (1989). Proto-Indo-European, Pre-Indo-European, Old European: Archaeological Evidence and Linguistic Investigation. Journal of Indo-European Studies 17 (3&4).
• Renfrew, Colin (1987). Archaeology and language: the puzzle of Indo-European origins. London: Jonathan Cape. ISBN 0-521-38675-6.
• Renfrew, Colin (2003). Time Depth, Convergence Theory, and Innovation in Proto-Indo-European. Languages in Prehistoric Europe. ISBN 3-8253-1449-9.

• Bellwood, Peter (2001). Early Agriculturalist Population Diasporas? Farming, Languages, and Genes. Annual Review of Anthropology 30: 181–207. doi:10.1146/annurev.anthro.30.1.181.
• Bellwood, Peter. (2004). First Farmers: The Origins of Agricultural Societies. Blackwell Publishers. ISBN 0-631-20566-7
• Childe, V. Gordon. (1926). The Aryans: A Study of Indo-European Origins. London: Paul, Trench, Trubner.
• Gimbutas, Marija (1982). The Goddesses and Gods of Old Europe: 6500–3500 B.C.: Myths, and Cult Images Berkeley: University of California Press. ISBN 0-520-04655-2
• Gimbutas, Marija (1989). The Language of the Goddess. Harper & Row, Publishers. ISBN 0-06-250356-1.
• Gimbutas, Marija (1991). The Civilization of the Goddess. SanFrancisco: Harper. ISBN 0-06-250337-5.
• Svend Hansen: Bilder vom Menschen der Steinzeit: Untersuchungen zur antropomorphen Plastik der Jungsteinzeit und Kupferzeit in Südosteuropa (= Archäologie in Eurasien. Band 20). von Zabern, Mainz 2007, ISBN 3-8053-3773-6
• Harald Haarmann: Das Rätsel der Donauzivilisation, München 2011, Becksche Reihe
• Lynn Meskell: Goddesses, Gimbutas and New Age archaeology. In: Antiquity. Band 69, Nr. 262, 1995, S. 74–86.