Стасова Олена Дмитрівна

Народилась в родині російського громадського діяча, адвоката Дмитра Стасова, який брав участь у крупних судових процесах того часу, одного з організаторів та директорів Російського музичного товариства (1859). Племінниця Володимира Стасова. Онука архітектора Василя Стасова.

До 13-річного віку Олена виховувалась і здобувала освіту вдома. Пізніше вступила до 5-го класу гімназії; закінчила її 1890 року із золотою медаллю.

Отримавши право на викладання російської мови й історії, стала вчителькою недільної школи, де раніше працювала її мати.

У 20 років Олена познайомилась із Надією Крупською, разом вони викладали у недільних школах для робітників і вели соціал-демократичну пропаганду.

З 1898 року вона стала активним членом «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», який у подальшому став основою РСДРП. Вела партійну роботу в Петербурзі, Орлі, Москві, Мінську, Вільному, була секретарем (технічним співробітником) Петербурзького комітету й Північного бюро ЦК РСДРП.

«Дуже енергійна, віддана справі, конспіративна людина, з широким колом знайомств» (Іван Радченко).

У 1905—1906 роках жила в еміграції у Швейцарії, де працювала у ЦК РСДРП та брала участь у виданні газети «Пролетаріат».

У 1906 році у Фінляндії займалась транспортуванням зброї, грошей та партійних працівників через кордон.

У 1907—1912 роках була представником ЦК РСДРП у Тифлісі.

З 1913 по 1916 роки перебувала у засланні у Єнісейській губернії.

В лютому 1917 — березні 1920 — секретар ЦК партії. З 1917 кандидат в члени ЦК, у 1918—1920 член ЦК партії.

У 1918 року член Президії Петроградської НК і секретар Петроградського комітету РКП(б).

З 9 по 15 вересня 1920 року — голова Президії ЦК КП(б) Азербайджану.

З вересня 1920 року — секретар Президії Ради пропаганди та дії народів Сходу, член Кавказького бюро ЦК.

У 1921—1925 роках на нелегальній роботі в апараті компартії Німеччини та представництві Виконкому Комінтерна в Берліні.

У1927—1937 голова ЦК Міжнародної організації допомоги борцям революції (МОДР) СРСР і заступник голови виконкому МОДР.

У 1932 році на Амстердамському антивоєнному конгресі обиралась членом Всесвітнього антивоєнного і антифашистського комітету, а 1934 року брала участь у створенні Всесвітнього антивоєнного і антифашистського жіночого комітету.

У 1933 році за її ініціативою та ініціативою робітників міста Іваново був заснований Інтердім для дітей закордонних революціонерів і робітників, що опинились у в’язницях.

У 1930—1934 член ЦКК ВКП(б). У 1935—1943 член Інтернаціональної контрольної комісії Комінтерну.

У 1938—1946 редактор журналу «Інтернаціональна література».

З 1946 року на пенсії.

1948 року отримала сувору догану від ЦК партії за вихваляння Бухаріна.

Жила у відомому будинку на набережній.

Померла 31 грудня 1966 року у Москві. Після смерті була кремована, прах поміщений в урні у Кремлівській стіні на Червоній площі у Москві.

• На стіні будинку, в якому вона жила, була розміщена меморіальна дошка з текстом:

«У цьому будинку з 1932 року по 1966 рік жила професійна революціонерка, активна учасниця Великої Жовтневої Соціалістичної революції, член КПРС з 1898 року, Герой Соціалістичної Праці Олена Дмитрівна Стасова»

• Ім’ям Стасової названо Іванівський інтернаціональний дитячий будинок, заснований МОДРом у 1930-тих роках, вулиці у Москві (в районі Ленінського проспекту), Санкт-Петербурзі (в районі проспекту Енергетиків), Красноярську.
• У 1973 році була випущена поштова марка СРСР, присвячена Стасовій.

• Герой Соціалістичної Праці (7.03.1960)
• п'ять орденів Леніна (7.03.1933, 14.10.1953, 23.03.1956, 7.03.1960, 14.10.1963).

• «Страницы жизни и борьбы». М., 1960. — Уривки з книги

• Придумані факти біографії Олени Стасової були використані у комедійному фільмі Злодії та проститутки (2004).

• Біографія
• Біографія на сайті ХРОНОС

1. Большая советская энциклопедия / под ред. О. Ю. Шмидт — Москва: Большая российская энциклопедия, 1926. — ISBN 978-5-85270-292-0, 978-5-85270-324-8
   d:Track:Q234535d:Track:Q649d:Track:Q167997d:Track:Q5061737